Постанова № 41949608, 08.12.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4246/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представників позивача - Бочкарьової Л.І., Губарь М.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білагро" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білагро" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001022201, №0001012201 від 11.08.2014, визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення №0000532202 від 16.05.2014 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати в сумі 2699,60 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 224,96 грн (з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 137 - 141 т.1/).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду із висновками планової документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 29.04.2014 № 567/16-20-22-01-11/32353457/23, вказуючи на те, що при визначенні суми заниження грошового зобов'язання з ПДВ відповідач не врахував факт завищення товариством суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 208 093,73 грн, тобто на ту ж суму, що й завищено податковий кредит. Також стверджував про неправомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту податкових накладних, в яких підпис, що скріплює податкові накладні, і електронний цифровий підпис при реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не належить одній особі, зазначаючи, що підпис не є обов'язковим реквізитом податкової накладної згідно статті 201 Податкового кодексу України. Відносно нарахування грошового зобов'язання з орендної плати, вказував, що сума недоплати орендної плати за жовтень - грудень 2012 року складає 899,85 грн., а не 3599,45 грн., як зазначено в акті перевірки. Таким чином вважає доводи відповідача про порушення ТОВ "Білагро" вимог податкового законодавства такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими до матеріалів справи письмовими доказами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень встановленими під час перевірки порушеннями податкового законодавства у діяльності позивача.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "Білагро" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 32353457 (а.с. 8 т.1).

Позивач має статус сільськогосподарського підприємства, у зв'язку з чим зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, індивідуальний податковий номер 323534516069, що підтверджується свідоцтвом № 200087012 серії НБ № 008813, виданого Миргородською ОДПІ (Великобагачанське відділення) (а.с. 13 т.1).

З 11.03.2014 по 22.04.2014 посадовими особами Миргородської ОДПІ проведено планову документальну перевірку ТОВ "Білагро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 та з питання правильності нарахування та сплати збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 29.04.2014 № 567/16-20-22-01-11/32353457/23 (а.с.42-67, т. 1), в якому зафіксовано, крім іншого, порушення позивачем:

- п. 15 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації (звітна ) всього на 265972 грн., в т.ч.: за жовтень 2013 року на 16998 грн., за листопад 2013 року на 174672 грн., за грудень 2013 року на 74302 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації (скорочена) на 271895 грн., в т.ч.: за жовтень 2012 року на 36759 грн., за листопад 2012 року на 27946 грн., за грудень 2012 року на 6528 грн., за січень 2013 року на 27226 грн., за лютий 2013 року на 32537 грн., за березень 2013 року на 37953 грн., за травень 2013 року на 8544 грн., за червень 2013 року на 31030 грн., за липень 2013 року на 34736 грн., за серпень 2013 року на 16773 грн., за жовтень 2013 року на 8932 грн., за грудень 2013 року на 2931 грн.;

- п. 285.1 ст. 285, п. 288.3 ст. 288, ст. 289 Податкового кодексу України та ст. 21 Закону України "Про оренду землі", що привело до заниження орендної плати за землю за 2012 рік по Білоцерківській сільській раді всього у сумі 3599,45 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року - 2999,54 грн., листопад 2012 року - 299,95 грн., грудень 2012 року - 299,95 грн.

За результатами розгляду заперечень ТОВ "Білагро" на акт перевірки від 29.04.2014 № 567/16-20-22-01-11/32353457/23 Миргородською ОДПІ направлено відповідь від 15.05.2014 № 1715/10/16-20-22-01-18, в якій зазначено про правомірність висновків акту перевірки (а.с. 36-38 т.1).

На підставі акту перевірки Миргородською ОДПІ винесено, зокрема, податкові повідомлення рішення:

- №0000522202 від 19.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 208094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 104047 грн. (а.с. 68 т.1),

- № 0000542202 від 19.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 329774 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 164887 грн. (а.с. 69 т.1),

- № 0000532202 від 16.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата юридичних осіб" за основним платежем в розмірі 3599,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 899,87 грн (а.с. 70 т.1),

Із даними податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Полтавській області та Державної фіскальної служби України.

Рішенням ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №1571/10/16-31-10-04-12 від 25.07.2014 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення - рішення задоволено частково, а саме:

- скасовано податкове повідомлення - рішення №0000522202 від 19.05.2014 (за кодом платежу 14010100) в частині визначення розміру штрафної санкції в сумі 52023,50 грн;

- скасовано податкове повідомлення - рішення №0000542202 від 19.05.2014 (за кодом платежу 14010160) на загальну суму 154831,00 грн., у т.ч. основного платежу - 57910 грн та штрафної санкції 96921,00 грн.;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000532202 від 16.05.2014 (а.с. 118-121 т.1).

З урахування вищевказаного рішення ГУ Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги, Миргородською ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0001022201 від 11.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні с/г підприємств" за основним платежем в розмірі 208094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52023,50 грн. (а.с. 71 т.1),

- № 0001012201 від 11.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні с/г підприємств" за основним платежем в розмірі 271864 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 67966 грн (а.с. 72 т.1).

Рішенням Державної фіскальної служби України №4204/6/99-99-10-01-15 від 22.09.2014 скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 19.05.2014 №0000522202, №0000542202 та від 16.05.2014 №0000532202 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (а.с. 127 -129 т.1).

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями №0001022201 від 11.08.2014, №0001022201 від 11.08.2014, № 0000532202 від 16.05.2014, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0001012201 від 11.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні с/г підприємств" за основним платежем в розмірі 271864 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 67966 грн., суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що донарахування спірного грошового зобов'язання з ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі висновку про неправомірне віднесення ТОВ "Білагро" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 271864 грн на підставі податкових накладних, що зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, відносно яких електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації, та підпис у паперовій податковій накладній належать різним особам. На думку контролюючого органу дане порушення призвело до заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 271864 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що до податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ згідно податкових накладних, наданих:

- ПП "Комунар": від 30.11.2012 №28/2 на суму ПДВ 17916,67 грн. (а.с. 83 т. 1), в якій підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну (ОСОБА_4.) не відповідає електронному підпису (ОСОБА_5.);

- ТОВ "Українські ферми" від 12.10.2012 №67 на суму ПДВ 4757 грн., від 04.12.2012 №9 на суму ПДВ 6528 грн., від 21.01.2012 №98 на суму ПДВ 4688 грн., від 25.01.2012 №100 на суму ПДВ 929 грн., від 13.03.2013 №46 на суму ПДВ 6201 грн., від 16.05.2013 №39 на суму ПДВ 2286,50 грн., від 17.05.2013 №49 на суму ПДВ 2218 грн., від 18.05.2013 №53 на суму ПДВ 4009 грн., від 04.07.2013 №20 на суму ПДВ 2063,50 грн., від 05.07.2013 №23 на суму ПДВ 537 грн., від 21.08.2013 №79 на суму ПДВ 2741 грн., від 22.08.2013 №96 на суму ПДВ 2149,75 грн., від 23.08.2013 №101 на суму ПДВ 1135 грн., від 10.10.2013 №43 на суму ПДВ 3361 грн., від 11.10.2013 №46 на суму ПДВ 1152 грн., від 14.10.2013 №66 на суму ПДВ 4419 грн., від 03.12.2013 №16 на суму ПДВ 2931 грн. (а.с. 65-81 т. 2), всього на суму ПДВ - 52105,75 грн, в яких підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну (ОСОБА_6.) не відповідає електронному підпису (ОСОБА_7);

- ПП "Резонагро" від 05.10.2012 №102 на суму ПДВ 10736,25 грн., від 11.10.2012 №111 на суму ПДВ 10741,08 грн., від 22.10.2012 №123 на суму ПДВ 10525 грн., від 08.11.2012 №163 на суму ПДВ 10029,17 грн., від 22.01.2013 №31 на суму ПДВ 10405,50 грн., від 28.01.2013 №43 на суму ПДВ 11203,50 грн., від 06.02.2013 №70 на суму ПДВ 10805,33 грн., від 14.02.2013 №83 на суму ПДВ 10933,33 грн., від 22.02.2013 №94 на суму ПДВ 10798,33 грн., від 06.03.2013 №121 на суму ПДВ 10295,90 грн., від 15.03.2013 №142 на суму ПДВ 10653.90 грн., від 26.03.2013 №158 на суму ПДВ 10802,50 грн., від 07.06.2013 №292 на суму ПДВ 10131,08 грн., від 08.06.2013 №296 на суму ПДВ 10608,92 грн., від 26.06.2013 №326 на суму ПДВ 10290 грн., від 01.07.2013 №341 на суму ПДВ 10872,75 грн., від 09.07.2013 №356 на суму ПДВ 10605 грн., від 11.07.2013 №362 на суму ПДВ 10657,50 грн., від 28.08.2013 №453 на суму ПДВ 10746,75 грн. (а.с. 43-61 т.2), всього на суму ПДВ - 201841,05 грн, в яких підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну (ОСОБА_8.) не відповідає електронному підпису (ОСОБА_9).

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що виписані ПП "Комунар", ТОВ "Українські ферми", ПП "Резонагро" податкові накладні складено з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, тому, включивши їх до складу податкового кредиту, позивачем порушено п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з наведеними твердженнями відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (чинного на час спірних правовідносин), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, визначено, що продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що нормами чинного законодавства не встановлено вимог відносно того, щоб електронний цифровий підпис, який накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та підпис, що скріплює податкову накладну, складену у паперовій формі і видану покупцю товарів/послуг, належав одній особі. Дійсність податкової накладної, виданої покупцю, пов'язується із фактом підписання її постачальником - платником ПДВ, який вправі уповноважити відповідних посадових осіб на підписання податкових накладних. При цьому підписання податкових накладних і скріплення податкових накладних електронним цифровим підписом посадових осіб при направленні до Єдиного реєстру податкових накладних не є тотожними поняттями.

Як встановлено судом, наказом генерального директора ТОВ "Українські ферми" від 30.10.2010 №34 "Про уповноваження осіб щодо підпису податкових накладних у паперовому вигляді та в електронній формі" делеговано право підпису податкових накладних у паперовому вигляді ОСОБА_6, а право підпису податкових накладних у електронній формі ОСОБА_7 (а.с. 86 т. 1);

Наказом директора ПП "Резонагро" від 01.08.2012 №01-08/12 "Про уповноваження осіб щодо підпису податкових накладних у паперовому вигляді та в електронній формі" головному бухгалтеру ОСОБА_8 надано право підпису податкових накладних у паперовому вигляді, а після складання на податкових накладних накладається електронний цифровий підпис першим - керівника (директора - ОСОБА_9), другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки (а.с. 85 т.1);

Наказом директора ПП "Комунар" від 06.08.2012 №46 "Про уповноваження осіб щодо підпису податкових накладних у паперовому вигляді та в електронній формі" уповноважено головного бухгалтера ОСОБА_4 підписувати податкові накладні у паперовому вигляді, підпунктом 2.2 пункту 2 делеговано право підпису податкових накладних у електронній формі ОСОБА_5 (а.с. 87 т. 1).

Таким чином, в ході розгляду справи підтверджено, що податкові накладні ПП "Комунар", ТОВ "Українські ферми", ПП "Резонагро" підписано уповноваженими особами платників податку. Крім того, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 28.11.2014 № 28084714, отриманим на запит позивача, підтверджено факт реєстрації даних податкових накладних у Єдиному реєстрі (а.с. 151 - 152 т.1). При цьому відомості з Єдиного реєстру податкових накладних щодо прізвища, імені, по батькові уповноваженої особи, що виписала податкову накладну, відповідають наявним у податкових накладних підписах.

Отже, суд приходить до висновку, що податкові накладні ПП "Комунар", ТОВ "Українські ферми", ПП "Резонагро» оформлені із дотриманням вимог Податкового кодексу України, тому позивач правомірно сформував на їх підставі податковий кредит з ПДВ.

Висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з тим, що податкові накладні, включені постачальниками до Єдиного реєстру податкових накладних, підписано електронним цифровим підписом інших осіб, аніж податкові накладні у паперовій формі, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є безпідставним.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 11.08.2014 № 0001012201, не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак суд вважає за необхідне визнати його протиправним та скасувати.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11.08.2014 №0001012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "суми ПДВ, що залишаються в розпорядженні с/г підприємств" (код платежу 14010100) за основним платежем в розмірі 208094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 52023,50 грн., суд виходить з наступного.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання був висновок перевірки про порушення позивачем пункту 15 розділу ХХ Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентом ТОВ "Автотранс-торг».

Перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що позивачем у липні 2013 року придбано у ТОВ "Автотранс-торг" зерно ячменю та пшениці фуражної на загальну суму 1595833,74 грн., в т.ч. ПДВ 265972,29 грн., при цьому податкові накладні ТОВ «Автотранс-торг» на суму ПДВ 208093,73 грн. включено до податкового кредиту загальної декларації, в той час як ТОВ «Автотранс-торг» не є сільськогосподарським товаровиробником.

Згідно з абз.1 п. 15 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Отже, враховуючи вищевикладену норму, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД за винятком:

- першого постачання таких зернових культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками;

- першого постачання таких зернових культур підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників;

- першого постачання таких зернових культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

В ході розгляду скарги позивача ГУ Міндоходів у Полтавській області встановлено /а.с. 119 т.1/ та не заперечується сторонами, що ТОВ "Автотранс-торг" не є виробником зернових культур товарної позиції 1001 (пшениця) та 1003 (ячмінь), натомість придбало їх у виробників сільськогосподарської продукції ТОВ "Агрофірма "Маяк", Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив "Бір" та ПСП "Високе" .

Таким чином, ТОВ "Білагро" фактично придбано у ТОВ "Автотранс-торг" пшеницю товарної позиції 1001 та ячмінь товарної позиції 1003 в третій ланці постачання, а саме: перша ланка - це сільськогосподарські виробники ТОВ "Агрофірма "Маяк", Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив "Бір" та ПСП "Високе", а друга ланка - ТОВ "Автотранс-торг". За таких обставин господарські операції ТОВ «Білагро» щодо наступного постачання товару звільняються від оподаткування ПДВ в силу вимог п. 15 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Автотранс-торг» зернові культури позивач використав у господарській діяльності для реалізації в рахунок орендної плати орендодавцям (фізичним особам) згідно договорів оренди земельних ділянок в сумі ПДВ 208 093,73 (включено до загальної декларації), тобто в операціях, які не є об'єктом оподаткування.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за результатами господарської операції з ТОВ «Автотранс-торг» щодо придбання товару, призначених для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, на загальну суму 208093, 73 грн в порушення вимог Податкового кодексу України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0001022201 від 11.08.2014 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано.

Посилання позивача на те, що при визначенні суми заниження грошового зобов'язання з ПДВ відповідач не врахував факт завищення товариством суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 208 093,73 грн, тобто на ту ж суму, що й завищено податковий кредит, суд оцінює критично, виходячи з наступного. В акті перевірки порушень позивачем вимог Податкового кодексу України в частині завищення податкового зобов'язання з ПДВ не встановлено. При цьому суд не може перебирати повноваження податкового органу, встановлюючи наявність чи відсутність порушень податкового законодавства у діяльності платника податку, натомість надає оцінку лише зафіксованим перевіркою порушенням.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України платник податку у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, не позбавлений права надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001022201 від 11.08.2014 не підлягають задоволенню.

Що стосується спірного податкового повідомлення - рішення № 0000532202 від 16.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата юридичних осіб" за основним платежем в розмірі 3599,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 899,87 грн , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує визначення орендної плати з юридичних осіб за основним зобов'язанням лише в розмірі 2699,60 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 224,96 грн.

Помилковість висновків податкового органу щодо визначення орендної плати з юридичних осіб за основним зобов'язанням за 2012 рік в розмірі 2699,60 грн. позивач обґрунтовує неправильним визначенням відповідачем розміру місячної орендної плати за договором оренди землі за жовтень 2012 року на рівні 2999,54 грн., замість - 299,95 грн.

Статтею 287 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до положень пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Положеннями пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Судами встановлено, що між позивачем та Білоцерківською сільською радою укладено договір оренди землі від 02.06.2008, відповідно до якого ТОВ "Білагро" приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,59 га, яка знаходиться в межах населених пунктів Білоцерківської сільської ради (а.с. 78 -80 т. 1).

У відповідності до п. 9-10 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1913,46 грн. у рік в грошовій формі протягом строку дії договору, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

16.02.2012 ТОВ "Білагро" подало до Миргородської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, в якій задекларовано суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної власності, що підлягає сплаті, у розмірі 243325,01 грн. за рік, в тому числі по договору оренди від 02.06.2008 Білоцерківською сільською радою - 499,56 грн (а.с. 73 -77 т.1).

Згідно акту перевірки, сума орендної плати за землю, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012 рік, складала 4099,01 грн, помісячно - 341,6 грн., що не заперечується позивачем. За таких обставин недоплата позивачем орендної плати помісячно склала 299, 95 грн.

В ході розгляду справи представниками позивача підтверджено, що у декларації з плати за землю за 2012 рік дійсно допущено помилку у частині визначення суми орендної плати за рік, водночас, враховуючи, що період, що охоплюється перевіркою, починається з 01.10.2012, вважають безпідставним збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за січень - вересень 2012 року.

Матеріалами справи підтверджено, що планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, проводилася за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, при цьому попередній період з 01.10.2009 по 30.09.2012 був охоплений перевіркою, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 № 1506/22-110/32353457/80 (а.с. 132 - 153 т.2).

Водночас розмір суми податкового зобов'язання з орендної плати за жовтень 2012 року розраховано за 10 місяців 2012 року на суму 2999,54 грн. ( а.с. 58 зі звороту т. 1).

Суд враховує, що пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, беручи до уваги те, що період, який охоплювався спірною перевіркою, складав з 01.10.2012 по 31.12.2013, відповідач мав підстави встановити порушення та визначити грошове зобов'язання позивачу з орендної плати за землю лише починаючи з податкового періоду - вересень 2012 року, строк сплати зобов'язання за який спливав 30.10.2012, по грудень 2012 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення № 0000532202 від 16.05.2014 лише в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб на суму 1 199,80 грн. ( 299,95 х 4) за період вересень - грудень 2012 року, та застосування штрафних санкцій в розмірі 299,95 грн. (1199,8 х 25 %).

Податкове повідомлення-рішення № 0000532202 від 16.05.2014 в іншій частині, а саме, щодо збільшення грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем в розмірі 2399 грн. 65 коп. (3599,45 - 1199,80), за штрафними (фінансовими) санкціями - 599 грн. 92 коп. (899,87 - 299,95) не ґрунтується на вимогах законодавства, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Білагро" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, до позовної заяви додано квитанцію № 4619 від 28.10.2014 про сплату судового збору у розмірі 487,20 грн.

Зважаючи на те, що розмір судового збору за подання вказаного позову складає 4872 грн (4 розміри мінімальної заробітної плати), при цьому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 342 829,57 грн із загальної суми позовних вимог 602872,06 грн., то сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 2770,51 грн. Таким чином, позивач має нести витрати із судового збору пропорційно відхиленій частині позовних вимог в розмірі 2 101,49 грн. (4872 - 2770,51).

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн, то з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1614,29 грн (2101,49 - 487,20).

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білагро" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001012201 від 11 серпня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000532202 від 16 травня 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб на суму 2 999 грн. 57 коп. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок), в тому числі, за основним платежем - 2399 грн. 65 коп. (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями - 599 грн. 92 коп. (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто дві копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білагро" (ідентифікаційний код 32353457) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1614 грн 29 коп. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень двадцять дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол