Ухвала суду № 41950291, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 рокусправа № 811/3997/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 811/3997/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Капітал Центр» (далі - ТОВ «Агро Капітал Центр») 11 грудня 2013 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, згідно якого, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2013 року №0000480154.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №385/154/35720615 від 14 червня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що Податковий кодекс України не містить норм, які б, при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, обмежували у часі обов'язок постачальника та отримувача на здійснення відповідного коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючи осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, з урахуванням положень статті 102 ПК України.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Агро Капітал Центр» за квітень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №385/154/35720615 від 14 червня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення положень пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статі 192 Податкового кодексу України, а саме позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, декларації з ПДВ за квітень 2013 року в сумі 371667,00 грн. (а.с. 8-11).

Відповідач дійшов висновку, що в порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 ПК України, та з урахуванням пункту 102.1, 102.5 статті 102 ПК України, статті 256 Цивільного кодексу України позивачем завищено суму рядка 8 «коригування податкових зобов'язань» декларації за квітень 2013 року на суму ПДВ - 371667,00 грн., що призвело до заниження рядка 9 податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року на суму ПДВ 971667,00 грн. та завищення рядка 19 суми від'ємного значення за квітень 2013 року на 371667,00 грн.

Отже, фактичною підставою для зменшення позивачу суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду став висновок відповідача, що у разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів/послуг чи повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, то платник податку - постачальник не може зменшити податкові зобов'язання.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000480154 від 11 липня 2013 року, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 371667,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що до спірних відносин не підлягає застосуванню стаття 102 Податкового кодексу України, оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням підлягає зменшенню сума від'ємного значення ПДВ, а не сума відшкодування ПДВ.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 102.5 статті 101.2 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з пунктом 200.1, 200.2, 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, як вбачається з аналізу зазначених норм права законодавець не пов'язує право платника податку на коригування звітності у зв'язку з поверненням попередньої оплати, зміни оплати товарів, робіт (послуг) з датою укладання відповідних угод. Натомість, пунктом 102.5 статті 102 визначено строк протягом якого можливо здійснити повернення надміру сплачених коштів та їх відшкодування.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між позивачем (продавець) та ПрАТ «Новомиргородський елеватор» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару з предоплатою №463 від 25 грудня 2009 року (а.с. 13-15).

Попередня оплата склала 100% від оплати послуг по договору купівлі-продажу з предоплатою №463 від 25 грудня 2009 року у сумі 4800000, 00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 03 травня 2012 року до договору №463 купівлі-продажу товару з предоплатою строни домовились, що у зв'язку з неможливістю продавцем виконати своє зобов'язання по договору, він повертає отриману попередню оплату в розмірі 120000 грн. до 31 травня 2012 року та 2230000 грн. до 31 грудня 2013 року (а.с. 16).

Перерахування грошових коштів на рахунок ПрАТ «Новомиргородський елеватор» відповідно до додаткової угоди № 1 від 03 травня 2012 року було здійсненно 12 квітня 2013 року (а.с. 25, 74).

Перевіркою встановлено, що позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року подано додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість», в якому скориговано суму ПДВ в розмірі «-» 371667 грн. по податковим накладним, виписаних Прат «Новомиргородський елеватор», що перевищують термін 1095 днів, а саме розрахунок коригування №2 від 12 квітня 2013 року до податкової накладної №1259 від 29 грудня 2009 року на загальну суму «-» 1116666,67 грн., в т.ч. ПДВ - «-» 223333,33 грн. (поверненя коштів) та розрахунок коригування №1 від 12 квітня 2013року до податкової накладної №1258 від 29 грудня 2009 року на загальну сум суму «-» 741666,67 грн., в т.ч. ПДВ - 148333,33 грн.(повернення коштів) (а.с. 26, 27).

Таким чином, пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню у спірних відносинах, оскільки регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав на те, що для застосування строків давності при здійсненні коригувань, встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку. Оскільки зменшення сум податкових зобов'язань з ПДВ позивача за результатами господарських операцій з повернення попередньої оплати мали місце у квітні 2013 року, а тому приймаються до обліку та можуть впливати на виникнення від'ємного значення податку саме у квітні 2013 року. Відповідно, право на відшкодування податку у зв'язку з вказаними операціями виникає у позивача не раніш вказаного періоду. Саме від виникнення цього права, а не від дати виникнення податкових зобов'язань, які коригуються, починає відлік строку на подання заяви про відшкодування податку.

Таким чином враховуючи вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи та зазначені норми права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 ПК України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі №811/3997/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 12 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко