Постанова № 41949110, 02.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3587/14

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Іленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році та пені, -

В С Т А Н О В И В:

19.06.2014 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ППЛ 33-35" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році та пені.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» (код ЄДРПОУ 38156292) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області (банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, р/р 31214230700008, код ЄДРПОУ - 37607526 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 50557,69 грн. та пені у розмірі 344,74 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 03.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В своїй скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції у порушення ст. 86 КАС України не було надано повної, всебічної, об'єктивної оцінки всім доказам, вказаним відповідачем у запереченні на позовну заяву.

Відповідач зазначив, що товариством подавались до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про вакантні місця для інвалідів.

Зважаючи на зазначене, апелянт вважає, що вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «ППЛ 33-35» у 2013 році склала 13 осіб, що підтверджується копією звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с. 6).

У відповідності з нормативом робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце. Згідно зазначеного Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік впродовж 2013 року на підприємстві працював 1 інвалід.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилалось на те, що ТОВ «ППЛ 33-35» не було дотримано вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Позивач зазначив, що згідно Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12. При цьому, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відображається в цілих одиницях.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилалось на те, що оскільки відповідачем не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів товариство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2013 році в розмірі 50 557,69 грн. та пеню у розмірі 344,74 грн.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, зважаючи на наступне:

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює Державна служба зайнятості.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

З урахуванням викладеного, факт відсутності працевлаштування інваліда не є достатнім для висновку про невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 2 статті 218 Господарського Кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для не припущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судом першої інстанції було встановлено, що з наданих відповідачем звітів (а.с. 47-58) вбачається, що кількість штатних працівників на кінець звітного періоду за 1 квартал становила -4, за 2 квартал - 16, за 3 квартал - 16, за 4 квартал - 20. В свою чергу, у поданому звіті за формою 10-ПІ за 2013 рік відповідачем самостійно зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 13 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, і щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подавались до Одеського міському центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН (а.с. 31-42).

Таким чином відповідачем протягом 2013 року було інформовано центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів форми 3-ПН.

З урахуванням викладеного, зважаючи на факт вжиття відповідачем заходів щодо недопущення порушення, колегія суддів вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у примусовому порядку.

Також судом встановлено, що згідно наказу № 72 «Про прийняття на роботу» (а.с.59) товариством 02.12.2013 року було прийнято на роботу гр. ОСОБА_2, якому встановлено інвалідність.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскільки гр. ОСОБА_2, якому встановлено інвалідність, було прийнято на роботу в останньому місяці 2013 року, його працевлаштування не може вважатись виконанням підприємством нормативу робочих місця для інвалідів.

Однак, враховуючи те, що відповідачем вживались заходи для працевлаштування інвалідів, а саме, подавались до Одеського міському центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН, працевлаштування особи, якій встановлено інвалідність навіть в останньому місяці року додатково свідчить про направлення дій відповідача на виконання встановленого законодавством обов'язку щодо виконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ППЛ 33-35» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв