Рішення № 41959183, 10.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/8349/14 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 640/22423/13 ц Чередник В.Є.

Категорія: надання комун. послуг Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі » до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

ВСТАНОВИЛА :

13 грудня 2013 року представник позивача звернувсь у суд з позовом в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2006 року по 31.07.2012 року в сумі 4242,37 грн. та судові витрати у справі в сумі 229, 40 грн., а також поновити строк позовної давності з моменту звернення до суду з заявою про видачу судового наказу (а.с.3)

В обґрунтування свого позову представник позивача зазначає, що позивач надає послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання , згідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМ України від 21.05.2005 року № 630 відповідачам, які мешкають за адресою: АДРЕСА_1

Представник позивача зазначає, що 05 вересня 2012 року КП «Харківські теплові мережі» зверталось до Київського районного суду м.Харкова з заявою про видачу судового наказу, щодо солідарного стягнення заборгованості за вказані послуги з відповідачів та при поданні заяви про видачу судового наказу ним сплачено судовий збір у сумі 107,30 грн. Судовим наказом від 06.09.2012 року заборгованість за вказані комунальні послуги була стягнута з відповідачів в сумі 4303,49 грн. та ухвалою суду від 18.10.2012 року вказаний судовий наказ було скасовано.

14.02.2014 року відповідачі звернулись до суду з заявою про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності та відмови позивачу в поновлені такого строку (а.с.21).

11 березня 2014 року представник позивача, звернувсь у суд з заявою, в якій просить поновити строк звернення у суд з зазначеним позовом з 05.09.2012 року, з моменту звернення з заявою про видачу судового наказу, посилаючись на те, що звернення у суд з такою позовною заявою можливе тільки в разі відмови у прийняття заяви про видачу судового наказу та стягнути з відповідачів заборгованість за вказані комунальні послуги за період з 01.10.2009 року по 31.08.2012 року в сумі 3031,96 грн. ( а.с.35).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2014 року позовні вимоги позивача задоволені частково. Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за вказані комунальні послуги за період з 01.09.2009 року по 31.07.2012 року в сумі 2779,09 грн. та відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в іншій частині , а також вирішив питання щодо розподілу судових витрат у справі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, з урахуванням всіх обставин у справі та постановити на адресу позивача окрему ухвалу щодо порушень її прав, як споживача послуг позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи , про що свідчать поштові повідомлення про вручення їм судових повісток ( а.с. 140, 142) та про причини неявки в судове засідання не повідомили.

За таких обставин, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності нез»явившихся відповідачів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за надані позивачем, вказані послуги за період 01.09.2009 року по 12.07.2012 року в сумі 2779,09 грн., суд першої інстанції, з посиланням на «Правила надання послуг з централізованого опалення холодного та гарячого водопостачання», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року, № 630, ч.5 ст. 209, ст. 509 ЦК України, виходив з доведеності позивачем позовних вимог в цій частині в межах строку позовної давності та вирахував строк позовної давності з 01.09.2012 року.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна .

Так, судом першої інстанції встановленому, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт відповідачами не спростовано, що відповідачі, проживаючи за вказаною вище адресою, послугами позивача щодо опалення та гарячого водопостачання користуються централізовано , від надання таких послуг не відмовились , періодично проводили оплату таких послуг та на ім»я ОСОБА_4 позивачем відкрито особистий рахунок № НОМЕР_3 ( а.с.5).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахування та сплати відповідачами таких послуг, заборгованість за вказаними комунальними послугами за період з 01.04.2006 року по 31.07.2012 року складає 4242, 37 грн. ( а.с.5-6).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 05.09 .2012 року позивач звертався до Київського районного суду м.Харкова з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачів заборгованості за вказані послуги в сумі 4303, 49 грн. та за вказаною заявою 06.09.2012 року судом було видано судовий наказ, який було скасовано ухвалою Київського районного суду м.Харкова 18 жовтня 2012 року ( а.с.4).

Матеріали справи також свідчать про те, що нарахування оплати за надані послуги з теплопостачання позивачем здійснюється на підставі затверджених рішеннями Харківської міської ради тарифів, з урахуванням показників лічильника опалення та гарячого водопостачання ( а.с. 41-61, 78-83,107).

Вказані обставини справи свідчать про те, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг з централізованого опалення холодного та гарячого водопостачання», затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 року, № 630.

Згідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ч.2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частин 1 та 3 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представником виконавця в погоджений умовами договору строк або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживача.

В п.1 ч.3 ст. 20 Зазначеного вище Закону України встановлено, що споживач зобов»язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг , підготовлений виконавцем на підставі типового договору.

Оспорюючи нараховані позивачем до сплати грошові кошти за надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання, в порушення вказаний норм матеріального та процесуального права, відповідачі не надали допустимих доказів, які б спростували вказані нарахування позивача, як і доказів того, що у відповідності до вимог частин 1 та 3 ст. 18 вказаного Закону України , вони звертались з претензіями до позивача щодо невідповідності зроблених ним нарахувань , показникам лічильників.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку , щодо права позивача на вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані ним послуги.

Посилання ж в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 на відсутність укладеного між сторонами договору про надання таких послуг, як на обґрунтування відсутності підстав для стягнення позивачем заборгованості за надані послуги, є безпідставним, оскільки такими послугами відповідачі користуються централізовано та від надання таких послуг не відмовляються, частково сплачують вказані послуги , а статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлений обов»язок споживача щодо укладання договору на надання житлово- комунальних послуг.

Є безпідставними також доводи відповідача про те, що позивач є неналежним позивачем у справі та відсутності доказів щодо його права на надання таких послуг як юридичної особи, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач у справі є виконавцем послуг з теплопостачання ( а.с.41-61).

Між тим, судова колегія не може погодитись з визначеним судом першої інстанції періоду, за який така заборгованість підлягає стягненню, тобто визначеного судом строку позовної давності в межах якого з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню така заборгованість.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 05.09.2012 року позивач звертався до Київського районного суду м. Харкова з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачів заборгованості за вказані послуги в сумі 4303, 49 грн. та за вказаною заявою 06.09.2012 року судом було видано судовий наказ, який було скасовано ухвалою Київського районного суду м. Харкова 18 жовтня 2012 року ( а.с.4).

З позовною заявою про стягнення з відповідачів заборгованість за вказані послуги позивач звернувся 13 грудня 2013 року ( а.с.1).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Згідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починаяться від для коли особа довідалась або могла довідатись по порушення свого права , або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності ,до нового строку не зараховується.

Таким чином, за змістом вказана норма права передбачає переривання строку позовної давності в разі подання позову після якого перебіг позовної давності починається заново та не зарахування часу, що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку.

Вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що зверненням у суд 05.09.2012 року з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги, встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності перервався та з вказаної дати починається заново. При цьому час, що минув до переривання перебігу строку позовної давності, а саме час з 05.09. 2009 року до 04.09.2012 року до нового строку позовної давності не зараховується.

В ч.4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

З такою заявою відповідачі звернулись до суду 14.02.2014 року ( а.с.21).

В суд з зазначеним позовом позивач звернувся більше ніж через рік, а саме: 13 грудня 2013 року, після скасування судом 18 жовтня 2012 року судового наказу. Таким чином, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги за період з 05.09.2009 року до 12 грудня 2013 року , пред»явлені ним за межами встановленого законом строку позовної давності. Доказів, які б свідчили про поважність пропуску встановленого законом строку позовної давності позивач суду не надав.

Суд першої інстанції на вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2009 року до 12.12.2013 року за межами строку позовної давності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам (пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення , про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги за період з 01.09.2009 року до 12.12.2010 року, у зв»язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на наведене , підлягає зміні період за який судом першої інстанції стягнуто заборгованість за вказані послуги та такий період повинен бути встановлений в межах строку позовної давності з 13 грудня 2010 року (в межах трьох років з дня звернення позивача у суд з вказаним позовом) по 31 липня 2012 року ( дати до якої позивач просить стягнути таку заборгованість) та зменшенню розміру солідарно стягнутої з відповідачів на користь позивача заборгованості за вказані послуги до 2277, 05 грн., виходячи з такого розрахунку: 5309, 42 грн. нарахованих позивачем до сплати за вказаний період таких послуг - 3032,37 грн. сплачених відповідачами таких послуг за вказаний період графи 15 - 14 (зв.а.с.5).

В іншій частині доводи, викладені відповідачем ОСОБА_3 в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі судом першої інстанції рішення.

За таких обставин в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Київського районного суду м. Харкова Харківської області від 21 серпня 2014 року .

Скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на його користь заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 вересня 2009 року по 12 грудня 2010 року.

Відмовити Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Зменшити розмір стягнутої судом заборгованості та стягнути солідарно з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_4, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» р/р260333012313 ВАТ Державний ощадний банк України» МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 13 грудня 2010 року по 31 липня 2012 року в сумі 2277 грн. 05 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :