Постанова № 41949070, 15.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р. Справа№ 910/10507/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від прокуратури - Вакулюк Д.С., посвідчення № 018332 від 16.07.2013;

від позивача - Єршова С.В., довіреність № 14/108 від 18.04.2014;

від відповідача - Дяків Г.М., довіреність № 10-94-2/д від 19.02.2014;

від третьої особи - Бєлячкова О.В., довіреність № 2-14 від 13.01.2014,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 (колегія суддів у складі: Паламар П.І. - головуючий суддя, судді: Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.) за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання укласти договір, за участю прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов'язання укласти договір.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 позов задоволено частково; вирішено укласти між сторонами договір на постачання природного газу.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладення договору на постачання природного газу є обов'язковим для сторін у справі та своїм рішенням, винесеним у вересні 2014 року, уклав договір, предметом якого є поставка газу протягом 2013 року та строк дії якого також визначено з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що умови укладеного в судовому порядку договору не відповідають нормам чинного на дату його укладення законодавства.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 15.12.2014 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача та третьої особи у справі надали пояснення якими проти апеляційної скарги заперечили.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, визначено ст. 179 Господарського кодексу України, згідно з ч. 3 якої укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладення договору на постачання природного газу є обов'язковим для сторін у справі.

Так, судом першої інстанції позов задоволено частково та вирішено укласти між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством "Укрнафта" договір поставки природного газу наступного змісту:

"ДОГОВІР

поставки природного газу

Оператор за договором про спільну інвестиційну діяльність від 21.12.00 № 5/56 НГВУ "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", далі -постачальник, що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах передбачених Податковим кодексом України, з однієї сторони і Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - покупець, який має статус платника податку на прибуток на загальних умовах передбачених Податковим кодексом України з другої сторони, далі разом іменовані Сторони, окремо - Сторона, керуючись: Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", Законом України "Про здійснення державних закупівель", Законом України "Про нафту і газ", постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" із змінами та доповненнями, "правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України", наказом міністерства палива та енергетики України від 24.12.01 № 677 "Про затвердження нормативних актів з питань складання балансів та внутрішніх закупівель енергоресурсів", уклали цей договір про таке (далі - Договір).

1. Предмет Договору

1.1 Постачальник зобов'язується передати Покупцеві протягом 2013 року у власність товарний природний газ власного видобутку (далі-газ) для потреб населення, а Покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

2. Кількість та якість газу

2.1. Постачальник передає Покупцеві протягом 2013 року товарний газ обсягом 77000 (сімдесят сім тисяч) кубічних метрів.

2.2. За взаємною згодою Сторін обсяги поставки газу можуть бути змінені в залежності від обсягів видобутку. Пропозиції щодо зміни обсягів поставки газу Постачальник надає Покупцеві за 15 (п'ятнадцять) днів до місяця поставки, в якому здійснюватиметься поставка газу..

2.3. За розрахункову одиницю поданого газу приймається одна тисяча кубічних метрів приведених до стандартних умов: температура 20°С (293,15°К); тиск 760 мм.рт.ст. (101,325 КПа).

2.4. Якість газу, що передається за цим договором, повинна відповідати технічним умовам України (далі - ТУ У) 11.1 - 20077720-001:2010 "Газ природний горючий, що подається в магістральні газопроводи. Технічні умови".

3.Порядок та умови передачі, приймання та обліку газу

3.1. Передача газу до магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях (далі-ГРС) та пунктах виміру витрат газу (далі-ПВВГ) ПАТ "Укрнафта".

3.2. Кількість газу переданого Покупцеві у звітному періоді, визначається за даними комерційних вузлів обліку газу, встановлених на ГРС (ПВВГ). Порядок визначення кількості газу та умови його приймання-передачі на ГРС (ПВВГ) здійснюється згідно Правил обліку природного газу, затверджених наказом НАК "Нафтогаз України" від 11.05.2002 №142

3.3. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві протягом місяця, документальне його оформлення та звітність здійснюється відповідно до наказу Мінпаливенерго від 24.12.01 № 677 "Про затвердження нормативних актів з питань складання балансів та внутрішніх закупівель енергоресурсів".

3.4. Постачальник складає загальний двосторонній акт приймання-передачі газу, який підписують уповноважені представники Сторін. Підписаний акт приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків.

3.5. Акт приймання-передачі газу, зазначений в п. 3.4., складається та підписується Сторонами до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки. У разі укладення договору пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, акт приймання-передачі газу, зазначений в п. 3.4 цього Договору, складається та підписується Сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення договору.

4. Ціна Договору

4.1. Ціна товарного газу за 1000 м3 відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2012 №1833 становить: 1130 грн. 00 коп. (одна тисяча сто тридцять грн. 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ - 226 грн. 00 коп. (двісті двадцять шість грн. 00 коп.), разом з ПДВ - 1356 грн. 60 коп. (одна тисяча триста п'ятдесят шість грн. 60 коп.).

4.2. Сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в пункті 4.1. цього Договору, визначена на день його підписання і може бути змінена у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни Сторони оформляють додаткову угоду до цього Договору і, в разі необхідності, здійснюють перерахунок за отриманий природний газ за новими цінами.

4.3. Ціна, газу визначається без врахування вартості транспортування та постачання газу територією України.

4.4. Загальна розрахункова сума Договору орієнтовано складає 87010 грн. 00 коп. (вісімдесят сім тисяч десять грн. 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ - 17402 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч чотириста дві грн. 00 копійок), разом з ПДВ - 104412 грн. 00 коп. (сто чотири тисячі чотириста дванадцять грн. 00 коп.)

5. Порядок здійснення розрахунків

5.1. Розрахунки за газ здійснюються Покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості обсягу газу, що був поставлений у звітному періоді.

5.2. Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату вартості газу протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання актів приймання-передачі природного газу зазначених в пунктах 3.4. та 3.5. Договору на підставі виставлених рахунків-фактур.

6. Відповідальність Сторін

6.1. Сторони домовилися, що вони докладатимуть усіх зусиль з метою належного виконання договірних зобов'язань. У разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність у порядку та в розмірах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

6.2. У випадку порушення термінів поставки/непоставки місячного обсягу газу Постачальник сплачує на користь Покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого протягом місяця обсягу газу, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) вказаної вартості.

6.3. За порушення строку платежу Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше 1% (одного відсотка) від суми простроченого платежу.

6.4. Сплата пені та штрафів не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань, передбачених цим Договором.

7. Обставини непереборної сили (форс-мажор)

7.1. Сторони погодилися, що в разі виникнення форс-мажор них обставин вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених цим Договором.

7.2. До форс-мажорних обставин належать обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як: війни, військові дії, блокади, терористичні акти; усі стихійні лиха чи природні явища, які виникли після підписання цього договору та які Сторони не могли передбачити і запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання зобов'язань Сторонами.

У цьому випадку термін виконання зобов'язань за Договором змінюється за взаємною згодою Сторін, про що вони (Сторони) укладають додаткову угоду.

7.3. У разі виникнення форс-мажорних обставин Сторони протягом 5 (п'яти) календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність вказаних обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо Сторони без поважних причин не сповістили у зазначений термін про виникнення і наявність форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання цього Договору.

7.4. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий компетентними державними органами, зокрема довідка Торгово-промислової палати в Україні".

7.5. У разі наявності довгострокових форс-мажорних обставин терміном дії понад три місяці Сторони проводять взаємні переговори та консультації і вирішують питання доцільності продовження цього Договору.

8. Порядок вирішення спорів

8.1. Сторони прийшли до згоди, що всі спори (розбіжності), які виникнуть в процесі виконання умов цього Договору, або в зв'язку з ним, повинні вирішуватися шляхом переговорів та консультацій.

8.2. У випадках неможливості досягнення згоди шляхом переговорів Сторона, право якої порушено, звертається до господарського суду для розгляду спору по суті.

9. Інші умови

9.1 Цей Договір складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної Сторони.

9.2. Усі доповнення і додатки до Договору є його невід'ємною частиною, і вважаються чинними, якщо вони вчинені в письмовій формі і підписані належним чином уповноваженими представниками Сторін.

9.3. Умови Договору не підлягають розголошенню або використанню Сторонами без згоди другої Сторони, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

9.4. Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну в разі прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію, або банкрутство однієї з Сторін протягом 3 (трьох) днів з дати виникнення відповідних змін.

У той же термін Сторони повідомляють одна одну про зміни своїх платіжних реквізитів, адрес, місцезнаходження, установчих документів, а також про усі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію цього Договору та на виконання зобов'язань Сторін за ним.

Повідомлення повинні бути здійснені у письмовій формі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виникнення змін.

9.5. Усі виправлення за текстом цього Договору є дійсними лише при умові взаємного їх посвідчення представниками Сторін у кожному окремому випадку.

9.6. Сторони виконують свої зобов'язання самостійно і не мають права передавати свої права та обов'язки третім особам без письмової згоди другої Сторони Договору.

10. Строк дії Договору

10.1. Договір розповсюджує свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2013 р. та діє в частині поставки газу з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2013 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного завершення Покупцем.

10.2. Договір може бути достроково припинений у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Задовольняючи позов суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону газодобувні підприємства зобов'язані подавати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, інформацію про заплановані на наступний календарний рік показники повної собівартості видобутого природного газу, рентної плати, а також прогнозованих обсягів видобування природного газу для формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобування, відповідно до Порядку, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а у випадках, визначених статтею 10 цього Закону, - укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами.

Статтею 3 Закону України "Про нафту і газ" передбачено, що відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра, Законом України "Про трубопровідний транспорт", Законом України "Про угоди про розподіл продукції", іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.

Судом було встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. "Про забезпечення споживачів природним газом" позивач є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язаний забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

Відповідач є газовидобувним підприємством, що відповідає критеріям, визначеним ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Позивач листом № 6-415/1.2-13 від 24 січня 2013 р. запропонував відповідачу укласти договір поставки природного газу.

За умовами запропонованого договору передбачено продаж відповідачем, як оператором за договором про спільну діяльність № 5/56 від 21 грудня 2000 р., позивачу у власність протягом 2013 року 77000 м3 природного газу власного видобутку для потреб населення за ціною 1356,60 грн./1000 м3 газу. При цьому, передбачено можливість коригування об'ємів продажу газу в залежності від обсягів видобутку.

Згідно вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. "Про забезпечення споживачів природним газом" потреба населення задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Підприємства, зазначені в абзаці першому цього підпункту, а також учасники договорів про спільну діяльність, відповідно до яких розмір внеску підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загального розміру внесків учасників договорів про спільну діяльність, реалізують видобутий природний газ (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України) виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за ціною, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в цьому абзаці.

Відповідно до вимог ст. 179 Господарського кодексу України, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. "Про забезпечення споживачів природним газом" укладення договору поставки природного газу для потреб населення є обов'язковим для сторін у справі.

Загальні умови та порядок укладення господарських договорів врегульовані ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України.

Доказів прийняття відповідачем пропозиції позивача про укладення договору купівлі-продажу природного газу суду не надано.

За таких обставин переддоговірний спір відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 649 Цивільного кодексу України підлягає вирішенню судом.

Разом з тим, судом першої інстанції при задоволенні даного позову не враховано нижченаведені обставини, які виключають можливість задоволення у 2014 році позову про укладення договору, предметом якого є поставка газу у період 2013 року, зі строком дії за 01.01.2013 по 31.12.2013 та за ціною продажу визначеною на 2013 рік.

Предметом договору, укладеного судом, є правовідносини, за якими Постачальник зобов'язується передати Покупцеві протягом 2013 року у власність товарний природний газ власного видобутку для потреб населення, а Покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

За умовами запропонованого договору передбачено продаж відповідачем, як оператором за договором про спільну діяльність № 5/56 від 21 грудня 2000 р., позивачу у власність протягом 2013 року 77000 м3 природного газу власного видобутку для потреб населення за ціною 1356,60 грн./1000 м3 газу (Це було також встановлено місцевим господарським судом, але не враховано при вирішенні спору).

Отже, за умовами даного договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність газ протягом 2013 року.

При цьому, слід зауважити, що в предметі чітко визначено, що саме передача газу має відбутися у період 2013 року, а не, що відповідач має передати (без визначення періоду) газ видобутий у 2013 році. Формулювання предмету договору у другому випадку, тобто коли сторони зобов'язалися здійснити передачу видобутого у 2013 році газу у період після укладення договору, було б допустимим. При цьому, поставало б лише питання ціни.

Разом з тим, рішення про укладення зазначеного договору в судовому порядку прийнято тільки у вересні 2014 року.

Зобов'язуючи відповідача у 2014 році виконати поставку газу протягом 2013 року, судом не враховано, як саме будуть виконуватись умови договору з наведеним вище предметом.

Відповідач фактично вже не зможе виконати зобов'язання та передати газ протягом 2013 року.

Отже, на даний час укладення договору з наведеним предметом є неможливим.

Крім того, ціна товарного газу у договорі визначена та, яка була передбачена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики для газу, який підлягав поставці у 2013 році (постанова від 27.12.2012 №1833).

Проте, ціна газу повинна встановлюватись та, що діє у період здійснення його поставки та оплати.

Разом з тим, оскільки наразі вже є неможливим здійснення поставки газу протягом 2013 року, відповідно і ціна, встановлена в договорі, також на даний час є неактуальною.

Отже, на даний час поставка газу протягом 2013 року та відповідно його оплата, за тарифами встановленими постановою НКРЕ на 2013 рік, не можуть бути здійснені.

Спірний договір фактично міг почати виконуватися у 2015 році (з огляду на процедури оскарження), тобто через 2 роки після встановлення НКРЕ ціни на 2013 рік, яка була встановлена договором. Очевидно, що через неактуальність ціни газу через 2 роки після її визначення, здійснення поставки за такою ціною буде неправильним.

При цьому, слід зазначити, що постанова НКРЕ від 27.12.2012 №1833, станом на день винесення Господарським судом міста Києва оскаржуваного рішення втратила чинність на підставі постанови НКРЕ від 30.12.2013 № 1854.

Так, відповідно до постанови НКРЕ від 27.12.2012 №1833 установлено ціну на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (Україна) і ТОВ "Надра-Інвест" (Україна), у розмірі 1130 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ).

Постановою НКРЕ від 30.12.2013 № 1854 ухвалено наступне:

1. Установити ціну на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (Україна) і ТОВ "Надра-Інвест" (Україна), у розмірі 1496,00 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ).

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 27 грудня 2012 року № 1833 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56".

3. Ця постанова набирає чинності з 01 січня 2014 року.

Вбачається, що через рік після прийняття постанови щодо ціни поставки газу у 2013 році ціна газу істотно змінилася.

Тому, є неправильним спонукання до поставки фактично у 2015 році газу за його ціною 2013 року.

Доводи позивача, на обґрунтування правильності позиції суду з посиланням на положення ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно наведеної норми, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Проте, у 2013 році спірні права та обов'язки між сторонами не виникли через не укладення договору. Тому, неможливо застосування нормативного акту, який регламентував ціну газу протягом певного періоду часу, до відносин, які не виникли у такий період, а виникатимуть після нього.

Стосовно можливості укладення договору зі строком дії, який передує моменту укладення, слід також зазначити наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення суд не навів мотивування та нормативного обґрунтування щодо вказаного питання.

Апелянт вважає укладення договору з такими умовами неправильним.

Позивач вважає рішення обґрунтованим посилаючись на положення ст. 631 Цивільного кодексу України.

Проте, позиція позивача по застосуванню вказаної норми є хибною з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже, з аналізу вказаної норми видно, що застосування умов договору на період до його укладення можливе лише у випадку коли між сторонами існували відносини до моменту укладення договору.

У даному ж випадку між сторонами не існували правовідносини до укладення цього договору.

Так, видобутий газ не було поставлено та спожито, кошти за нього також не сплачувались.

Наведене, зокрема, підтверджується і поясненнями третьої особи, згідно яких обсяги природного газу, видобутого за Договором спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56 знаходяться в підземних сховищах ПАТ "Укртрансгаз" і обліковуються, як газ невідомого власника.

З огляду на викладене, позовні вимоги про спонукання укладення договору, на визначених в проекті позивача умовах, не підлягають задоволенню.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання укласти договір, задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі № 910/10507/13, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання укласти договір, відмовити повністю.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 609 грн. 00 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/10507/13 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко