Ухвала суду № 41953100, 16.12.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/4368/14-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К.В.Провадження № 22-ц/780/6163/14 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 58 16.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2014 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області Сперкач Яни Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 з вилученням паспорта громадянина України до виконання ним своїх зобов'язань,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року державний виконавець ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон відносно ОСОБА_2

Обґрунтовуючи подання, вказував, що на виконанні відділу перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, 2000 року народження, аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 28 січня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою від 18 липня 2011 року відкрито виконавче провадження, однак боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2014 року подання державного виконавця залишено без задоволення.

Відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити подання, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості подання. Зокрема в ухвалі вказано, що державним виконавцем не доведено необхідність застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, наявність ризику його виїзду за кордон.

Проте повністю погодитись із такими висновками не можна, так як вони не в повній мірі відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Також колегія суддів вважає, що при розгляді подання державного виконавця судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення цього питання.

Судом встановлено, що 18 липня 2011 року постановою державного виконавця ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 27872156 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/4 частини, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 28 січня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.7).

В довідці-розрахунку від 1.09.2014 року, складеному державним виконавцем Сперкач Я.О., вказано, що заборгованість боржника ОСОБА_2 із сплати аліментів на 1.09.2014 року становить 19232,00 гривень. (а.с.10).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках: - якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2); якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

З набранням чинності з 9 березня 2011 р. Закону України від 4 листопада 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. У зв'язку із цим суди розглядали подання державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржників у виконавчому провадженні.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З врахуванням вказаних вимог Закону юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон підлягають застосуванню не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Зазначені вимоги закону суд першої інстанції залишив поза увагою, не встановив фактичні обставини, що унеможливлює вирішення справи по суті на стадії апеляційного перегляду.

Так, суд першої інстанції не з'ясував чи отримував ОСОБА_2 копію постанови про відкриття виконавчого провадження; чи мав він можливість із урахуванням часу отримання такої постанови виконати в добровільному порядку рішення суду; чи здійснювався державним виконавцем вихід на місцевість із перевіркою знаходження ОСОБА_2 за місцем проживання, вказаного у виконавчому листі; чи ухилявся ОСОБА_2 від вчинення виконавчих дій і в залежності від встановленого не прийняв законне і обґрунтоване рішення, зробивши передчасний висновок про недоведення необхідності застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Із журналу судового засіданні не вбачається, що суд при вирішенні вказаного питання досліджував матеріали виконавчого провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України

1. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2014 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: