Ухвала суду № 41949114, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7909/13-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Запорожана Д.В, Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Сидорчука Андрія Вікторовича - державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав, зобов'язання розглянути заяву про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та зареєструвати право власності, -

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, який в подальшому уточнила, до Державної реєстраційної служби України, Сидорчука Андрія Вікторовича - державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука Андрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 вересня 2013 року № 5720904;

- зобов'язати розглянути заяву ОСОБА_2 № 4707447 від 02 серпня 2013 року та зареєструвати за нею право власності на нежитлове приміщення гаражу НОМЕР_2, загальною площею 387 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою від 05 грудня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі:

- визнав протиправним та скасував рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрія Вікторовича №5720904 від 10.09.2013р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язав Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області розглянути заяву ОСОБА_2 №4707447 від 02.08.2013р. та зареєструвати право власності на нежитлове приміщення гаражу НОМЕР_2 загальною площею 387 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановою суду реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки реєстрація прав власності на нерухоме майно, яке визнане судовим рішенням, здійснюється Державною реєстраційною службою України, що встановлено Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 02.04.2013 р. за № 534/23066.

Порушенням норм процесуального права реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції вважає те, що з початку розгляду справи судом першої інстанції реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції мала статус учасника процесу - третя особа, при цьому копії уточненого позову, як і копії ухвали про зміну статусу реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, реєстраційна служба не отримувала. Також апелянт вважає, що оскільки позивач не заявляв позовних вимог до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, суд першої інстанції зобов'язуючи реєстраційну службу розглянути заяву позивача та здійснити державну реєстрації вийшов за межі позовних вимог, що також є порушення норм процесуального права.

Невідповідністю висновків суду першої інстанції матеріалам справи та фактичним обставинам справи, реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції вважає те, що суд першої інстанції зобов'язав розглянути заяву позивача за реєстраційним номером № 4707447 від 02.08.2013р., в той час як заява зареєстрована за реєстраційним № 2370655, а номер 4707447 є номером картки прийому заяви.

Державна реєстраційна служба України також не погодившись з постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Окрім доводів які дублюють доводи апеляційної скарги реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Державна реєстраційна служба України, як на порушення норм процесуального права послалась на не розгляд судом першої інстанції клопотань, направлених поштою, щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи Одеської міської ради, на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги письмові заперечення на адміністративний позов, в яких повідомлено про відсутність буд-яких документів про відведення позивачу земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Також Державна реєстраційна служба України посилається на те, що адміністративний позов не містить будь-яких позовних вимог заявлених безпосередньо до Державної реєстраційної служби України. При цьому апелянт посилається на положення ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

ОСОБА_2 письмових заперечень на апеляційні скарги не надала.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 02.08.2013р. за реєстраційним номером 2370655 подано до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області заяву про державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. До зазначеної заяви позивачем додано рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2011р. у справі №2-4446, ухвала Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2013р. у справі №2-4446, декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 26.12.2012р. за №ОД14212518046, технічний паспорт КП «ОМБТІ та РОН», квитанція та паспорт заявника, що підтверджено карткою прийому заяви №4707447 (а.с.11).

10.09.2013р. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем прийняте рішення №5720904 про відмову у державній реєстрації права приватної власності на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2 за ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до листа Державної Реєстраційної служби України від 10.09.2013р. №4493/05-22-13 рішення №5720904 від 10.09.2013р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем прийнято на підставі п.5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції 02.04.2013р. за №607/5, згідно якого державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703, розглядає заяву, що надійшла до органу державної реєстрації прав, подані до неї копії відсканованих документів та приймає відповідне рішення, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець.

Суд першої інстанції встановив, що вказане рішення обґрунтоване тим, що подані документи не відповідають встановленим вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки заява про державну реєстрації права власності подана 02.08.2013р., а ухвала Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2013р. у справі №2-4446 про виправлення описок у резолютивній частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2011р. у справі №2-4446 набрала законної сили 03.09.2013р. За таких обставин, на думку державного реєстратора, на момент подання заяви документ, що підтверджує право власності не відповідав вимогам, встановленим пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703. Також державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчуком Андрієм Вікторовичем зазначено, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, зокрема рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2011р. у справі №2-4446 та технічний паспорт КП «ОМБТІ та РОН» від 19.07.2011р. містять суперечності та не узгоджуються між собою щодо визначення площі об'єкту (згідно рішення суду площа гаражу складає 491,9кв.м., а в технічному паспорті зазначена площа - 387кв.м.).

Перевіряючи доводи адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2011р. у справі №2-4446 визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж НОМЕР_2, загальною площею 491,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13). Зазначене рішення набрало законної вили 25.11.2011р. Ухвалою Київського районного суду від 27.06.2013р. у справі №2-4446 виправлено описку допущену у резолютивній частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2011р., а саме замінено з: «Визнати за ОСОБА_2 право власності на гараж НОМЕР_2, загальною площею 491,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1» виправлено на «Визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж НОМЕР_2, загальною площею 387 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1» (а.с.14). Згідно відмітки суд на вказаній ухвалі вона набрала законної сили 03.07.2013р.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до технічного паспорту на зазначений гараж, який складено КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 19.07.2011р., загальна площа гаражу складає 387кв.м. (а.с.17-18).

Таким чином суд першої інстанції встановив, на час звернення позивача із заявою про державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зазначені державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук Андрієм Вікторовичем у рішенні №5720904 суперечності щодо площі вказаного об'єкту відсутні. Інших підстав для відмови у державній реєстрації права власності державним реєстратором не зазначено.

З урахуванням положень ст. 182, ч. 1 ст. 317, ст. ст. 319, 331 ЦК України, ч. 7 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 15, ст. 16, ч. 3 ст. 17, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2, п. 7, п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого Постановою КМУ № 703 від 22 червня 2011 року, у зв'язку з тим, що майно, щодо реєстрації права власності на яке позивач звернувся до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області знаходиться за адресою АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що відновлення порушених прав позивача має бути здійснено шляхом зобов'язання Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області розглянути заяву ОСОБА_2 №4707447 від 02.08.2013р. та зареєструвати право власності на нежитлове приміщення гаражу НОМЕР_2 загальною площею 387 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 137-139), у судове засідання не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

02 серпня 2013 року ОСОБА_2 подала до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області заяву про державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про державну реєстрацію права власності зареєстрована за № 2370655, що підтверджено карткою прийому заяви від 02 серпня 2013 року за № 4707447 (а.с. 11).

Також відповідно до картки прийому заяви від 02 серпня 2013 року за № 4707447, до заяви про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 додала рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011р. по справі №2-4446, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2013р. по справі №2-4446, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 26 грудня 2012р. за №ОД14212518046, технічний паспорт КП «ОМБТІ та РОН», квитанцію та паспорт заявника (а.с.11).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильного звернення позивача до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, оскільки ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановленого, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав.

З урахуванням положень п. 1 наказу Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 02.04.2013 р. за № 534/23066, про Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, подані ОСОБА_2 заява та документу, передані до Державної реєстраційної служби України для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в порядку встановленому «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженим Постановою КМУ № 703 від 22 червня 2011 року.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука Андрія Вікторовича, державної реєстраційної служби України, від 10 вересня 2013 року за № 5720904 (а.с. 10) відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на гараж, що розташований: АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Правовою підставою для відмови в державній реєстрації права власності зазначено ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 16, п. 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

При цьому пункт 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначає, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підстави для відмови у державній реєстрації визначені ст. 24 Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому апеляційний суд зазначає, що ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено дванадцять підстав за наявності яких у державній реєстрації прав може бути відмовлено, та відповідно до ч. 4 ст. 24 цього закону зазначений перелік є вичерпним.

Відмовляючи у державній реєстрації прав власності, державний реєстратор послався на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без зазначення частини, що є порушенням державним реєстраторм п. 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки в рішенні відсутні конкретні підстави (певний пункт ч. 1 ст. 24), за яких позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності.

Апеляційний суд встановив, що оскаржене рішення № 5720904 від 10 вересня 2013 року вмотивоване:

- відсутністю документів, що підтверджують виникнення права власності, оскільки до заяви, поданої 02 серпня 2013 року, додана ухвала Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2013 року по справі № 2-4446, яка набрала законної сили 03 вересня 2013 року;

- невідповідністю загальної площі нерухомого майна, зазначеної в рішенні Київського районнго суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року, загальній площі нерухомого майна, зазначеній в технічному паспорті, виготовленому КП ОМБТІ та РОН 19 липня 2011 року;

Перевіряючи доводи апелянтів щодо правомірності оскарженого рішення, апеляційний суд встановив, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року по справі № 2-4446, яке набрало законної сили 25 листопада 2011 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на гараж НОМЕР_2, загальною площею 491 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).

При цьому ухвалою Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-4446 від 27 червня 2013 року внесено виправлення описок в рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року по справі № 2-4446, яке набрало законної сили 25 листопада 2011 року (а.с. 14).

Ухвала Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-4446 від 27 червня 2013 року про виправлення описок, містить відмітку суду про набрання ухвалою законної сили 03 липня 2013 року (а.с. 14-зворот). При цьому дада набрання ухвалою законної сили написана чітко та є читабельною.

Таким чином, відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року по справі № 2-4446, яке набрало законної сили 25 листопада 2011 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 червня 2013 року, яка набрала законної сили 03 липня 2013 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на гараж НОМЕР_2, загальною площею 387 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13, 14).

Загальна площа гаража 387 кв. м. також зазначена в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, затвердженій 26 грудня 2012 року (а.с. 15-16), та в технічному паспорті, виготовленому КП ОМБТІ та РОН 19 липня 2011 року (а.с. 17-18).

Апеляційні скарги не містять жодних доводів, які б спростовували той факт, що ухвала Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-4446 від 27 червня 2013 року про виправлення описок, набрала законної сили 03 липня 2013 року, та той факт, що загальна площа нерухомого майна - 387 кв.м., яка зазначена в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2011 року по справі № 2-4446, з урахуванням ухвали цього ж суду від 27 червня 2013 року про виправлення описок, загальній площі нерухомого майна, зазначеній як технічному паспорті, виготовленому КП ОМБТІ та РОН 19 липня 2011 року, так і відомостям, зазначеним в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, затвердженій 26 грудня 2012 року.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Сидорчука Андрія Вікторовича, Державної реєстраційної служби України, від 10 вересня 2013 року за № 5720904 про відмову у державній реєстрації права власності, та наявності правових підстав для його скасування.

Також апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області розглянути заяву ОСОБА_2 №4707447 від 02.08.2013р. та зареєструвати право власності на нежитлове приміщення гаражу НОМЕР_2 загальною площею 387 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому апеляційний суд не приймає доводи апелянтів про порушення судом першої інстанції матеріального права з посиланням на те, що державна реєстрація прав нерухомого майна за ОСОБА_2. має здійснюватись державним реєстраторм Державної реєстраційної служби України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять:

- Міністерство юстиції України;

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав;

- органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган державної реєстрації прав, окрім іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Таким чином, зазначені вище норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які встановлюють обов'язковість державної реєстрації прав, визначають коло суб'єктів, встанволюють правила поведінки, призначені для регулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав і покладання на них обов'язків, і є за свєю суттю регулятивними нормами матеріального права.

При цьому Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить матеріальні норми, які за своїм змістом є процедурними, тобто визначають порядок вчинення державної реєстрації прав, а саме повноваження державних реєстраторів, їх права та обовязки, підстави для вчинення реєстрації або для її відмови, відповідальність за порушення зазначеного закону та ін.

Таким чином, матеріальні процедурні норми є необхідною умовою реалізації матеріальних регулятивних норм і зв'язків, тобто регламентують порядок реалізації права завдяки такій її особливій формі, як застосування норми права відповідними державними органами.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг про те, що державну реєстрацію здійснює тільки державний реєстратор, а не реєстраційна служба, ґрунтуються та хибному тлумаченні матеріальних норм спеціального закону, яким є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки ч.7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, суд першої інстанції правильно зобов'язав саме Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції розглянути заяву ОСОБА_2 та зареєструвати право власності на нежитлове приміщення гаражу НОМЕР_2 загальною площею 387 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Посилання апелянтів, як на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на Порядок взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 02.04.2013 р. за № 534/23066., апеляційний суд вважає також хибним в силу приписів ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки цей порядок є реалізацією обов'язку реєстраційного органу вчинити певні дій, спрямовані на виконання приписів закону.

Також апеляційний суд дійшов висновку про помилковість доводів апелянтів щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи з посиланням на те, що заява позивача зареєстрована за реєстраційним № 2370655, а не за реєстраційним номером № 4707447 від 02.08.2013р. який є номером картки прийому заяви.

Відповідно до мотивувальної частини оскарженої постанови та матеріалам справи заява ОСОБА_2. від 02 серпня 2013 року зареєстрована за № 2370655, а № 4707447 від 02.08.2013р. є номером картки прийому заяви. Таким чином, зазначений в резолютивній частині оскарженої постанови номер картки прийому заяви, як номер самої заяви, є по суті опискою, що у свою чергу не може бути підставою для скасування судового рішення.

Безпідставними вважає апеляційни суд і дводи апелянтів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ч. 2 ст. 11 КАС України, надає суду першої інстанції право вийти за межі адміністративного позову, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів осіб, про захист яких вони просять.

Щодо не розгляду судом першої інстанції надісланих Державною реєстраційною службою України клопотань та письмових заперечень, апеляційний суд зазначає, що 27 листопада 2013 року засобами факсимільного зв'язку (а.с. 24-27) суд першої інстанції направив до Державної реєстраційної служби України копію ухвали про відкриття провадження по справі та призначення справи до судового розгляду, копію адміністративного позову та додатки до нього (а.с. 23).

27 листопада 2013 року представник реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції отримав примірник уточненого позову для передачі до Державної реєстраційної служби України (а.с. 40). При цьому уточнений позов та судова повістка на 05 грудня 2013 року, направлені Державній реєстраційній службі України засобами факсимільного зв'язку 29 листопада 2013 року (а.с. 44-47), тобто з дотриманням строків, встановлених ч. 3 ст. 35 КАС України.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючис ст. 19 Конституції України, ст. 2, 11, 70, 71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Д.В.Запорожан

суддя Л.П.Шеметенко