Рішення № 41959446, 15.12.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2014 р.Справа № 924/1401/14

Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі: головуючий суддя Танасюк О.Є., суддя Муха М.Є., суддя Гладій С.В. розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Летичівського району Хмельницької області смт. Летичів Хмельницької області

до 1) Летичівської районної державної адміністрації смт. Летичів Хмельницької області

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" с. Снітівка Летичівського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

відділ Держземагентства в Летичівському районі, смт. Летичів Хмельницька область,

Снітівська сільська рада, с. Снітівка, Летичівський район, Хмельницька область

про - визнання недійсним розпорядження голови Летичівської районної державної адміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р. "Про надання в оренду ТОВ "Летичів-Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) на території Снітівської сільської ради";

- визнання недійним договору оренди земельної ділянки від 29.04.2013р. укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро", що розташована на території Снітівської сільської ради площею 61,55 умовних кадастрових гектари.

Представники сторін:

позивача: Ткачук Н.С. - прокурор прокуратури м. Хмельницького згідно посвідчення №001728 від 28.08.2012р.

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: Князюк Д.К. - представник за довіреністю від 30.07.2014р.

третьої особи: відділ Держземагентства в Летичівському районі - не з'явився

третьої особи: Снітівська сільська рада - не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі заяви судді Танасюк О.Є. від 02.12.2014р., розпорядженням №571/14 від 02.12.2014р. керівника апарату суду В.В. Комарніцького, погодженого в.о. голови господарського суду області Ю.П. Олійником, відповідно до ст.ст. 2-1, 4-6 ГПК України, ст.15 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", п. 3.1.6 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 3 протоколу зборів суддів господарського суду Хмельницької області від 26.12.2011р. у зв'язку із складністю справи № 924/1401/14 подальший її розгляд призначено в колегіальному складі суддів: Танасюк О.Є. - головуюча, Муха М.Є., Гладій С.В.

Ухвалою суду від 02.12.2014р. справу прийнято до провадження колегією суддів.

Суть спору: прокурор Летичівського району Хмельницької області звернувся з позовом, в якому (з урахуванням прийнятої судом заяви від 17.10.2014р. про зміну предмету позову) просить суд визнати недійсним розпорядження голови райдержадміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р. "Про надання в оренду ТОВ "Летичів-Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) на території Снітівської сільської ради" та визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 29.04.2013 р. укладений між Летичівською РДА та ТОВ "Летичів Агро", що розташована на території Снітівської сільської ради площею 61,55 умовних кадастрових гектари.

В позовній заяві прокурор зазначає, що за результатами проведеної прокуратурою району перевірки, встановлено, що розпорядженням голови Летичівської РДА №357 від 29.05.2012р. надано дозвіл ТОВ „Летичів Агро" на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Снітівської сільської ради.

Розпорядженням голови Летичівської РДА №124/2013-р від 29.04.2013р. ТОВ "Летичів-Агро" надано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) на території Снітівської сільської ради).

29.04.2013р. між Летичівською РДА та ТОВ "Летичів Агро" укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Снітівської сільської ради, що знаходиться за межами населеного пункту. Договір укладено на земельну ділянку 61,55 умовних кадастрових гектарів, нормативна грошова оцінка якої становить 522337,92 грн.

На думку прокурора договір оренди та розпорядження №124/2013-р від 29.04.2013р. є недійсними, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 20, 22, 30 Закону України „Про землеустрій" та ст.ст. 124, 186 Земельного кодексу України, п.12 розділу 10 " Перехідних Положень" Земельного кодексу України.

Стверджує, що в порушення зазначених норм оспорюваний договір оренди від 29.04.2013р. укладено без винесення розпорядження про затвердження технічної документації.

Зазначає, що Летичівська райдержадміністрація згідно ст. 124 ЗК України наділена повноваженнями укладати договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту.

Прокурор посилається на п. 12 розділу 10 „Перехідні Положення" Земельного кодексу України, згідно якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці 2 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу 3 цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, розпорядження голови Летичівської райдержадміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р. прийнято з порушенням вимог законодавства на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 29.04.2014р., що в свою чергу порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а тому позов заявлено прокуратурою Летичівського району.

Також у заяві від 24.10.2014р. за вих. №98-50-14 прокурор зазначає, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частини земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Враховуючи положення ст. 15 Закону України „Про оренду земель", де визначені істотні умови договору, прокурор стверджує, що договір оренди від 29.04.2013р. укладений без формування земельної ділянки (без присвоєння кадастрового номеру, без визначення місця розташування та розміру земельної ділянки). Відповідно, у договорі оренди відсутня істотна умова договору - об'єкт оренди. Також, як зазначено прокурором, незаконне виділення (надання в користування, передача у власність) спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Крім того, вказано, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем, або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах (управляти майном, що є предметом, цього правочину) і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією із сторін є названий орган (установа, організація), у такому разі відповідачем визначається друга сторона. Разом з тим вказано, що ст. 5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороню земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України № 459/2011 від 13.04.2011р. „Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Держсільгоспінспекція України. Однак, вказаний орган не має повноважень щодо представництва інтересів держави у суді. Враховуючи положення ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає це у позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, позов пред'явлений прокурором в інтересах держави.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на ст. 203-215 ЦК України, ст. 125 Земельного кодексу України, прокурор просить позов задовольнити.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився. У клопотанні від 25.11.2014р. просив здійснити розгляд справи за наявними матеріалами справи, при цьому проти заявлених вимог заперечує, вважає, що вказане розпорядження прийняте, а договір оренди укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у письмовому відзиві (вих. №531 від 14.10.2014р.) проти позову заперечує. Стверджує, що прокурор невірно застосував норми Закону України „Про землеустрій" до правовідносин щодо оренди не витребуваних земельних часток (паїв), що виникли 29.04.2013р. Звертає увагу, що з 01.01.2013р. набрали чинності зміни до Закону України „Про землеустрій".

Зазначає, що відповідно до редакції п. "і" ч. 2 ст. 25 Закону України „Про землеустрій", яка діяла на час прийняття розпорядження Летичівською РДА № 357/2012-р. від 29.05.2012р., було передбачено, що одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Однак, на підставі абз. 3 п.п. "а" п.п. 3 п. 5 розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 р. N 3613-УІ з 01.01.2013р. пункт "і" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" викладено у новій редакції, яка стосується лише випадків розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а не розробки технічної документації щодо складення документів, що посвідчують права на земельну ділянку (право оренди). Аналогічні зміни внесені й в ст. 56 Закону України "Про землеустрій".

На підставі зазначеного стверджує, що з 01.01.2013р. Летичівська РДА була уповноважена приймати рішення про передачу в оренду невитребуваних земель без попереднього рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Також відповідач вважає невірним застосування прокурором ст. 20 Закону України "Про землеустрій", ст. 124, п. 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо необхідності проведення землеустрою при передачі в користування невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), оскільки з урахуванням ст. 123, 124 ЗК України надання в користування (оренду) земельних ділянок стосується лише земель державної та комунальної власності, а не невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) земель приватної власності.

Звертає увагу, що згідно зі ст. 123 ЗК України рішення органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення та формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Передача в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) по Снітівській сільській раді Летичівського району здійснювалось на підставі ст. 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" без зміни цільового призначення земельних ділянок та без формування земельних ділянок (земельні частки паї обліковуються згідно схеми поділу земель колишнього КСП „Поділля" (проект організації території).

Зазначає, що оспорюване розпорядження голови Летичівської РДА видане, а договір оренди земельної частки (паю) укладений на підставі ст. 13 вказаного закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Враховуючи, що положення Закону України „Про землеустрій" поширюють свою дію на земельні ділянки, а не на земельні частки (паї), відповідач вважає безпідставним посилання прокурора на норми вказані в даному законі.

Крім того, відповідач звертає увагу, що в позовній заяві не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави та не надано жодних доказів, що підтверджують таке порушення.

В додаткових поясненнях від 02.02.2014р. за вих. №574 представник відповідача посилається на позицію ВГСУ, викладену в постанові від 21.08.2014р. по справі №924/950/13. Зокрема, зазначає, що земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Враховуючи те, що в законодавстві відсутні положення, які б регулювали правовідносини, пов'язані з передачею нерозподіленого (не витребуваного) паю в оренду, підлягає застосуванню "аналогія закону" у зв'язку з чим за своєю правою природою нерозподілений (не витребуваний) пай є земельним паєм, тому до оренди нерозподілених (не витребуваних) паїв слід застосовувати подібне за змістом законодавство, що регулює оренду паю.

Представник третьої особи (відділу Держземагенства у Летичівському районі) в судовому засіданні та у письмовому поясненні (від 25.11.2014р. вих. №05-07/03021) зазначає, що розпорядження голови Летичівської райдержадміністрації від 29.04.2013р. №124/2013р прийнято з дотриманням та той час вимог чинного законодавства. Також вказує, що договір оренди земельної частки (паю) від 29.04.2013р. укладено та зареєстровано відповідно до постанови КМУ №119 від 24.01.2000р. „Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)", що свідчить про відсутність порушень при укладенні та реєстрації даного договору.

При цьому, зазначає, що відділ Держземагенства у Детичівському районі не володіє інформацією про те чи дотримано вставленого вищевказаного постановою порядку реєстрації договору оренди, тому не може надати висновки по даному питанню.

Разом з тим, вказує, що прокуратурою не встановлено факту, що вказаний договір оренди земельної частки (паю) укладений відповідно до розпорядження голови Лечивської райдержадміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р. Тому відсутні підстави стверджувати, що договір оренди від 29.04.2013р. є недійсним.

Представник третьої особи (Снітівська сільська рада) в судове засідання не з'явився, проте у письмових поясненнях (від 24.11.2014р. вих. №279, від 26.11.2014р. №288 та від 10.12.2014р. №307) просить здійснити розгляд справи за відсутності представника сільської ради, за наявними матеріалами та покладається на рішення суду. При цьому, позовні вимоги вважає необґрунтованими. Зазначає, ТОВ „Летичів Агро" обробляє та користується орендованою земельною ділянкою, вчасно сплачує орендну плату в розмірі 20893,52 грн. в рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки цією земельної ділянки та є вагомим внеском до бюджету сільської ради. Також надано схему поділу земель колишнього КСП „Поділля" (експлікацію земель) та протоколи розподілу та погодження меж земельних часток (паїв) між громадянами власниками сертифікатів та території Снітівської сілької ради Летичівського району Хмельницької області.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено.

Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області є юридичною особою, внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №239960 від 13.05.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" є юридичною особою, внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №004191 від 14.10.2014р.

Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29.05.2012р. №359/2012-р „Про надання ТОВ „Летичів Агро" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні частки (паї)) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Снітівської сільської ради" вирішено: надати ТОВ „Летичів Агро" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні ділянки спільної сумісної власності громадян), які знаходяться за межами населених пунктів на території Снітівської сільської ради, загальною площею 40,9364 га згідно додатку; розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок, здійснити відповідно до вимог чинного законодавства та подати на розгляд адміністрації.

20.04.2013р. ТОВ "Летичів Агро" звернувся із заявою за №515 до Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про надання в оренду не витребуваних паїв громадян по с. Снітівка, які знаходяться на території Снітівської сільської ради, загальною площею 61,55 га, строком на 10 років, або на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відділ Держземагенства у Летичівському районі листом від 29.04.2013р. за №04-02/13/060, адресованому голові Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області повідомив, що вважає за можливе прийняти розпорядження голови райдержадміністрації "Про надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні частки (паї)) на території Снітівської сільської ради", згідно поданої заяви та розробленої документації із землеустрою з урахуванням пропозицій комісії.

Як вбачається із протоколу №4 засідання районної постійно діючої комісії по розгляду заяв щодо передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок із земель державної та приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні ділянки - паї громадян) від 26.04.2013р., розглянувши заяви генерального директора ТОВ "Летичів Агро" про надання в оренду не витребуваних паїв громадян, комісією запропоновано голові райдержадміністрації підписати розпорядження про надання в оренду земельних ділянок з числа не витребуваних та не розподілених земельних часток (паїв), в тому числі на території Снітівської сільської ради (64,5500 га). Запропоновано земельні ділянки надати в оренду строком на 10 років але до моменту оформлення на них право власності, встановити орендну плату в розмірі 4% від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29.04.2013р. №124/2013-р "Про надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні частки (паї)) на території Снітівської сільської ради" вирішено: надати в оренду ТОВ „Летичів Агро" земельну ділянку загальною площею 61,55 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні частки-паї) на території Снітівської сільської ради строком 10 років, але до моменту оформлення на неї права власності; встановити орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з врахуванням індексів інфляції.

29.04.2013р. між Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Летичів Агро" (орендарем) укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 64,55 умовних кадастрових гектарів, вартістю 522337,92 грн., яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, із земель невитребуваних паїв ( п. 1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору земельна частка (пай) передається в оренду для сільськогосподарських потреб.

Пунктом 2.2. договору передбачено, за користування вказаною в договорі земельною часткою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у розмірі 20893,52 грн., що становить 4% від нормативної-грошової оцінки.

Строк дії договору складає 10 років. Початок дії договору 11.07.2013р., закінчення - 10.07.2023р. Договір за будь-яких умов діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Договір укладено до моменту оформлення права власності на земельну ділянку, щодо якої укладений даний договір, або переоформлення права власності на земельну ділянку, щодо якої укладено договір, особою, яка має на це право (п. 2.3. договору).

Як зазначено у листі Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 42/04-06-1352/2014 від 04.06.2014р., адресованому прокурору Летичівського району, відповідно ст. 20 Закону України „Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Статтями 30 Закону України „Про землеустрій" та ст. 186 Земельного кодексу України передбачено, що в землевпорядна документація після погодження її у встановленому порядку розглядається і затверджується відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Також вказано, що у Летичівській районній державній адміністрації відсутні розпорядження, якими надавався дозвіл ТОВ „Летичів Агро" на розробку та затверджувалась технічна документація із землеустрою щодо земельних ділянок, які є предметом договору оренди від 29.04.2013р.

В матеріалах справи наявні схема поділу земель колишнього КСП „Поділля" (експлікація земель) та протоколи розподілу та погодження меж земельних часток (паїв) між громадянами власниками сертифікатів та території Снітівської сілької ради Летичівського району Хмельницької області.

Прокурор Летичівського району Хмельницької області посилаючись на те, що розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 29.04.2013р. №124/2013-р прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки від 29.04.2013р., при цьому, без винесення розпорядження про затвердження технічної документації, що в свою чергу порушує інтереси держави, просить визнати недійсними спірне розпорядження та договір оренди.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст. 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи вищенаведене та зміст доводів учасників процесу, суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на порушення інтересів держави у разі незаконного виділення (надання в користування, передачі у власність) спірних земельних ділянок.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Принципами земельного законодавства Земельний кодекс України визначає: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки. (ст. 5 Земельного кодексу ).

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. В п. 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України N 02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно зі ст. ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду. Зокрема, ст. ст. 13, 21 цього Закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004р. №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Як передбачено ст. 25 Закону України „Про землеустрій" (в редакції, чинній на час підписання оспорюваних розпорядження та договору), документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання; й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

ТОВ "Летичів Агро", посилаючись, зокрема, на вищевказані положення Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", стверджує, що Летичівська районна державна адміністрація була уповноважена прийняти оспорювані розпорядження про передачу в оренду невитребуваних земель без попереднього рішення про затвердження технічної документації із землеустрою.

Проте, суд вважає таке твердження відповідача-2 необґрунтованим, оскільки відповідно до п. в) ч. 1 ст. 20, ст. 30 Закону України „Про землеустрій" (в редакції, чинній на час підписання оспорюваних розпорядження та договору), землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання земельних ділянок. Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України. При цьому, відзначається, що у разі прийняття розпорядження без складання проекту землеустрою, без встановлення меж земельних ділянок в натурі, об'єкти оренди є невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 908/2185/13 від 12.03.2014р.).

Судом констатується, що, виходячи зі змісту оспорюваного розпорядження від 29.04.2013р. щодо надання в оренду земельної ділянки, неможливо індивідуалізувати об'єкт оренди, оскільки в даному розпорядженні не зазначено ні точного місцезнаходження, ні меж наданої в оренду земельної ділянки. Також в оспорюваному розпорядженні відсутні посилання на ті чи інші додатки, які би містили інформацію щодо індивідуалізації земельної ділянки. Крім того, розмір площі земельної ділянки, зазначеної в оспорюваному розпорядженні від 29.04.2013р. щодо надання землі в оренду (61,55 га), є більшими, ніж розмір площі земельної ділянки, вказаної у розпорядженні щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою (40,9364 га), що також підтверджує невизначеність об'єктів оренди.

Також судом врахується, що в оспорюваному договорі оренди від 29.04.2013р., як і в розпорядженні від 29.04.2013р., не зазначено місцезнаходження наданої в оренду земельної ділянки (зокрема, в договорі не вказано, на території якої сільської ради розташована орендована ділянка та не конкретизовано місцерозташування ділянки). Крім того, відсутні і кадастрові плани земельної ділянки, яка орендується згідно договору оренди. Наведене також засвідчує неможливість індивідуалізації об'єктів оренди.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача, наведені в обгрунтування своїх заперечень на позов.

Також судом береться до уваги лист Летичівської районної державної адміністрації № 42/04-06-1352/2014 від 04.06.2014р., в якому зазначено, що в Летичівській райдержадміністрації відсутні розпорядження, якими надавався дозвіл ТОВ „Летичів Агро" на розробку та затверджувалась технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 29.04.2013р.

За таких обставин, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги щодо визнання недійним розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 124/2013-р від 29.04.2013р. "Про надання в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та невитребувані земельні частки (паї)) на території Снітівської сільської ради".

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної часки (паю) від 29.04.2013р., укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" судом враховується, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Летичівської районної державної адміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р.

Відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом береться до уваги, що договір оренди земельної частки (паю) від 24.04.2013р. був укладений на підставі розпорядження Летичівської районної державної адміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р., яке, як встановлено судом є незаконним. При цьому, враховується, що зазначену земельну ділянку передано в оренду без виготовлення документації із землеустрою, що є порушенням вимог ст. 20 Закону України „Про землеустрій" та ст. 186 Земельного кодексу України.

Разом з тим судом враховуються, що ч. 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

З огляду на зазначене, правомірними є позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) від 24.04.2013р. укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" з припиненням його дії на майбутнє.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання визнання недійсним розпорядження голови Летичівської районної державної адміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р. "Про надання в оренду ТОВ "Летичів-Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) на території Снітівської сільської ради" та визнання недійним договору оренди земельної ділянки від 29.04.2013р. укладеного між Летичівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у зв'язку із задоволенням позовних вимог прокурора судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах в дохід Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 43-49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійним розпорядження голови Летичівської районної державної адміністрації №124/2013-р від 29.04.2013р. "Про надання в оренду ТОВ "Летичів-Агро" земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадян (нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) на території Снітівської сільської ради".

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.04.2013р. укладений між Летичівською районною державною адміністрацією Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро", що розташована на території Снітівської сільської ради площею 61,55 умовних кадастрових гектари з припиненням його дії на майбутнє.

Стягнути з Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області (смт. Летичів Хмельницької області, вул. Горького, буд. 2/1, ідентифікаційний код 21314961) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів 22030001, отримувач коштів - УДКСУ у м. Хмельницькому, рахунок отримувача № 31218206783002, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" (с. Снітівка Летичівського району Хмельницької області, вул. Колгоспна, буд 2, ідентифікаційний код 34978673) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів 22030001, отримувач коштів - УДКСУ у м. Хмельницькому, рахунок отримувача № 31218206783002, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 17.12.2014р.

Головуючий суддя О.Є. Танасюк

Суддя М.Є. Муха

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 7 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу-1 - Летичівська РДА: смт. Летичів, вул. Горького, 1 - простим.

3-відповідачу-2 - ТОВ "Летичів Агро": с.Снітівка, вул.Колгоспна, 2, Летичівський р-н;

4 - Прокуратура Летичівського району: 31500, смт. Летичів, вул. Панасюка,3 - простим;

5 - Прокуратура міста Хмельницького:29001, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63;

6 - відділ Держземагентства в Летичівському районі:Хмельницька область, смт. Летичів вул. Горького, 2/1 - простим;

7 - Снітівська сільська рада (Хмельницька область, Летичівський район, с. Снітівка) - простим.