Ухвала суду № 41950217, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 808/333/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 29 січня 2014 року

у справі № 808/333/14

за позовом ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

до відповідача Запорізького обласного військового комісаріату,

пров. Тихий, 7, м. Запоріжжя , 69063;

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

встановив: ОСОБА_2 подав позов до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій та про зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 відсотків грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Кисіль Р.В.) своєю постановою від 29 січня 2014 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889, в силу приписів частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, та мала бути врахована при виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Запорізький обласний військовий комісаріат, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що згідно з пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 N 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 N 825), щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. В позові відмовити.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи: ОСОБА_2 протягом 38 повних календарних років (до 13.12.2013 року включно) проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та України, остання посада перед звільненням - заступник військового комісара - начальник відділу територіальної оборони Запорізького обласного військового комісаріату, військове звання перед звільненням - полковник.

Наказом Міністра оборони України від 15.11.2013 року № 372 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" частини 6 (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року N 2232-XII.

Наказом військового комісара від 13.12.2013 року № 250 позивача виключено із списків особового складу Запорізького обласного військового комісаріату та направлено для зарахування на військовий облік до Запорізького ОМВК м. Запоріжжя, календарна вислуга - 38 повних років.

При звільненні ОСОБА_2 була нарахована і виплачена одноразова грошова допомога, при обчисленні якої відповідач не врахував щомісячну додаткову винагороду у розмірі 40% місячного грошового забезпечення, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889.

Визнання неправомірними дій та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, яка передбачена частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40 відсотків грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, стали предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Змінами, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року N 161, пункт 1 викладено в такій редакції: установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям <…> з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Отже, виплата додаткової грошової винагороди військовослужбовцям має щомісячний характер, входить до складу грошового забезпечення.

Відповідно до вимог частини другої статті Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII у разі звільнення з військової служби за віком, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з пунктом четвертим статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні повинна враховуватись щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40% грошового забезпечення, яку отримував позивач під час проходження служби.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення окружного адміністративного суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі № 808/333/14- без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна