Ухвала суду № 41959156, 11.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/7266/14 Головуючий 1 інстанції - Колесник С.А.

Справа № 640/13198/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - кредитні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,

при секретарі: Костенко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 345-02-А від 27.12.2007р. станом на 15.12.2009р, в сумі 687 202.82 грн., та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2010 року, позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 687 202 грн. 82 коп., сплачені судові витрати - державне мито у розмірі 1 700 грн.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 689 022 грн.. 82 коп. (т.1 а.с.42-43).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2014 скасовано вказане заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2010 року

08.08.2014 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 15.12.2009 року складається із - пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу - 107 568, 80 грн.; - пеня за прострочення погашення заборгованості по відсоткам - 77 200, 00 грн.; штраф - 1 100 грн., а всього загальну суму 185 869, 43 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Вказав, що на час розгляду справи у суді відповідачем було сплачено:

28.01.2010 - 81 302,00 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) та 54 656,26 грн. (прострочена заборгованість за процентами);

Керуючись умовами Кредитного договору суми, які були сплачені відповідачем відповідно до строків сплати зараховані на погашення прострочених процентів, нарахованих процентів та непростроченої (строкової) заборгованості.

Таким чином заборгованість відповідача станом на дату звернення з позовом складає

суму 185 868,00 грн., а саме: пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу 107 568,80 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості відсоткам 77 200,63 грн.; штраф 1 100,00 грн. Просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник відповідача у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та застосувати строки позовної давності у даній цивільній справі. При цьому посилалася на те, що з доводами позову категорично не згодна з тих підстав, що позивачем порушено строки позовної давності на стягнення боргу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 185 869, 43 грн. 43 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не застостосовані до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності. Зазначає, що районний суд не звернув уваги на документи, що підтверджують відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем.

Апелянт будучи належним чином повідомленими про день та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду повторно не з»явилися. Направлені йому повістки поверталися з відміткою пошти, що повернуті за сплином сторку зберігання. Судом направлялися йому СМС- повідомлення на номер телефону 380675772298, зазначений в матеріалах справи ( а. с. 69 т.1). Вказані СМС- повідомлення отримані. Між тим, апелянт в судове засідання не з»явився.

06.11.2014 року від представника апелянта ОСОБА_3 надійшла поштою заява про ознайомлення з матеріалами справи ( а. с. 82) . Розгляд справи було перенесено з 06.11. 2014 року на 20.11.2014 року для ознайомлення представника з матеріалами справи ( а. с. 79-90). Але представник з матеріалами справи не знайомилася, розгляд справи було перенесено на 11.12 2-014 року, про що будо повідомлено представника ОСОБА_3 Повістку про розгляд справи 11 12.2014 року представник отримала, але повторно поштою 11.12.2014 року надіслала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, яка судом отримана після розгляду справи.

Зазначене свідчить про зловживання апелянта та його представника своїми правами та небажання приймати участь в розгляді справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Судова колегія враховує, що справа знаходиться на розгляді в апеляційному суді з 14 жовтня 2014 року, неодноразово розгляд справи відкладався з вини апелянта та його представника. Тому з огляду на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія знаходить можливим розглянути справу у відсутності апелянта та його представника, так як вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та зловживаючи своїми правами без поважної причини не з»явилися повторно у судове засідання.

Вислухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана дове сти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подають ся сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції керуючись ст.. 526,258, 549 ЦК України виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору та має заборгованість за цим договором. Оскільки право банку порушено з лютого 2009 року, банк звернувся до суду про стягнення заборгованості у січні 2010 року, підстав для застосування строку позовної давності не вбачається.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи, вимогам закону та зібраним по справі доказам.

Матеріали справи свідчать та не заперечувалося сторонами, що 27.12.2007 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 345-02-А у розмірі 525 300,00 грн. з оплатою за процентною ставкою 15,3 % річних із строком користування до 27.12.2008 року, протягом другого року кредитування до 27.12.2009 за процентною ставкою 14.7 процентів річних, протягом третього року кредитування до 27.12.2010 за процентною ставкою 14.7 процентів річних, протягом четвертого року кредитування до 27.12.2011 за процентною ставкою 14.4 процентів річних, протягом п»ятого року кредитування до 27.12.2012 за процентною ставкою 14.0 процентів річних, протягом шостого року кредитування до 27.12.2013 за процентною ставкою 13,00 процентів річних, протягом сьомого року кредитування до 27.12.2014 за процентною ставкою 10.00 процентів річних (т.1 а.с.7-11).

Кредитні кошти були видані відповідачу позивачем, що підтверджує меморіальний ордер № 4 від 27.12.2007 року (т.1 а.с.14).

Згідно умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язався у встановлений договором строк повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними та комісійну винагороду.

Сплату кредиту, процентів за користування наданим кредитом та комісійної винагороди відповідач повинен був здійснювати на умовах і в порядку, відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 4.1, 4.1.1 Кредитного договору та Графіку погашення кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором заборгованість станом на 15.12.2009 складає: строкова заборгованість по основному боргу кредиту - 381 458,00 грн.; прострочена заборгованість по основному боргу по кредиту - 68 794,00 грн.; строкова заборгованість по відсоткам - 2 538,69 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам - 48 542,70 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу - 107 568,80 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості відсоткам - 77 200,63 грн.; штраф - 1 100,00 грн., а всього : 687 202, 82 грн. (т.1 а.с.6).

Відповідно до умов Кредитного договору, а саме п.3.7., суми, внесені позичальником, у погашення поточної заборгованості направляються на виконання зобов'язань позичальника по справі в наступній черговості: - у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування Кредитними ресурсами; - у другу чергу погашаються нараховані проценти за користування Кредитними ресурсами, які не є простроченими; - у третю чергу погашається непрострочена заборгованість по Кредитним ресурсам; - у четверту чергу погашається пеня за прострочення щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості, процентів за користування Кредитними ресурсами та інших платежів за цим Договором.

За час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено: 28.01.2010 - 81 302,00 грн. (прострочена заборгованість за кредитом) та 54 656,26 грн. (прострочена заборгованість за процентами); 11.02.2010 - 6 254,00 грн. та 6 200,03 грн.; 10.03.2010 - 6 254,00 грн. та 4647,10 грн.; 20.07.2010 - 25 016,00 грн.; 11.08.2012 - 6 254,00 грн.; 15.09.2010 - 6 254,00 грн.; 10.03.2010 - 4 647,10 грн.; 12.03.2010 - 318 918,00 грн. (т.2 а.с.7-10).

На підставі умов Кредитного договору суми, які були сплачені відповідачем відповідно до строків сплати позивачем зараховані на погашення прострочених процентів, нарахованих процентів та непростроченої (строкової) заборгованості.

У відповідність зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином заборгованість відповідача станом на дату звернення з позовом до суду а саме 04.01.2010 року складає суму 185 868,00 грн., а саме: пеня за прострочення погашення заборгованості по основному боргу 107 568,80 грн.; пеня за прострочення погашення заборгованості відсоткам 77 200,63 грн.; штрафи 1100,00 грн.

Судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта як на підставу сплати ним заборгованості за кредитом на повідомлення банку про те, що претензій до ОСОБА_1 не має та знімає заборону на відчуження автомобіля, що був оформлений в заставу за кредитним договором, а саме: автомобіля марки PORSHE CAYEENE, 2007 року, державний номер НОМЕР_1. Вказане повідомлення Банку не спростовує розрахунок, наданий представником позивача про заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 345-02-А від 27.12.2007р. станом на 15.12.2009р.

Безпідставною є також посилання апелянта про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки право банку порушено з лютого 2009 року, банк звернувся до суду першої інстанції про стягнення заборгованості у січні 2010 року, підстав для застосування строку позовної давності судова колегія не вбачає.

За таких обставин судова колегія знаходить, що суд першої інстанції відповідно до вимог закону, обґрунтовано визнав що позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягають задоволенню та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 345-02-А від 27.12.2007р. станом на 15.12.2009р., а саме: Пеню за прострочення погашення заборгованості по основному боргу в сумі 107 568,80 грн.; Пеню за прострочення погашення заборгованості відсоткам в сумі 77 200,63 грн.; Штраф в сумі 1 100,00 грн., а всього заборгованість в сумі 185 868,00 грн.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В зв»язку з наведеним суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: