Ухвала суду № 41950646, 18.12.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"18" грудня 2014 р. Справа № 817/2766/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю

представника відповідача: Довгалюк І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" листопада 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (далі по тексту - ТОВ "Рівненський МЖК") звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками яких складено акт від 30 серпня 2013 року № 297 та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області) форми "Ш" від 10 вересня 2013 року № 0005871502, яким ТОВ "Рівненський МЖК" на підставі встановленого порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за затримку на 576, 575, 547 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 35531,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7106,20 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014

року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідком якої складено акт перевірки № 297 від 30.08.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0005871502 від 10.09.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у м.Рівному звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.08.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс".

За наслідками проведення перевірки складено акт від 30.08.2013 року № 297 в якому зафіксовано порушення товариством п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість: звітний період: листопад 2011 р., термін сплати: 30.12.2011 р., сума зобов'язань: 10822,00 грн., фактично сплачено: 30.07.2013 р. на суму 10822,00 грн., кількість днів прострочення: 576; звітний період: грудень 2011 р., термін сплати: 30.01.2012 р., сума зобов'язань: 15601,00 грн., фактично сплачено: 27.08.2013 р. на суму 15601,00 грн., кількість днів прострочення: 575; звітний період: січень 2012 р., термін сплати: 01.03.2012 р., сума зобов'язань: 9108,00 грн., фактично сплачено: 30.08.2013 р. на суму 9108,00 грн., кількість днів прострочення: 547.

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 10.09. 2013 р. № 0005871502, яким ТОВ "Рівненський МЖК" за затримку на 576, 575, 547 календарних днів суми грошового зобов"язання в розмірі 35531 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від сказаної суми, що становить 7106,20 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що виникли між сторонами колегія суддів зазначає слідуюче.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), визначено види перевірок, які мають право проводити органи державної податкової служби, а саме: камеральні, документальні, фактичні.

У свою чергу, документальні перевірки можуть бути плановими або позаплановими, а також виїзними або невиїзними.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст.79 ПК України.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 ПК України).

У відповідності до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом проведено саме документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом не приймалося та не надсилалося (не вручалося) посадовим особам позивача. Копія такого наказу на проведення перевірки ТОВ "Рівненський МЖК" до матеріалів справи відповідачем не долучено.

Оскільки ТОВ "Рівненський МЖК" не було обізнане, що стосовно нього за наявності відповідних обставин у певний час та у певному місці здійснюватиметься документальна невиїзна позапланова перевірка; податковим органом не приймалося будь-яке рішення, що оформлене наказом керівника податкового органу, про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Рівненський МЖК"; копія наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки не була вручена (надіслана) посадовим особам позивача; відповідачем не було надіслано (вручено) посадовим особам позивача письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а тому є всі підстави стверджувати, що податковий орган вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв поза межами правового поля.

З матеріалів справи слідує, що 20.12.2011 року ТОВ "Рівненський МЖК" було подано до ДПІ у м.Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року. У рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 10822,00 грн. (т.1 а.с.102-107).

29.12. 2011 року ТОВ "Рівненський МЖК" було подано до ДПІ у м.Рівному уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2011 року. У рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати - 10799,00 грн. Сплачено за листопад 2011 року 23,00 грн. у відповідності до платіжного доручення від 20.12. 2011 року № 2092 (т.1 а.с.108-113, 114).

Однак уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2011 року розцінений податковим органом як сплата податкового боргу з податку на додану вартість, а дата прийняття цього уточнюючого розрахунку розцінювалася відповідачем як дата фактичної сплати податкових зобов'язань.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 та п.2 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог пп.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, податковий борг може бути погашено коштами та іншим майном (майновими правами) платника податків.

Тому, податковий борг не може бути погашений шляхом подання уточнюючих розрахунків із зазначенням в них меншої суми податкових зобов'язань, а ніж ті суми, які були задекларовані раніше.

Подання ТОВ "Рівненський МЖК" уточнюючого розрахунку, яким зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не є тотожним поняттю "погашення податкового боргу", тобто сплатою боргу з податку на додану вартість за рахунок майна платників податків. Подання уточнюючого розрахунку тягне за собою зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення у зв'язку із виявленою помилкою, і ніяким чином не може бути прирівнено до поняття "погашення податкового боргу".

Судом також встановлено, що 19.01.2012 року ТОВ "Рівненський МЖК" було подано до ДПІ у м.Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року. У рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 15601,00 грн. Сплачено у відповідності до платіжного доручення від 30.01.2012 року № 2211 у розмірі 15700,00 грн. (т.1 а.с.115-120, 121).

20.02.2012 року ТОВ "Рівненський МЖК" було подано до ДПІ у м.Рівному податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року. У рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 9108,00 грн. Сплачено у відповідності до платіжного доручення від 22.02. 2012 року № 2305 у розмірі 9108,00 грн. (т.1 а.с.122-128, 129)

З аналізу облікових карток платника, судом встановлено, що сплачені кошти з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за листопад-грудень 2011р., січень 2012 р. податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу, що існував у 2009-2010 рр. (т.1 а.с.201-250, т.2 а.с.1-8).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі дії податкового органу не відповідають закону враховуючи наступне.

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме за 2009-2010 рр., був чинний Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст.7 даного Закону визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 цього Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Отже, чинним законодавством України (на час сплати ТОВ "Рівненським МЖК" узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2009-2010 рр.) не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 20.06.2011 року у справі № 21-80а11.

Відповідно до ст.244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, розглядаючи вказану справу по суті, суд враховує рішення Верховного Суду України від 20.06.2011 року у справі № 21-80а11 та вирішує спір з урахуванням даної правової позиції.

Також, згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ч.2 ст.255 КАС України).

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом у 2009-2010 роках не було дотримано законодавства щодо зміни призначення платежів без згоди платника податків, що підтверджується: постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 року у справі №2а/1770/3385/2012 за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року у справі № 817/55/13-а за позовом ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС до ТОВ "Рівненський МЖК" про стягнення податкової заборгованості, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року у справі № 817/1121/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення камеральних перевірок своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року у справі № 817/1805/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення камеральних перевірок своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року у справі № 817/2642/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року в адміністративній справі № 817/2751/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2013 року в адміністративній справі № 817/3420/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року; постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року в адміністративній справі №817/4242/13-а за позовом ТОВ "Рівненський МЖК" до ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року.

Даними судовими рішеннями встановлено що, спрямування податковим органом поточних платежів позивача на погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення в попередніх звітах податкових періодах, до набрання чинності Податковим кодексом України, призвело до викривлення показників задекларованих та сплачених сум у обліковій картці платника податку та, як наслідок, до невірного визначення суми недоїмки станом на 01.01.2011 року.

Також, судом встановлено, що всупереч приписам пп.66.1.5 п.66.1 ст.66 ПК України податковий орган не вніс змін до облікових даних платника податків на підставі рішення

суду, що набрало законної сили, а саме: на момент винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення по обліковій картці платника податку обліковується борг по податкових повідомленнях-рішеннях від 04.07.2011 р. № 0015001541 на суму 6105,01 грн., від 05.08.2011р. № 0016141541 на суму 8248,00 грн., від 06.09.2011 р. № 0017211541 на суму 618,00 грн., від 03.10.2011 р. № 0018051541 на суму 4700,00 грн., від 03.11.2011 р. №0019331541 на суму 3240,00 грн., які постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року у справі за № 817/1805/13-а визнано протиправними та скасовано.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі № 817/1805/13-а - апеляційну скаргу ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 року у справі № К/800/52765/13 касаційну скаргу ДПІ у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області відхилено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2013 року у справі № 817/1805/13-а залишено без змін. Однак, на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення та станом на 05.10.2014 року вищевказані податкові повідомлення-рішення не сторновані з облікової карточки платника податку, що підтверджується аналітичною таблицею сторнування сум грошових зобов'язань оскаржених в судовому порядку (т.1 а.с.130-131).

Також, судом встановлено, що всупереч приписам пп.66.1.5 п.66.1 ст.66 ПК України податковий орган не вніс змін до облікових даних платника податків на підставі рішення суду, що набрало законної сили, а саме: не відображено відсутність податкового боргу з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.10.2012 року № 9063685870 на суму 10145,00 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.11.2012 року № 9073101642 на суму 9101,00 грн. у відповідності до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року у справі №817/55/13-а, згідно якої у задоволенні позову про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість за відповідні періоди ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС відмовлено повністю. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року у справі № 817/55/13-а - апеляційну скаргу ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2013 року у справі № К/800/28988/13 відмовлено ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 року у справі №817/55/13-а за позовом ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС до ТОВ "Рівненський МЖК" про стягнення заборгованості.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не дотримано податкового законодавства щодо зміни призначення платежів без згоди платника податків у 2009-2010 рр., а самостійна зміна податковим органом призначень платежів призвела до викривлення показників задекларованих та сплачених сум податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у обліковій карточці платника податку за 2009-2010 роки; відповідачем не відображено судові рішення, що набрали законної сили щодо відсутності податкової заборгованості та скасованих податкових повідомлень-рішень, що у свою чергу призвело до викривлення показників задекларованих та сплачених сум податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у обліковій карточці платника податку за 2011-2013 роки, а тому слід стверджувати про факт недостовірності даних податкового обліку позивача, а відповідно зараховуючи згідно п.87.9 ст.87 ПК України поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, податковий орган невірно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність проведення перевірки та винесення податкового повідомлення рішення форми "Ш" № 0005871502 від 10.09.2013 року не доказана.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДПІ у м.Рівному відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" листопада 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" грудня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" вул.Д.Галицького,5,кв.1,м.Рівне,33027

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,