Постанова № 41949259, 18.11.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року 14:29Справа № 808/5884/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прасова О.О., суддів Кисіль Р.В., Максименко Л.Я. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання рішення незаконним та стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Запорізького адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) в якому позивач просить суд: 1) визнати незаконним п.172 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 в частині призначення одноразової грошової допомоги, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби в сумі 19602 грн. 00 коп.; 2) стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену одноразову грошову допомогу, що належить до складу грошового забезпечення, за встановлену інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби в сумі 45805 грн. 50 коп., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з рахунків Державного бюджету України на його картковий рахунок НОМЕР_2 в Запорізькому облуправлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 02760363.

В адміністративному позові представником позивача зазначено, що Запорізьким окружним адміністративним судом 03.12.2012 ухвалено судове рішення по справі №0870/538/12, яким визнано противоправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язано Міністерство оборони України донарахувати, призначити та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у відповідності зі ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням виплачених сум. Зазначене судове рішення ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 залишено без змін. 14.05.2013 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №0870/538/12. 06.08.2014 держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про закінчення ВП №41617974 у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення. Позивачу надіслано копію Витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 та копію листа Департаменту фінансів Міністерства оборони від 23.06.2014 про переказ коштів та копію супровідного листа вих.№296/фс від 24.04.2014. Запорізьким ОВК повідомлено, що вони не можуть надати розрахунок призначеної ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлену 17.05.2010 інвалідність ІІ групи, оскільки складання розрахунку призначеної виплати не належить до їх компетенції. З пункту 172 наданого Витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 виходить, що ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби у сумі 19602 грн. 00 коп., тобто виходячи з місячного грошового забезпечення у сумі 363 грн. 00 коп. Натомість розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою посадою на день звільнення станом на дату встановлення інвалідності становив 1211 грн. 25 коп. Попри те, що у мотивувальній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 зазначені встановлені судом обставини, а саме що сума належної, але не отриманої позивачем грошової допомоги за встановлену 17.05.2010 інвалідність ІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, становить 65407 грн. 50 коп. (54 міс. помножене на 1211 грн. 25 коп.). Отже, сума недоплаченої одноразової грошової допомоги за встановлену 17.05.2010 ОСОБА_1 інвалідність ІІ групи, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення 1211 грн. 53 коп., становить - 45805 грн. 50 коп. (як різниця між 65407 грн. 50 коп. та виплаченими 19602 грн. 00 коп.). У порядку досудового врегулювання спору 30.07.2014 рішення вищезазначеної комісії оскаржено до Міністерства оборони України з вимогою належного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 по справі №0870/538/12, здійснення перерахунку та виплати 45805 грн. 50 коп. одноразової грошової допомоги за встановлену 17.05.2010 інвалідність, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, з урахуванням вже виплачених сум. 18.08.2014 надійшов лист-відповідь Міністерства оборони України (за вих.№248/3/6/76702/1275 від 11.08.2014) яким відмовлено у задоволені скарги, мотивуючи абз.5 пп.4 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представником відповідача 02.10.2014 подано до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. В обґрунтування правової позиції по справі представником відповідача подано через відділ документального забезпечення суду документи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, судом з'ясовано наступне.

28.10.2003 під час виконання обов'язків військової служби в складі Миротворчих Сил ООН в Республіці Ірак ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму, за наслідками якої постановою Військово-лікарняної комісії військової частини А3309 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у воєнний час та видано Свідоцтво про хворобу №323 від 27.04.2004, а 08.06.2004 при огляді ОМСЕК №1 м.Запоріжжя встановлена 25% втрата працездатності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Працездатність та стан здоров'я не відновились, а навпаки погіршились і тому за наслідками та на підставах зазначених у попередньому свідоцтві про хворобу видано аналогічне попередньому свідоцтво про хворобу №323 від 19.08.2005 та при повторному огляді 31.10.2005 комісією ОМСЕК №1 м.Запоріжжя позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 30% втратою працездатності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

По загальнодержавному обов'язковому особистому страхуванню по вищезгаданих страхових випадках - 25% та 5% втрати професійної працездатності НАСК «Оранта» здійснені страхові виплати - 2550 грн. 00 коп.

Виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі передбачено п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та доповнено змінами внесеними Наказом Міністра оборони України від 18.01.2010 №10 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2010 за №152/17447). Відповідно виплата одноразової грошової допомоги за вищезгаданих умов здійснюється з урахуванням раніше виплаченої суми, але як зазначено в п.4.9 «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» (затвердженого 19.08.2008 Наказом Міністра оборони України №407, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.11.2008 за №1079/15770) неповернення раніше отриманої страхової суми за страхову подію є можливим тільки за умови висновку МСЕК про те, що відсоток втрати працездатності, за яким отримана страхова сума, установлений з інших підстав, ніж група інвалідності.

17.05.2010 внаслідок значного погіршення стану здоров'я позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою огляду МСЕК Серії АД №142132. Відтак, з 17.05.2010 у позивача виникло право на одноразову грошову допомогу гарантовану ч.2 ст.16 Закону України №2011-ХІІ від 21.03.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону України №328-V від 03.11.2006) та ст.41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» в розмірі до п'ятирічного грошового убезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Вищевказані факти викладені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі №0870/538/12 (а.с.8-12).

Також, у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012 зазначено, що сума належної, але не отриманої позивачем грошової допомоги за встановлену 17.05.2010 інвалідність ІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, становить 65407 грн. 50 коп. (54 міс. х 1211 грн. 25 коп.).

Як зазначено у ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом досліджено Витяг із Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014, у п.172, якого зазначено, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012 за справою №0870/538/12, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.05.2013 (за справою №К/800/27568/13) скасувати пункт 120 протоколу №7 від 30.11.2011 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (Запорізький ОВК) (а.с.19).

Також, у п.172 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 зазначено, що у зв'язку з набранням чинності рішень судів комісія вирішила винести нове рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, звільненому 21.09.2005 та якого 17.10.2005 визнано інвалідом 3 групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, на підставі довідки МСЕК серії 2-18 АЖ №094702, а 17.05.2010 інвалідом 2 групи внаслідок вказаної причини (довідка МСЕК серії АД №142132 від 17.05.2010) в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби в сумі 19602 грн. 00 коп. та здійснити виплату допомоги з урахуванням раніше виплаченої страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням за втрату 30% працездатності (2550 грн. 00 коп.) в сумі 17052 грн. 00 коп. (а.с.19).

Позивач просить визнати незаконним п.172 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 в частині призначення одноразової грошової допомоги, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби в сумі 19602 грн. 00 коп.

За змістом позову, доданих до нього матеріалів, звернення представника позивача та відповіді військового комісару Запорізького обласного військового комісаріату (вих.№135с від 08.07.2014) (а.с.17) саме вказане рішення суб'єкта владних повноважень, зазначене у Протоколі №3 від 30.05.2014 і становить новий предмет спору.

Вказана позовна вимога на думку суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як зазначено в абз.1 п.1 «Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, а також в інших окремих випадках», затвердженого 05.05.1994 постановою Кабінет Міністрів України №290 (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин), це Положення визначає порядок виплати в Україні компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН.

Відповідно до п.6 «Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, а також в інших окремих випадках» компенсаційні суми виплачуються одноразово у таких розмірах: у разі встановлення I групи інвалідності - 65 тис., II групи - 55 тис. і III групи - 40 тис. доларів США.

Як передбачено пп.2.8.6 п.2.8 «Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України», затвердженої 15.02.2010 наказом Міністра оборони України №61, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2010 за №212/17507, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до Департаменту фінансів документів для виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які визнані інвалідами в межах одного року з дня поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, та членам сімей військовослужбовців, які загинули в період виконання обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН, а також одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами, та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час виконання обов'язків військової служби.

Згідно Довідок, оформлених Запорізьким обласним військовим комісаріатом грошове забезпечення за посадою «заступник начальника обслуги - старший оператор 2 батареї 1 дивізіону військової частини А1729», яку обіймав ОСОБА_1 на день звільнення зі служби становить: посадовий оклад - 645 грн. 00 коп., оклад за військове звання - 50 грн. 00 коп., надбавка за вислугу років - 69 грн. 50 коп., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 382 грн. 25 коп., премія - 64 грн. 50 коп., а всього 1211 грн. 25 коп. (а.с.80, 85).

Відповідно до листа-повідомлення Запорізького обласного військового комісаріату (вих.№110/С від 01.07.2014) ОСОБА_1 повідомлений про перерахування на його особистий картковий рахунок 17052 грн. 00 коп. одноразової грошової допомоги (а.с.13).

Як зазначено у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012 у справі №0870/538/12 (залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013) і не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 при звільненні з військової служби у 2005 році отримав від НАСК «ОРАНТА» страхові суми: в 2004 році - 2125 грн. 00 коп. та в 2006 році - 425 грн. 00 коп. (всього 2550 грн. 00 коп.).

Відповідно до Наказу командира військової частини А1729 №264 від 21.09.2005 ОСОБА_1 з 21.09.2005 виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та йому належить, серед іншого, виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню в запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби (а.с.77, 82).

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 за №1/99-рп, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України №3597-IV від 04.04.2006 «Про військовий обов'язок і військову службу» (який набрав чинності з 10.05.2006) військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною третьою цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

На день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини А1729 - 21.09.2005 ст.16 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Указу Президента України №610/95 від 12.07.1995 «Про розмір страхових виплат за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори» установлено, що з 1 січня 1995 року і на період до законодавчого визначення мінімального прожиткового рівня населення України страхові суми за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, у разі настання страхового випадку відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплачуються, виходячи із встановленого на час страхової події середньомісячного сукупного доходу на одного члена сім'ї (середньодушового сукупного доходу), що дає право на одержання допомоги: в січні 1995 року - 1100 тис.карбованців, лютому - травні - 1730 тис., з 1 червня 1995 року - 2100 тис.карбованців.

У пп.2 п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженому 28.05.2008 постановою Кабінету Міністрів України №499, зазначено, що одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Разом з цим, на час винесення постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012 по справі №0870/538/12, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.05.2013 (по справі №К/800/27568/13), а також складання Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 у пп.2 п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженому 28.05.2008 постановою Кабінету Міністрів України №499 (зі змінами і доповненнями), зазначено - одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Як зазначено у п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого 28.05.2008 постановою Кабінету Міністрів України №499 (який був чинним на день виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення визначається: (…) для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Разом з цим, відповідно до п.2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого 28.05.2008 постановою Кабінету Міністрів України №499 (у редакції, чинній на 28.05.2008), грошове забезпечення визначається: (…) для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996р. №925 та від 23 лютого 2002р. №173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000р. №829. У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється в порядку черговості відповідно до дати подання документів.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, установлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат (п.6 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого 28.05.2008 постановою Кабінету Міністрів України №499).

Саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинен був користуватись відповідач при обчисленні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлену 17.05.2010 інвалідність ІІ групи.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №2208/12/13-12 від 17.10.2012 «Щодо застосування у судовій практиці законодавства, яке регулює питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців» (а.с.104).

Як вказано у п.3 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 (Справа №1-11/2012), в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Виходячи із визначених у ч.4 ст.9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід, на думку суду, застосовувати Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу. Звідси, при калькуляції суми одноразової грошової допомоги, що належить до складу грошового забезпечення, за встановлену інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби необхідно застосовувати грошове забезпечення ОСОБА_1 у сумі 1211 грн. 25 коп., а не 363 грн. 00 коп., як то здійснено відповідачем.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах 28 січня 2014 року (справи №21-475а13, №21-477а13), 11 лютого 2014 року (справа №21-495а13), 4 березня 2014 року (справа №21-31а14), 15 квітня 2014 року (справа №21-78а14), 10 червня 2014 року (справа №21-171а14) (а.с.105-117).

Як зазначено у ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Звідси, позовна вимога щодо стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової грошової допомоги, що належить до складу грошового забезпечення, за встановлену інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, у сумі 45805 грн. 50 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п.24 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого 03.08.2011 постановою Кабінету Міністрів України №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №45 від 30.01.2013), стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Отже, на думку суду, є неправомірним встановлення у судовому рішенні механізму здійснення стягнення коштів з бюджету (як того просить у позові представник позивача), оскільки це вже встановлено нормативно-правовими актами компетентних органів Держави.

Визнання ж незаконним п.172 Протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №3 від 30.05.2014 у частині призначення одноразової грошової допомоги, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби в сумі 19602 грн. 00 коп. (як того просить представник позивача) погіршить, на думку суду, правове становище ОСОБА_1, оскільки поставить під сумнів правомірність здійснених йому виплат - 17052 грн. 00 коп. і, за своїм змістом, суперечитиме постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2012 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 прийнятих в адміністративній справі №0870/538/12.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Позивачем, його представником, на думку суду, наведені достатні докази того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають задоволенню у частині, наведеній вище.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (…) Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.2 ст.256 КАС України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Спір між позивачем та відповідачем не стосується присудження виплати періодичних платежів та не розглядається у порядку скороченого провадження, а отже відсутні підстави звернення постанови по даній справі до негайного виконання.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.1 ст.267 КАС України).

Відповідно до ч.12 ст.267 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу.

Матеріали справи містять Постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 06.08.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у виконавчому провадженні ВП №41617974 за виконавчим листом, виданим в адміністративній справі №0870/538/12 (а.с.14-15).

Вказана Постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржена позивачем у порядку ст.181 КАС України.

Отже, позивач не скористався способом судового контролю, передбаченим ст.181, ч.12 ст.267 КАС України.

Таким чином, суд не вбачає необхідності встановлення судового контролю за постановою суду, прийнятою у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: 1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп; 16) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 71, 94, 158-163, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6, ідентифікаційний код 00034022) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачену одноразову грошову допомогу, що належить до складу грошового забезпечення, за встановлену інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, що сталося у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у сумі 45805 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 18.11.2014.

Головуючий суддя О.О. Прасов

Суддя Р.В. Кисіль

Суддя Л.Я. Максименко