Рішення № 41956520, 27.11.2014, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6738/14-ц

Провадження № 2/0182/3585/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.11.2014 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Троян Н.А.

при секретарі : Смиковій Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Сиротенко Р.А., Добровольського А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів" про поновлення на роботі, скасуванні наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Уточненою позовною заявою від 03.11.2014 року позивач вказав генерального директора ПАТ «НЗФ» ОСОБА_5 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини. 25.01.1993 року він був прийнятий на роботу на посаду економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування, запасних частин (ВУЗЧ) управління поставок та забезпечення виробництва (УПЗВ) ПАТ «НЗФ».

Наказом №17 від 25.07.2014 року його було звільнено з займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Вказане звільнення вважає незаконним, а наведені в наказі причини безпідставними, виходячи з наступного.

Так, згідно наказу ПАТ «НЗФ» №17 від 25.07.2014 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пп.2.1., 2.8., 2.14., 4.1., 4.2., 4.8., Посадової інструкції та пп. 3.1., 3.3., 3.6. Правил внутрішнього трудового розпорядку через те, що станом на 01.07.2014 року не виконана поставка на завод 14-ти позицій товару за специфікацією №2/1402798 до договору №1400617 від 31.01.2014 року, укладеного між ПАТ «НЗФ» та ТОВ «Кайлас».

Проте, обов'язки, покладені на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку виконувалися ним належним чином та в повному обсязі відповідно до наданих службових повноважень.

Поставка у другому кварталі 2014 року 14-ти позицій товару (із 17-ти позицій) за специфікацією №2/1402798 до договору №1400617 від 31.01.2014 року, укладеному між ПАТ НЗФ (Замовник) та ТОВ «Кайлас» (Постачальник), не виконана з вини Постачальника за цим договором та частково з вини інших структурних підрозділів ПАТ «НЗФ» в частині оплати частково поставленого товару по 3-м позиціям специфікації згідно рахунку ТОВ «Кайлас» №СФ-0000203 від 11.06.2014 року.

Однак відповідач безпідставно поклав на нього вину за вище вказану не виконану поставку та звільнив його без законної на те підстави.

Оскільки його середньоденна заробітна плата становить 223,04 грн., а за період з 26.07.2014 року по 18.11.2014 року минуло 81 робочих днів, то розмір компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 18066 грн. 24 коп.

Крім того, у зв'язку з незаконним звільненням відповідач завдав йому моральної шкоди. Він був позбавлений гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїм дітям на життя. Він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїх дітей, що негативно відображається на його здоров'ї. Завдану йому матеріальну шкоду оцінює в 4000 грн.

Просить поновити його на посаді економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування, запасних частин (ВУЗЧ) управління поставок та забезпечення виробництва (УПЗВ) ПАТ «НЗФ», стягнути з ПАТ «НЗФ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.07.2014 року по 18.11.2014 року включно у сумі 18 066 грн. 24 коп. та 4000 грн. моральної шкоди, зобов'язати відповідача скасувати наказ №17 від 25.07.2014 року та внести до його трудової книжки запис про ануляцію запису про звільнення від 25.07.2014 року, провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.11.2014 року по день поновлення на роботі.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав з зазначених в позові підстав.

Представник відповідача Добровольський А.Т. позовні вимоги не визнав і пояснив, що звільнення позивача було проведено з повним додержанням вимог КЗпП України.

Так, з 07.11.2013 ОСОБА_1 мав дисциплінарне стягнення - догану, оголошену йому згідно з наказом № 40, яке на момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП, не втратило юридичної сили за давністю та достроково не зняте.

24.07.2014 профспілковий комітет первинної організації ПМГУ у ПАТ „НЗФ" розглянув подання адміністрації заводу на звільнення економіста ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП та дав згоду на його звільнення.

Відповідно до наказу № 17 від 25.07.2014, ОСОБА_1 було звільнено з ПАТ „НЗФ" за п.3 ст.40 КЗпП України. В цей же день він був ознайомлений з наказом, а підприємством було проведено кінцевий розрахунок з позивачем та видано йому трудову книжку.

Представник відповідача Сиротенко Р.А. позовні вимоги не визнав, дав аналогічні свідчення і пояснив, що в результаті неналежного виконання позивачем своїх трудових обов"язків на завод за графіком не були поставленні необхідні запасні частини для забезпечення виробництва. Неналежне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків стало причиною зриву поставок на завод необхідних запасних частин та ремонту обладнання.

Від ІІІ особи ОСОБА_5 до суду надійшла заява про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Вислухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно п. 3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов"язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, слід враховувати ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач з 25 січня 1993 року працював на Нікопольському заводі феросплавів на посаді вантажника-експедитора, що підтверджується наказом № 83 від 25.01.1993 року (а.с.35).

Наказом № 445 від 11 грудня 2007 року він був призначений на посаду економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування, запасних частин відділу устаткування та запасних частин управління поставок та забезпечення виробництва, що підтверджується наказом (а.с.36).

Наказом № 17 від 25 липня 2014 року позивача було звільнено з роботи згідно п.3 ст.40 КЗпП України за порушення вимог пп. 2.1, 2.8, 2.14, 4.1, 4.2, 4.8 посадової інструкції економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування відділу устаткування та запасних частин управління поставок та забезпечення виробництва (ВУЗЧ УПЗВ) та пп. 3.1, 3.3, 3.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.6-8).

Твердження позивача, що причини його звільнення, зазначені у наказі № 17 від 25.07.2014 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, на його думку, обов'язки, покладені на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, зокрема, пунктами 2.1, 2.8, 2.14, 4.1, 4.2, 4.8 посадової інструкції економіста з постачання бюро промислового та технологічного устаткування відділу устаткування та запасних частин управління поставок та забезпечення виробництва (ВУЗЧ УПЗВ) та пунктами 3.1, 3.3, 3.6 Правил внутрішнього трудового розпорядку виконувались ним належним чином та в повному обсязі в межах його посадових повноважень, суд не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Відповідно до вимог посадової інструкції, позивач повинен був:

- виконувати комплекс робіт щодо забезпечення виробничо-експлуатаційних потреб структурних підрозділів заводу (в даному випадку - залізничного цеху) промисловим та технологічним устаткуванням, запасними частинами;

- здійснювати контроль за своєчасним надходженням устаткування та запасних частин на завод;

- здійснювати необхідне листування та безпосередній зв'язок з постачальником, контролювати виконання постачальником договірних зобов'язань, кількість і якість матеріалів, що надходять.

Економіст з постачання несе відповідальність за своєчасність та якість виконання обов'язків, передбачених посадової інструкцією (п.4.8).

Оцінка роботи економіста з постачання виконується за розділом 8 посадової інструкції, зокрема, якість виконання робіт визначається ступенем відповідності виконаних завдань вимогам нормативних актів, які визначають зміст роботи, отримані результати, а також відсутністю помилок і недоробок (а.с.10-13).

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2014 між ПАТ НЗФ та ТОВ „Кайлас", була укладена специфікація № 2/1402798 до договору поставки № 1400617 від 31.01.2014, в якій узгоджена поставка у другому кварталі 2014 року на ПАТ НЗФ запасних частин до залізничної техніки по 17-ти позиціям на суму 89 188 грн. Відповідно п. 3.3 Договору № 1400617, поставка товару здійснюється лише після отримання письмового підтвердження Покупця (належним чином оформленої заявки), що підтверджується договором (а.с. 75-83), специфікацією (а.с.86-87).

11.06.2014 року із запланованих 17-ти позицій запчастин ТОВ "Кайлас" поставило три позиції на суму 53 864,00 грн. з ПДВ. Оформлену належним чином письмову заявку на вказану поставку, згідно з п. 3.3. договору № 1400617 від 31.01.2014, ОСОБА_1 до ТОВ "Кайлас" не надавав, але, як вказав в своїх поясненнях, погодив з постачальником у телефонному режимі.

Інші 14 позицій за специфікацією № 2 на суму 35 324,00 грн. в передбачений договором період на завод не надійшли. Листом № 0709 від 09.07.2014 року постачальник зазначив, що запасні частини не витребувані (а.с.14). У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що поставка за специфікацією № 2/1402798 від 18.04.2014 ним не планувалась, а тому заявку на поставку він не направляв (а.с.49).

Проте, відповідно до Плану надходження на завод ТМЦ в період з 09.06.2014 року по 13.06.2014 рік, економістом ОСОБА_1 у цей період планувалася поставка запасних частин по 17-ти позиціям на суму 89 188 грн. від ТОВ „Кайлас" за специфікацією № 2/1402798 до договору № 1400617 від 31.01.2014. Це підтверджується особистим підписом позивача на проекті Плану надходження ТМЦ (а.с.61-67).

Не можуть бути прийняті до уваги твердження позивача в тій частині, що він виконував вимоги п. 4 Протоколу наради про поставку запасних частин до ЗЦ та АТЦ від 09.07.2010 року, тобто спочатку повинен був витребувати у постачальника документи про якість, а потім робити заявку.

Відповідно до п. 4 Протоколу наради про поставку запасних частин до ЗЦ та АТЦ від 09.07.2010 року, за 5 днів до поставки позивач повинен був витребувати у постачальника документи про якість для їх попередньої перевірки. Документи про якість він запросив у постачальника в телефонному режимі у травні 2014 року, про те на день запиту документів про якість, письмова заявка на поставку за п.3.3 Договору, позивачем не направлена (тобто конкретна дата поставки не запланована, заявка не була направлена), внаслідок чого ним порушені як умови договору, так і вимоги Протоколу від 09.07.2010 року (а.с.91).

Не можуть бути прийняті до уваги і твердження позивача в тій частині, що запасні частини не були поставлені тому, що завод не здійснив оплату, що підтверджується листом постачальника № 2706 від 27.06.2014 року (а.с.92). Позивач не зміг пояснити яким чином оригінал листа, адресований на ім"я комерційного директора заводу опинився у нього, за цим номером та датою відповідачем наданий лист з іншим текстом, який надійшов на завод і на якому є резолюція комерційного директора (а.с.93), крім того із тексту листів не вбачається саме ця підстава для відмови в поставці запасних частин та спростовується листом постачальника №0709 від 09.07.2014 року, згідно якого запасні частини не витребувані (а.с.14), сам договір не передбачає предоплату.

Згідно службової записки начальника ЗЦ від 08.07.2014 року у зв"язку з відсутністю необхідних запасних частин не має можливості проводити ремонтні роботи. В результаті цього три крани знаходяться в неробочому стані (а.с.47).

З матеріалів справи вбачається, що тільки після службової перевірки 26.06.2014 року позивач підготував письмову заявку, в якій некоректно зазначив дату поставки „в строк до 07.01.2014 року" (а.с.48-60, 71-72, 109).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює на ПАТ „НЗФ" начальником управління поставок та забезпечення виробництва. Згідно п.3.3. Договору поставки, укладеному між ТОВ „Кайлас" та ПАТ „НЗФ", поставка запчастин здійснюється тільки після отримання письмової заявки заводу. За результатами службової перевірки було встановлено, що позивачем письмова заявка не була оформлена, а була телефонна розмова з постачальником. Таким чином умови договору не були виконані, запчастини на завод своєчасно не поступили.

Як пояснили представники відповідача в судовому засіданні, невиконання позивачем умов договору, а саме своєчасного направлення постачальнику письмової заявки, позбавило їх права пред"явити постачальнику претензії за невиконання умов договору по поставці запасних частин.

Крім того, 07.11.2013 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та за наказом № 40 від 07.11.2013 року йому було оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов"язків, яке на момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП, не втратило юридичної сили за давністю та достроково не зняте.

Згідно наказу № 40 від 07.11.2013 року, який позивачем не оскаржувався, відповідно до договору поставки № 1302181 від 20.05.2013 року та специфікацією до нього № 2/1305097 від 13.09.2013 року постачальник ТОВ „Агро-Союз" мав поставити у 3 кварталі 2013 року запасну частину до автомобіля КрАЗ - балансир задньої підвіски з віссю у зборі вартістю 10 821 грн. Зазначена запасна частина надійшла на завод тільки 17.10.2013 року, що є порушенням п.3.1 укладеного договору.

Контроль за дотриманням умов укладеного договору та своєчасним надходженням на завод запчастин по цьому договору покладений на позивача, який 23.09.2013 року у телефонному режимі запросив у постачальника - ТОВ „Агро-Союз" документи про якість продукції та очікував

відповіді, замість того, щоб направити письмову заяву, як передбачено договором. В результаті невиконання позивачем своїх посадових обов"язків завод втратив можливість пред"явити постачальнику претензію та стягнути штрафи за невиконання умов договору (а.с.138).

Посилання позивача на ті обставини, що він був у відпустці не можуть бути прийняті до уваги, оскільки 23.09.2014 року позивач вийшов на роботу, з його пояснень працював по цьому договору, але проводив телефонні розмови замість направлення письмової заявки, тобто мав можливість виконати свої обов"язки належним чином. Ці обставини підтверджуються матеріалами службової перевірки (а.с.141-176).

24.07.2014 профспілковий комітет первинної організації ПМГУ у ПАТ НЗФ розглянув подання адміністрації заводу на звільнення економіста ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП та дав згоду на звільнення, що підтверджується поданням та протоколом засідання № 88 від 24.07.2014 (а.с.45,46).

З огляду на вище викладене суд вважає, що наказ № 17 від 25 липня 2014 року являється законним, відповідачем при виданні наказу стосовно позивача не допущені порушення приписів та норм діючого законодавства і позовні вимоги про скасування наказу, поновлення на роботі, ануляції запису про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню. З огляду на ці обставини, не можуть бути задоволені і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст.221,232,233, 235 КЗпП України, ст.ст.10, 11,15,60,88,209, 212- 215, 218 ЦПК, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів" про поновлення на роботі, скасуванні наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н. А. Троян