Ухвала суду № 41950116, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 2а-297/09

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради

на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року

у справі № 2а-297/09

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради

про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 7 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при здійсненні нарахування одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2007, 2008 та 2009 роки здійснював виплати на підставі та в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що на думку позивача є протиправним та таким, що порушують права ОСОБА_1

Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

- поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради щодо не донарахування та не виплати ОСОБА_1 разової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008,2009 роки;

- зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради здійснити донарахування відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 2 200 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за 2007 рік та забезпечити виплату цих коштів;

- Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради здійснити донарахування відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 2 925,00грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за 2008 рік та забезпечити виплату цих коштів;

- зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради здійснити донарахування відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 3 050,00грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за 2009 рік та забезпечити виплату цих коштів.

Не погодившись з рішенням суду, відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А №237483, виданим 23.04.1993 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Позивач, вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилається на те, що розмір сум, які підлягають до сплати, повинен розраховуватися у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач, зокрема, вказує на те, що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562, тому підстав для її виплати в більшому розмірі немає.

Як вбачається з матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік виплачена позивачу 19.10.2007 у розмірі 100грн., за 2008 рік - 11.11.2008 у розмірі 61,60грн. та 09.12.2008 - у розмірі 38,40грн., за 2009 рік - 10.07.2009 року у розмірі 100грн. (а.с.5).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в 2007, 2008 та 2009 роках має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у розмірі щорічної допомоги, виплаченого відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005.

З огляду на фактичні обставин справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дія ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинена на 2007 рік.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 зупинення дії ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнане таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.

У 2008 році згідно підпункту 11 п.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Підпункт 11 пункту 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп.

У 2009 році змін та доповнень до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось та не приймалося.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України у 2009 році на виконання ст.71 цього Закону відповідні рішення не приймались.

Отже на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в 2007, 2008, 2009 роках ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діла в редакції, що передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, кратному мінімальній заробітній платі.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, нарахування позивачу одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи вищенаведене, дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.

Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради - залишити без задоволення.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2009 року у справі №2а-297/09 - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна