Постанова № 41949030, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/16610/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.14року (повний текст підписано - 13.10.2014р.)

у справі №910/16610/14 (суддя -Ю.О.Підченко)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лайн"

про стягнення 1019088,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" про стягнення 1 026 265,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було виконано умови Іпотечного договору щодо обов'язку страхування предмету іпотеки та надання підтверджуючих документів позивачу, внаслідок чого останнім було нараховано відповідачу штраф у розмірі 1 026 265,35 грн.

08.10.2014 р. через загальний відділ суду було подано письмові пояснення, в яких позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 019 088,74 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 р. у справі № 910/16610/14 уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, код ЄДРПОУ 32560054) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27т, код ЄДРПОУ 19017842) штраф в сумі 1 019 088 (один мільйон дев'ятнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 20 381 (двадцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 78 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного страхування предмету іпотеки, що було розцінено судом як порушення договірних зобов'язань за яке до відповідача за умовами договору полягають застосуванню міри відповідальності у вигляді штрафу .

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в яких просить рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/16610/14 від 08.10.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року апеляційна скарга прийнята до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. та призначено розгляд скарги на 09.12.2013 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 року у справі № 910/16610/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою і другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369, апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.

Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

23.05.2014 р. між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класик - Ход" (позичальник) було укладено Кредитний договір №5/К-2006 (надалі - "Кредитний договір"), відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 1 200 000,00 дол. США, із строком остаточного повернення до 22 травня 2009 р., сплатою 14% річних за користування кредитом.

23.08.2007 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Офіс Лайн" укладено Договір іпотеки.

Відповідно до п 4.1. та 4.2. іпотечного договору обов'язок щодо страхування предмета іпотеки покладено на ТОВ «Офіс Лайн», яке було зобов'язане протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладання договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість.

Згідно п. 4.6 Іпотечного договору у випадку недотримання іпотекодавцем умов, передбачених п.п. 4.1, 4.2, 4.5 цього договору іпотекодержатель на власний вибір має право:

- застраховувати на підставі договору предмет іпотеки за власний рахунок, на свою користь, з подальшим відшкодуванням всіх здійснених страхових платежів з іпотекодавцем, з чим останній погоджується. Вибір страховика є привілеєм іпотекодержателя, з чим іпотекодавець погоджується;

- вимагати сплати штрафу у розмірі 5% (п'ять процентів) від суми кредиту;

- вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору являється стягнення неустойки, а саме штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем власник договірних зобов'язань зі страхування об'єкт договору іпотеки.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давність.

Позовна давність в один різ застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином у разі наявності об'єктивних підстав для застосування наслідків спливу позовної давності для даного господарського спору слід застосовувати саме спеціальну позовну давність в один рік.

У відповідності до умов іпотечного договору від 23.08.2007 року кінцевою датою укладання договору страхування предмету іпотеки являється календарна дата 02.09.2007 року.

Таким чином з огляду на встановлені законодавством України строки звернення до суду з приводу стягнення неустойки, остаточним строком звернення позивача у якості кредитора для захисту власних прав у судовому порядку припадає на наступну календарну дату - 02.09.2008 року.

Натомість позивач звернувся із позовною заявою до місцевого господарського суду для захисту порушених прав 08.08.2014 року з пропущенням річного строку, про що свідчить штамп «ОДЕРЖАНО» № 16610/14 від 08.08.2014 року Господарського суду м. Києва на першій сторінці позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем від 08.10.2014 р. було подано до Господарського суду м. Києва через відділ документального забезпечення заяву про застосування строків позовної давності, у якій відповідач наголосив, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, у зв'язку із чим просив застосувати до правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок страхування предмету іпотеки покладено на ТОВ "Офіс Лайн" та є обов'язковим на весь час дії Іпотечного договору, а тому на думку суду позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 4.6 Іпотечного договору за порушення умов Договору щодо надання договорів страхування та платіжних доручень, які б підтверджували сплату страхових платежів не пропустив строк позовної давності.

Проте наведений висновок місцевого господарського суду не відповідає ні нормам цивільного законодавства з приводу застосування наслідків спливу строків позовної давності ні сталій судовій практиці.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку позивач суду не навів, натомість взагалі позивачем не було подано жодної заяви на відновлення пропущеного строку позовної давності, а відтак ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ «Офіс лайн» має бути відмовлено.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне вказати на те, що умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу. (абзац 5 підпункту 3.3 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Таким чином, оскільки позовна заява була подана до суду зі спливом строку позовної давності, а відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, судова колегія дійшла висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 року у справі № 910/16610/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2014 року у справі № 910/16610/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс лайн» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.21, код ЄДРПОУ 32560054) судові витрати у розмірі 10 190, 50 грн. (десять тисяч сто дев'яносто гривень 50 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко