Ухвала суду № 41949456, 17.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9964/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Господарського суду міста Києва про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2014 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Господарського суду міста Києва, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Господарського суду міста Києва по наданню позивачу копії «Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів»;

- зобов'язати Господарський суд м. Києва надати копію «Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів»;

- визнати протиправними та скасувати «Правила пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів»;

- визнати незаконними та нечинними «Правила пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів».

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що Господарським судом м. Києва протиправно не надано копію «Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів» на запит позивача. Також позивач зазначає, що Правила є нормативно-правовим актом, проте в порушення вимог чинного законодавства не проведено їх державну реєстрацію та вони не опубліковані в засобах масової інформації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ФОП ОСОБА_5 посилається на те, що оскільки оскаржувані Правила, які визначають права та обов'язки, зокрема ОСОБА_5 під час знаходження та потрапляння до приміщення Господарського суду м. Києва не були оприлюднені, і додатково не було проведено їх державну реєстрацію, вони є нечинними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду міста Києва з інформаційним запитом від 7 липня 2014 року, в якому просив надати йому наступну публічну інформацію:

- копію «Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів»;

- назву друкованого засобу масової інформації та його номер, де були оприлюднені «Правила пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів».

Листом № 09-28/55 від 10 липня 2014 року Господарський суд міста Києва повідомив позивача, що з «Правилами пропуску осіб до приміщень господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів», затвердженими рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва № 10 від 18 грудня 2013 року, можливо ознайомитися на офіційному веб-сайті Господарського суду міста Києва (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/300/220/), а також на інформаційних стендах (дошках об'яв) в приміщеннях суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних обставин та доказів на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законом інтересів дією «Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів».

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

В обґрунтуваннях позовної заяви позивач припускає, що оскаржувані ним Правила є нормативно-правовим актом, які мають міжвідомчий характер, у зв'язку з чим підлягають державній реєстрації та опублікуванню в засобах масової інформації.

Однак, згідно загальної теорії права, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Конституційним Судом України в рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.1997 року № 2-зп, справа № 3/35-313), сформовано правову позицію, відповідно до якої визначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 5 Указу Президента України зобов'язано Міністерство юстиції України, інші органи виконавчої влади, органи господарського управління та контролю забезпечувати опублікування нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, а також широке інформування громадян через засоби масової інформації про нормативно-правові акти, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян.

Відповідності до пунктів 2, 3, 4, 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Правила пропуску осіб до приміщень Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів затверджені рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва № 10 від 18 грудня 2013 року.

У розділі 1 Правил зазначено, що Правила пропуску осіб до приміщень Господарського суду міста Києва (корпус "А", "Б", "В") та на його територію транспортних засобів розроблено відповідно до Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджених спільним наказом Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України № 102/765 від 12 вересня 2005 року.

Цими правилами визначається порядок проходження та підстави перебування громадян у приміщеннях суду, повноваження працівників суду та співробітників спеціального підрозділу судової міліції "Грифон" з питань організації прибуття громадян до приміщень суду та їх перебування у приміщеннях суду.

Правила також визначають вимоги до зовнішнього вигляду, поведінки співробітників судової міліції та громадян, що знаходяться у приміщеннях суду.

З Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва № 10 від 18 грудня 2013 року, та Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджених спільним наказом Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України № 102/765 від 12 вересня 2005 року, вбачається, що «Правила пропуску осіб до приміщень Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів» не мають нових правових норм та конкретизують порядок пропуску осіб до приміщень суду та на їх територію транспортних засобів в Господарському суді міста Києва.

Вказані положення не порушують та не обмежують права або інтереси осіб, які з'явились до суду чи тих, які бажають бути присутніми на відкритих судових засіданнях.

Отже, Правила, затверджені зборами суддів Господарського суду міста Києва, фактично акумулювали в собі положення різних нормативно-правих актів з метою кращого розуміння своїх прав та обов'язків відвідувачами суду, працівниками суду та співробітниками судової міліції.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що «Правила пропуску осіб до приміщення Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів», затверджені рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва 18.12.2013 року не є нормативно-правовим актом.

Крім того, судові органи, в тому числі Господарський суд міста Києва не є правотворчими органами, у зв'язку з чим не наділені компетенцією встановлювати норми права.

Таким чином, Правила не є нормативно-правовим актом, а отже не підлягають ані державній реєстрації, ані обов'язковому оприлюдненню в засобах масової інформації.

Позивачем не наведено жодних обставин та доказів на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законом інтересів дією Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підставами для визнання акта нечинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта нечинним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Проте, як судом першої та апеляційної інстанції не встановлено факту такого порушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними, незаконними, нечинними та скасування «Правил пропуску осіб до приміщень Господарського суду м. Києва та на його територію транспортних засобів».

Відносно позивних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача по наданню йому копії оскаржуваних Правил та про зобов'язання надати таку копію колегія суддів вважає їх також необґрунтованими, оскільки відповідна дія не може вважатися бездіяльністю, так як відповідь на запит позивача господарським судом була здійснена, а з Правилами пропуску осіб до приміщення Господарського суду міста Києва та на його територію транспортних засобів позивач міг ознайомитися на офіційному веб-сайті Господарського суду міста Києва (http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/300/220/), на інформаційних стендах (дошках об'яв) в приміщеннях суду та копія оскаржуваних Правил, яка наявна в матеріалах справи, була вже надана позивачу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 18.12.2014 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.