Вирок № 4195335, 29.10.2007, Оболонський районний суд міста Києва

Справа №1-467\2007

ВИРОК

 іменем України

29 жовтня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді - Дев'ятка В.В., при секретарі - Слободян Ю.О., з участю прокурора - Сімонова Я.Г., представника потерпілого - ОСОБА_2, захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, одруженого, підприємця, з середньою технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

встановив:

10 березня 2006 року, між приватним підприємством „Укрбудмонтаж" (далі ПП „Укрбудмонтаж") - замовником, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - підприємцем) - підрядником, укладено договір підряду на виконання робіт. У відповідності до вказаного договору, підприємець ОСОБА_1 брав на себе виконання робіт по прокладанню водопровідної мережі з поліетиленових труб в металевому футлярі (існуючій трубі) та ремонт ливневої каналізації на території відкритого акціонерного товариства „Завод КІНАП" (далі - ВАТ „Завод КІНАП").

17 березня 2006 року, потерпілий ОСОБА_5, перебуваючи на території ВАТ „Завод КІНАП", що розташоване по вул. Фрунзе 160 у м. Києві, за вказівкою підприємця ОСОБА_1 приступив до виконання робіт по викопуванню траншеї для прокладання водопровідної мережі.

Близько 13 год. підприємець ОСОБА_1 , не забезпечивши передбачені п.п. 1.10, 1.11, 1.19, 2.2, 2.3, 2.5 СНиП ІІІ-4-80* „Техніка безпеки в будівництві" безпечні умови праці, дав вказівку ОСОБА_5 приступити до виконання робіт на висоті - провести роботи з прокладання ливневої каналізації у приміщенні виробничого курпусу ВАТ „Завод КІНАП". Виконуючи вказівку підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_5 піднявся на робоче місце -неогороджений майданчик з дощок та шиферу на висоті близько 3-3, 5 метрів, однак, під час виконання робіт, потерпілий оступився та, внаслідок допущених підприємцем ОСОБА_1 порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою - відсутності запобіжних захисних огороджень та індивідуальних засобів захисту - впав на бетоновану підлогу цеху.

Згідно висновку експерта медика № 1883/э від 24.10.2006, внаслідок падіння ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітини - переломи 4, 6, 7, 8 ребер зліва з явищами лівостороннього гемопневмотораксу; закриту травму хребта - переломи 11, 12 грудних хребців зі здавлюванням спинного мозку на даному рівні, явища нижньої параплегії та порушення функції тазових органів.

Допитаний підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою не визнав. ОСОБА_1 пояснив, що з 2002 року він зареєстрований як фізична особа -підприємець. З цього часу займається будівельними роботами. 10 березня 2006 року між ним та ПП „Укрбудмонтаж" було укладено договір субпідряду на виконання робіт по прокладенню водопровідної мережі та ремонту ливневої каналізації на території ВАТ „Завод КІНАП". З метою виконання договору він запропонував своїм колегам по минулій роботі: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, допомогти йому. Вони погодилися, без будь-яких умов щодо укладання з ними трудових угод. їх відносини були оформлені усною джентльменською угодою субпідряду. В десятих числах березня 2006 року вони приступили до роботи. Спочатку ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 копав траншею, а ОСОБА_7 ремонтував ливневу каналізацію. Під час ремонту останньої, 17 березня 2006 року, виникла необхідність проведення зварювальних робіт. Підсудний попросив виконати ці роботи ОСОБА_5, оскільки останній знався на зварюванні. ОСОБА_5 погодився та піднявся на технічний поверх складального цеху де вже знаходився ОСОБА_7 Робоче місце ОСОБА_5 та ОСОБА_7 являло собою фальш стелю: балки підбиті пласким шифером; на балки були покладені дошки на яких і працювали потерпілий з ОСОБА_7. Підсудний пояснив ОСОБА_5, що необхідно робити, надав необхідні інструменти (у тому числі зварювальний апарат) та спостерігав за його діями з підлоги цеху. Через декілька хвилин ОСОБА_5 оступився та замість дошки став ногою на шифер, той провалився, а потерпілий впав на бетонну підлогу цеху. ОСОБА_1 одразу викликав карету швидкої медичної допомоги, яка відвезла потерпілого до лікарні. До нещасного випадку він (підсудний) працював з ОСОБА_5 на підприємстві „Спеценергопідряд"; був бригадиром, а потерпілий виконавцем. Також неодноразово залучав потерпілого до робіт вже будучи самостійним суб'єктом підприємницької діяльності. До нещасного випадку потерпілий вже працював на території заводу три дні, виконання робіт розпочали приблизно 12-13 березня 2006 року. За виконання робіт на ВАТ „Завод КІНАП" обіцяв потерпілому винагороду, сума якої повинна була бути оговорена після виконання робіт. Перед початком робіт виплатив потерпілому аванс. Перед виконанням робіт підсудний попереджав потерпілого про особисту безпеку, оскільки роботи проводилися на значній висоті - 3 - 3, 5 м. Будь - яких огороджень робочого місця ОСОБА_5 не було, оскільки перила заважали б виконувати заплановану роботу, як не було і запобіжних поясів.

Не вважає себе винним у вчиненні злочину, оскільки відносини між ним та ОСОБА_5 не були трудовими, а отже він не був зобов'язаний

забезпечувати безпечні умови праці останнього, який до того ж перебував на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним суд, дослідивши показання останнього, вислухавши показання потерпілого та свідків, вивчивши висновки експертиз та дослідивши інші докази у справі вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена.

Потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що у березні 2006 року до нього звернувся ОСОБА_1 з пропозицією роботи. ОСОБА_1 він знає по минулій роботі, останній був його керівником - виконробом. Дізнавшись про склад бригади (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) він погодився. За вказівкою підсудного роботу необхідно було проводити на території ВАТ „Завод КІНАП". ОСОБА_1 вказав, що необхідно робити. До виконання роботи приступили приблизно 13 березня 2006 року. Роботу розпочинали о 8 чи 8 год. 15 хв. Втрьох (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) підходили до прохідної, називали свої прізвища і їх пропускали на територію заводу. ОСОБА_1 контролював час приходу на роботу. Робота полягала у копанні траншеї. Необхідно було викопати трубу та відремонтувати водопровід. Не рідше двох разів на день приходив ОСОБА_1 та контролював виконання робіт. Також з останнім була оговорена сума зарплати - 40 грн. за день. Як аванс отримав від підсудного 100 грн. До робіт на ВАТ „Завод КІНАП" декілька разів працював у ОСОБА_1 на інших об'єктах та вважав його своїм керівником -роботодавцем. 17 березня 2006 року, після обідньої перерви, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 попросили його приварити кріплення для зливу води. Потерпілий погодився, оскільки вважав ОСОБА_1 своїм безпосереднім керівником. Виконуючи вказані роботи він використовував інструменти надані підсудним. Роботи виконував на висоті близько 4 метрів. ОСОБА_1 стояв знизу та давав поради, як виконувати роботи. Майданчик на якому він працював був вузький та неогороджений, запобіжних поясів не було. Під час виконання робіт потерпілий став ногою поза настилом, нога провалилась і він впав спиною на бетонну підлогу. Після нещасного випадку потерпілому встановили інвалідність І групи; лікарі не обіцяють, що він зможе ходити.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що знайомий з потерпілим та підсудним з часу спільної роботи на підприємстві „Спеценергопідряд". Підсудний був бригадиром, він постачальником, а потерпілий - електриком. 9 чи 10 березня 2006 року до свідка зателефонував підсудний та попросив допомогти замінити ливневу трубу на ВАТ „Завод КІНАП". Він погодився безоплатно допомогти підсудному, оскільки в минулому ОСОБА_1 влаштував його на хорошу роботу. До виконання робіт приступили 12 чи 13 березня 2006 року. Що необхідно робити вказував підсудний. Разом з ним також працювали ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_5 - останні копали траншею для труби. На яких умовах працював ОСОБА_5 свідку не відомо. На третій чи четвертий день робіт, 17 березня 2006 року, після обіду, він та ОСОБА_1 підійшли до ОСОБА_1 оскільки виникла необхідність провести зварювальні роботи. Потерпілий погодився на

прохання підсудного виконати ці роботи та піднявся на робочий майданчик. Всі інструменти (болгарку, зварювальний апарат) надав ОСОБА_1 Також останній підказував, давав технічні вказівки та радив свідку та ОСОБА_5, як правильно ремонтувати ливневу трубу та попереджав про особисту безпеку. Роботи по влаштуванню ливневої труби проводилися на висоті близько 4 метрів. Робоче місце було на двох щитах, що лежали на балках стелі. Робоче місце огороджено не було. Свідок вважає, що ОСОБА_1 мав провести з ними інструктаж з техніки безпеки виконання робіт та забезпечити безпечні умови праці, чого зроблено не було. Під час виконання робіт ОСОБА_5 оступився та правою ногою став на шифер, яким була підбита стеля, той розколовся і потерпілий впав на підлогу. Також свідок пояснив, що підсудний забезпечив його та ОСОБА_5 запобіжними поясами, але з міркувань зручності виконання робіт вони вирішили їх не використовувати.

Згідно оголошених та перевірених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7 під час досудового слідства, останній дав аналогічні пояснення, однак повідомляв, що ні йому ні потерпілому ОСОБА_5 страхувальні засоби (каски, пояси) не видавалися (а.с. 47-49 т. 1).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що знає підсудного та потерпілого з часу спільної роботи на підприємстві „Спеценергопідряд". Приблизно в 10 числах березня 2006 року він випадково зустрів ОСОБА_1 та поцікавився у останнього з приводу роботи. Підсудний запропонував йому роботу по копанню траншеї на території ВАТ „Завод КІНАП". Конкретна сума оплати не оговорювалася. Свідок надіявся, що по завершенню виконання роботи підсудний йому заплатить. Свідок погодився на вказані умови та 10 березня 2006 року приступив до виконання робіт. Разом з ним також працювали ОСОБА_7 та ОСОБА_5, на яких умовах - свідку невідомо. Зранку кожного дня вони разом збиралися біля заводу та проходили на його територію по списку, що ОСОБА_1 надав на прохідну. З 10 по 17 березня вони багаттями розігрівали землю та копали траншею. 17 березня 2007 року, після обіду, підсудний підійшов до потерпілого та сказав, що потрібно приварити зливну трубу. Потерпілий погодився та пішов з ОСОБА_1 Через деякий час свідок дізнався, що стався нещасний випадок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він очолює ПП „Укрбудмонтаж". У березні 2006 року до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням укласти договір підряду з ВАТ „Завод КІНАП" з тим, щоб у подальшому підсудний міг виконати роботи, як субпідрядник ПП „Укрбудмонтаж". ОСОБА_1 сам знайшов роботу, але не міг оформити договірні відносини безпосередньо з ВАТ „Завод КІНАП", оскільки керівництво останнього більше довіряло юридичним особам ніж приватним підприємцям. Коли вказані договори були укладені ОСОБА_1 приступив до виконання робіт. Через декілька днів він дізнався від підсудного про нещасний випадок з потерпілим.

Свідок ОСОБА_9 - технічний директор ВАТ „Завод КІНАП", суду пояснив, що на очолюваному ним підприємстві виникла необхідність в ремонті водопровідної мережі та ливневої каналізації. До них звернувся ОСОБА_1 з

пропозицією виконати ці роботи. З метою документального забезпечення виконання робіт були оформлені договори підряду між ВАТ „Завод КІНАП" та ПП „Укрбудмонтаж" та субпідряду між останнім і ОСОБА_1 Оформленням договорів займався підсудний. Після оформлення договорів, в десятих числах березня 2006 року ОСОБА_1 зі своїми працівниками прийшов на територію заводу та розпочав виконувати роботи. Через декілька днів свідок дізнався про нещасний випадок, обставини якого знає лише зі слів ОСОБА_1 Перед допуском та територію заводу сторонніх осіб, він вимагав від ОСОБА_1 підготувати лист з переліком працівників, які будуть виконувати роботи та хто буде відповідати за безпеку їх виконання. Лист був наданий. Свідок вважає, що майданчик на якому працював ОСОБА_5 необхідно було обладнати огорожею та застосовувати при роботі страхові ремені.

Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця, підсудний ОСОБА_1 з 14 жовтня 2002 року зареєстрований, як фізична особа - підприємець (а.с. 32 т. 1).

Відповідно до договору між ВАТ „Завод КІНАП" та ПП „Укрбудмонтаж" за № 04/02 від 1 березня 2006 року та додаткової угоди до договору № 04/02, ПП „Укрбудмонтаж" зобов'язувалося виконати роботи по прокладенню водопровідної мережі з поліетиленових труб в металевому футлярі та ремонту ливневої каналізації на технічному поверсі виробничого корпусу ВАТ „Завод КІНАП" (а.с. 144-146 т. 1).

У свою чергу, згідно договору підряду від 10 березня 2006 року, між ПП „Укрбудмонтаж" та підприємцем ОСОБА_1 , останній брав на себе виконання робіт вказаних у договорі № 04/02 (а.с. 73, 74 т. 1).

Відповідно до листа ОСОБА_1 голові правління ВАТ „Завод КІНАП" від 10 березня 2006 року, для виконання робіт по прокладенню водопроводу та ремонту ливневої каналізації, підсудний просив надати дозвіл для проходу на територію заводу йому, як відповідальному за виконання робіт, та робочим, у тому числі потерпілому ОСОБА_5 (а.с. 40 т. 1).

У судовому засіданні підсудний стверджував, що вказаний лист носив лише формальний характер, однак свідок ОСОБА_9 - технічний директор ВАТ „Завод КІНАП" - суду пояснив, що вимагав від ОСОБА_1 підготувати лист з переліком працівників, які будуть виконувати роботи та хто буде відповідати за безпеку їх виконання. Після ознайомленням з а.с. 40 т. 1, свідок підтвердив, що це саме той лист, який він вимагав від ОСОБА_1

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно ст. 8 цього Закону, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту; роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту

відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

Відповідно до наказу Держнаглядохоронпраці в Україні № 15 від 26.01.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512, роботи на висоті входять до переліку робіт з підвищеною небезпекою.

Згідно вимог чинних на момент травмування потерпілого нормативно-правових актів (Інструкція з охорони праці під час виконання робіт на висоті з використанням спеціальних страхувальних засобів, затверджена Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 190 від 09.10.2003, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за № 970/8291), роботами на висоті визнавались роботи, при виконанні яких робітник перебуває на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів по висоті понад 1, 3 м. Основним засобом індивідуального захисту при виконанні робіт на висоті є пояс запобіжний лямковий або пояс запобіжний безлямковий.

Згідно пунктів 1.6, 3, 9 Інструкції, роботодавці зобовязані забезпечити працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, засобами колективного та індивідуального захисту.

У протоколі огляду місця події (п'ятого поверху виробничого корпусу ВАТ „Завод КІНАП", що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе 160) від 17 березня 2006 року зафіксовано стан робочого місця ОСОБА_5 Зокрема, в протоколі зазначено, що висота приміщення становить приблизно 3, 5 м. Як вбачається зі змісту протоколу, запобіжні захисні огородження робочого місця відсутні (а.с. 15 т.1, а.с. 2-5 т.2).

Відсутність на робочому місці ОСОБА_5 запобіжних огороджень, а також засобів індивідуального захисту (запобіжних поясів) у судовому засіданні підтвердили як підсудний так і потерпілий.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1354, робоче місце де стався нещасний випадок з ОСОБА_5 не відповідало вимогам пунктів 2.2, 2.3, 2, 5 СНиП ІП-4-80* „Техніка безпеки в будівництві". Зокрема, небезпечні зони повинні бути позначені знаками безпеки та написами встановленого зразка. На межах зон постійно діючих небезпечних виробничих факторів (до яких відносяться у тому числі зони з перепадами по висоті 1, 3 метри і більше), повинні бути встановлені запобіжні захисні огородження. Крім цього, на виконання пунктів 1.10, 1.11, 1.19 СНиП ІП-4-80* „Техніка безпеки в будівництві" ОСОБА_5 повинен був бути забезпечений засобами індивідуального захисту з урахуванням виду робіт та ступеню ризику та проінструктований щодо безпеки праці, чого також зроблено не було (а.с. 135-139 т. 1).

У судовому засіданні експерт Лемешко А.В. підтвердив свої висновки та пояснив, що майданчик на якому працював потерпілий мав бути належно обладнаний: повинні були б бути захисні перила, які б мали уберегти потерпілого від падіння.

Роботодавцем - підприємцем ОСОБА_1 викладені вимоги нормативно-правових актів виконані не були.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1883/э від 24.10.2006, внаслідок падіння ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження: закриту травму грудної клітини - переломи 4, 6, 7, 8 ребер зліва з явищами лівостороннього гемопневмотораксу; закриту травму хребта - переломи 11, 12 грудних хребців зі здавлюванням спинного мозку на даному рівні, явища нижньої параплегії та порушення функції тазових органів (а.с. 92-95 т. 1).

З огляду на викладені докази, суд вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена.

Твердження ОСОБА_1 та його захисників, що відносини між ним та ОСОБА_5 не були трудовими, а отже підсудний не був зобов'язаний забезпечувати безпечні умови праці потерпілого не відповідає встановленим під час судового слідства обставинам та вимогам трудового законодавства.

Стаття 21 Кодексу законів про працю України встановлює, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст. 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Однак, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Судом встановлено, що підприємець ОСОБА_1 з метою виконання взятих на себе зобов'язань по договору з ПП „Укрбудмонтаж" запросив на роботу потерпілого ОСОБА_5 Після досягнення домовленостей щодо характеру, місця, часу та оплати праці підсудний допустив потерпілого до виконання зварювальних робіт на висоті, попередив про особисту обережність, надав власні інструменти, безпосередньо на місці робіт контролював їх хід та вказував на спосіб їх виконання.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні категорично стверджував, що працюючи на ОСОБА_1 підкорявся його розпорядженням, оскільки той був його керівником - роботодавцем. Як вбачається з досліджених судом доказів підсудний теж вважав потерпілого робочим, а себе керівником -відповідальним за виконання робіт (а.с. 40 т. 1).

Суд вважає достовірними показання потерпілого, оскільки вони детальні, логічні та узгоджуються, як між собою, так і з іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показання підсудного суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання,

оскільки вони не відповідають встановленим обставинам по справі і спростовуються наведеними вище доказами.

Той факт, що використання найманої праці не було оформлено ОСОБА_1 відповідно до вимог нормативно-правових актів не звільняє його від відповідальності, а лише свідчить про порушення ним, як роботодавцем, трудового законодавства.

Суд критично оцінює висновок судової будівельно-технічної експертизи № 4563, згідно якого вимоги нормативних документів чинних на території України не поширюються на осіб, трудові відносини яких офіційно не визначені, тобто які згідно пункту 1.16 СНиП ІП-4-80* „Техніка безпеки в будівництві" є сторонніми особами, якою на момент коли стався нещасний випадок був ОСОБА_5, та не мають права знаходитись на будівельному майданчику (а.с. 80-83 т. 1).

У судовому засіданні експерт Лемешко А.В. пояснив, що на момент проведення експертизи № 4563 слідчим не було встановлено, які відносини були між підсудним і потерпілим, у зв'язку з цим він виходив з того, що потерпілий стороння особа на яку не розповсюджуються вимоги з охорони праці. При виконанні експертизи № 1354 експерт керувався тим, що характер відносин між підсудним та потерпілим вже був встановлений.

Враховуючи, що зібрані та оцінені у справі докази засвідчили наявність саме трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, суд вважає достовірним доказом у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1354 (а.с. 135-139 т. 1).

Разом з цим, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1354, роботи, які виконувались на території ВАТ „Завод КІНАП" ОСОБА_5 проводились також з порушенням вимог пункту 1.5 СНиП III-4-80* „Техніка безпеки в будівництві", а саме: відсутності акту-допуску в якому генеральний підрядник за участю субпідрядника та представника організації, на території якої проводяться будівельно-монтажні роботи, вказують перелік заходів, які необхідно провести для забезпечення безпечного виконання робіт, строк їх проведення та виконавця.

Суд виключає з обвинувачення посилання на порушення ОСОБА_1 вказаного пункту СНиП ІП-4-80* „Техніка безпеки в будівництві", оскільки це порушення не перебувало в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з травмуванням потерпілого.

При цьому, суд також враховує, що постановою старшого слідчого прокуратури Оболонського району м. Києва від 23 травня 2007 року в порушенні кримінальної справи відносно директора „Укрбудмонтаж" ОСОБА_8 (генпідрядника) та голови правління ВАТ „Завод КІНАП" ОСОБА_10 (керівника організації на території якої проводилися роботи), відмовлено у зв'язку з відсутністю в їх діях складів злочинів передбачених ст. ст. 271, 272 КК України (а.с. 74 т. 2).

Згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком, що стався 17 березня 2006 року близько 14 години на території ВАТ „Завод КІНАП" при виконанні робіт СПД „КУЖИМ", код згідно ЄДРПОУ

2038202612 від 30 травня 2007 року (далі - Акт), основною причиною нещасного випадку був допуск ОСОБА_1 ОСОБА_5 до роботи у стані алкогольного сп'яніння. Супутньою причиною була особиста необережність ОСОБА_5: перебування на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння (а.с.  7-52 т. 2).

Суд критично оцінює та не бере до уваги висновки Акту, оскільки вони суперечать дослідженим у справі доказам, у тому числі висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1354 (а.с. 135-139 т. 1).

За наслідками судового розгляду справи встановлено, що безпосередньою причиною травмування потерпілого була відсутність запобіжних захисних огороджень його робочого місця та засобів індивідуального захисту. Саме забезпечення підсудним потерпілого цими захисними, запобіжними засобами мало вберегти останнього від падіння з висоти, незалежно він перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння.

Крім цього, як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, голова комісії по розслідуванню нещасного випадку, при складанні Акту він не брав до уваги, що ОСОБА_5 працював на висоті, оскільки вважав, що між ним та ОСОБА_1 підрядні правовідносини. При цьому свідок зазначив, що не є фахівцем у галузі права та у разі встановлення судом трудових правовідносин між підсудним та потерпілим причини нещасного випадку необхідно пов'язувати з недотриманням правил проведення робіт на висоті.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11, щодо відсутності трудових правовідносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 При цьому суд зважає на те, що свідки, не будучи фахівцями у галузі права, висловили свою суб'єктивну думку, що не ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

Також суд вважає недостовірними показання свідка ОСОБА_7 в частині того, що підсудний забезпечив його та ОСОБА_5 запобіжними поясами. Ці показання суперечать як показанням свідка під час досудового слідства так і показанням підсудного та потерпілого в судовому засіданні.

Таким чином, своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 272 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, відшкодував на придбання медичного обладнання і препаратів необхідних для проведення операції та лікування ОСОБА_5 11 190 грн.

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, однак, враховуючи декілька обставин, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає за доцільне, керуючись ст. 69 КК України, не призначати підсудному додаткової міри покарання та, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, оскільки виправлення та перевиховання підсудного можливі без його відбування.

Цивільний позов заступника прокурора Оболонського району м. Києва про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5, суд вважає за необхідне задовольнити в повному обсязі, як такий, що був підтриманий прокурором та знайшов своє підтвердження в досліджених судом доказах. Згідно довідки Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги № 1039 від 10 листопада 2006 року, за фактичними витратами вартість лікування ОСОБА_5 становить 6 тисяч 315 грн. 6 коп. (а.с. 173 т. 1).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Керуючись ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 рік не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов'язок. Зобов'язати засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Позов заступника прокурора Оболонського району м. Києва про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, р/р № 35426002001136 в УДК м. Києва, МФО 820019, код по АКПО 00184945 - 6 тисяч 315 грн. 6 коп.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.