Ухвала суду № 41950378, 10.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1275/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001592200 від 12.11.2013 р., -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Сільськогосподарський кооператив імені Леніна звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 0001592200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 344223 грн., з яких за основним платежем на 275378 грн., за штрафними санкціями на 68845 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про протиправність висновків Генічеської ОДПІ щодо нікчемності правочинів з ФОП ОСОБА_1 на поставку нафтопродуктів, оскільки реальність здійснення господарських операцій із цим контрагентом підтверджено первинними бухгалтерськими документами. ФОП ОСОБА_1 були виписані податкові накладні, на підставі яких і формувався податковий кредит. Тобто, Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна було повністю виконано вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту. Відповідачем не надано жодного доказу щодо недійсності правочинів, а у судовому порядку договори купівлі-продажу не визнано недійсними. Жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Вказував на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом.

Також зазначалось, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ФОП ОСОБА_1 на поставку нафтопродуктів в період травень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року. Зазначав, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ФОП ОСОБА_1 Відповідно до Податкового кодексу України підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту червня-вересня, листопада 2011 року, березня 2012 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 12.11.2013 р. № 0001592200.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна (код ЄДРПОУ 03784048) судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.10.2013 р. по 16.10.2013 р. податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період травень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 23.10.2013 р. № 263/22-1/03784048.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

1) недодержання вимог ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України - не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених з ФОП ОСОБА_1 за червень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 275378 грн., у т.ч. за червень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року.

В ході проведення перевірки ревізором було використано акт Іванівського відділення Генічеської МДПІ Херсонської області ДПС від 03.08.2012 р. № 6/17-2/НОМЕР_2 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 16.07.2012 р.". У даному акті зазначено, що операції, здійснені ФОП ОСОБА_1, не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Отже, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствами та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у липні, вересні-грудні 2011 року, лютому-квітні 2012 року.

До того ж, податковий орган вказував на те, що на момент проведення перевірки встановлено розбіжність по декларуванню податку на додану вартість по взаємовідносинах між Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна і ФОП ОСОБА_1 за травень-вересень, листопад 2011 року, березень 2012 року на загальну суму ПДВ 275378 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом складено спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 р. № 0001592200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 344223 грн., з яких за основним платежем на 275378 грн., за штрафними санкціями на 68845 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі нафтопродуктів у цього постачальника, висновок Генічеської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

За змістом ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

На підставі п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, в контексті наведених норм, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

В ході судового розгляду встановлено, що правовідносини між Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна та ФОП ОСОБА_1 виникли на підставі договорів купівлі-продажу від 11.05.2011 р. № 032 та від 28.02.2012 р. № 025.

Договорами передбачено, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець оплатити та прийняти нафтопродукти в подальшому "Товар" в кількості, за якістю та ціною, умовами оплати та поставки, які визначені даним договором. Згідно п.3.1 кількість поставленого Товару визначається у відповідності до товарно-транспортної накладної.

На виконання умов договорів ФОП ОСОБА_1 протягом червня-вересня, листопада 2011 року, березня 2012 року було продано Сільськогосподарському кооперативу імені Леніна 188387 л нафтопродуктів (дизельного пального, бензину А-92, А-95) загальною вартістю 1652266,50 грн., з яких ПДВ - 275377,75 грн. Факт поставки нафтопродуктів підтверджується видатковими накладними від 15.06.2011 р. № 35, від 18.07.2011 р. № 42, від 05.08.2011 р. № 19, від 09.09.2011 р. № 23, від 22.09.2011 р. № 58, від 04.11.2011 р. № 10, від 08.11.2011 р. № 19, від 23.03.2012 р. № 49, податковими накладними від 15.06.2011 р. № 35, від 18.07.2011 р. № 42, від 05.08.2011 р. № 19, від 09.09.2011 р. № 23, від 22.09.2011 р. № 58, від 04.11.2011 р. № 10, від 08.11.2011 р. № 19, від 23.03.2012 р. № 49.

Згідно п.5.2 договорів купівлі-продажу від 11.05.2011 р. № 032 та від 28.02.2012 р. № 025 за бажанням покупця та за обумовлену з продавцем оплату, можлива доставка автотранспортом продавця.

Транспортування нафтопродуктів здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 15.06.2011 р., від 18.07.2011 р., від 05.08.2011 р., від 09.09.2011 р., від 22.09.2011 р., від 04.11.2011 р., від 08.11.2011 р., від 23.03.2012 р. Згідно цих товарно-транспортних накладних перевезення нафтопродуктів здійснювали водії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 На підтвердження факту перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 позивачем надано трудові договори від 18.03.2003 р. № 167, від 01.07.2010 р. № 21101000042, від 02.11.2009 р. № 21100900070. Суд звертає увагу на те, що у акті перевірки ФОП ОСОБА_1 від 03.08.2012 р. № 6/17-2/НОМЕР_2, який покладено в основу акта перевірки Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна, також вказується на наявність трудових договорів між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Факт того, що ФОП ОСОБА_1 на час виникнення господарських взаємовідносин з Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна, а саме у період з червня 2011 року по березень 2012 року включно, мав право на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами підтверджується ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України Серії АВ НОМЕР_8, виданої 19.05.2008 р. Згідно із вказаною ліцензією строк її дії з 07.05.2008 р. по 06.05.2013 р.

Наявність у ФОП ОСОБА_1 спеціальних транспортних засобів, необхідних для перевезення нафтопродуктів, підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів САА НОМЕР_3, САЕ НОМЕР_4, САА НОМЕР_5, ВТС НОМЕР_6, ВТС НОМЕР_7.

На підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_1 місць для зберігання нафтопродуктів позивачем було надано до суду копії договорів оренди від 20.02.2011 р. та 20.02.2012 р. Згідно п.1.1 договорів оренди орендодавець (ПП "Транзит") передає в оренду основні засоби та обладнання АЗС, які належать йому на праві власності, а орендар (ФОП ОСОБА_1.) приймає в оренду вищевказане майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Отже доводи податкового органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 транспортних засобів та основних засобів для здійснення господарської діяльності не відповідають дійсності.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.06.2011 р. № 303 на суму 340850 грн., від 18.07.2011 р. № 375 на суму 337350 грн., від 04.08.2011 р. № 64 на суму 53500 грн., від 09.09.2011 р. № 486 на суму 49220 грн., від 22.09.2011 р. № 518 на суму 356890 грн., від 04.11.2011 р. № 113 на суму 340850 грн., від 08.11.2011 р. № 126 на суму 49755 грн., від 23.03.2012 р. № 117 на суму 123851,50 грн.

Нафтопродукти, отримані від ФОП ОСОБА_1, в подальшому було використано у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії звітів про рух продуктів і матеріалів за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, березень 2012 року, копії звітів про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2011 року та на 1 грудня 2012 року.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ФОП ОСОБА_1, які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

За правилами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підставі п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В ході судового розгляду досліджувались первинні документи, оформлені за результатами господарської діяльності позивача із ФОП ОСОБА_1, з яких вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ФОП ОСОБА_1 є дійсними.

Отже, господарські операції між Сільськогосподарським кооперативом імені Леніна та ФОП ОСОБА_1 з приводу поставок нафтопродуктів повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Слід також зазначити, що на час здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 мав свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується податковим органом, а тому він мав право виписувати податкові накладні.

За змістом ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Податковим органом не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1

Проаналізувавши зміст акту перевірки, колегія суддів встановила, що висновки податкового органу про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому слід зауважити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Варто також зазначити, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі нафтопродуктів у цього постачальника, висновок Генічеської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним.

При цьому з метою перевірки доводів апелянта судом були витребувані додаткові докази щодо перевезення небезпечного вантажу (дизпалива).

Надані апелянтом копії сертифікатів відповідності та паспортів якості на Бензин А-95, Бензин А-92, ДП, довідка про балансову належність складу паливно-мастильних матеріалів та копії інвентарних карток обліку основних засобів на ємності нафтоскладу підтверджують правильність висновків суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу імені Леніна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі № 821/1275/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян