Рішення № 41948821, 16.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 р. Справа № 914/3734/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «БЕРКУТ», м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,

про: стягнення 35 563 грн. 79 коп. суми основної заборгованості, 7 166 грн. 34 коп. пені, 1 177 грн. 99 коп. трьох відсотків річних, 7 006 грн. 07 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Домінік П.П. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Куцак В.І. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «БЕРКУТ» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 35 563 грн. 79 коп. суми основної заборгованості, 7 166 грн. 34 коп. пені, 1 177 грн. 99 коп. трьох відсотків річних, 7 006 грн. 07 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 25.11.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 31.10.2014 року рекомендованою поштою №79049 0456741 0, відповідач - 24.10.2014 року рекомендованою поштою №79016 0255374 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 25.11.2014 року відкладено на 16.12.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог (від 21.11.2014 року вх. №5537/14), подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Спір розглядається у відповідності до поданої позивачем 21.11.2014 року клопотання (вх. №5537/14) про збільшення позовних вимог.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Приватне підприємство «Беркут» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 23267591, знаходиться за адресою: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Драгана, буд. 30, кв. 42, що підтверджується долученими до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 09.10.2014 року №19422518, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №153926 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП №1487 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 07638027, знаходиться за адресою: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3А, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 31.10.2014 року №19533873 (докази в матеріалах справи).

10.10.2013 року між Приватним підприємством «Беркут» (надалі - позивач, продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір на поставку матеріалів №10/10/13 (надалі - договір 1), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його згідно накладної.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до пункту 1.2. договору 1 право власності на товари, що передаються, переходить від продавця до покупця з моменту поставки товарів в місце, визначене покупцем і прийняття покупцем цих товарів.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору 1 встановлено, що кількість і номенклатура товару вказується в рахунку, доставка товару відбувається за рахунок продавця.

Згідно пункту 3.1. договору 1 ціна товару, який продавець продає покупцю, визначається в узгоджених рахунках, які є невід'ємною частиною договору, а також накладних, що супроводжують товар.

Пунктом 3.2. договору 1 встановлено, що розрахунки за товари здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок продавця протягом п'яти банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору 1 вартість товару, що постачається продавцем у відповідності до договору складає 25 491 грн. 95 коп. з урахування податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору 1 встановлено, що сторони договору у разі невиконання умов договору несуть відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Згідно пункту 5.1. договору 1 товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по якості - згідно технічних характеристик виробника за відсутністю письмових зауважень щодо його якості з боку покупця, по кількості - згідно накладної.

Пунктом 6.2. договору 1 сторонами погоджено, що у випадку прострочення покупцем терміну сплати вартості товару він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, на підставі Довіреності на отримання товарно-грошових цінностей від 10.10.2013 року №156 за Видатковою накладною від 10.10.2013 року №16 передав, а відповідач прийняв товар за договором на суму 25 491 грн. 95 коп. (належним чином завірена копія довіреності та видаткової накладної в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за договором товару в розмірі 25 491 грн. 95 коп.

Окрім того, 10.10.2013 року між Приватним підприємством «Беркут» (надалі - позивач, продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір на поставку матеріалів №10-1/10/13 (надалі - договір 2), за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар від продавця та оплатити його згідно накладної.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Відповідно до пункту 1.2. договору 2 право власності на товари, що передаються, переходить від продавця до покупця з моменту поставки товарів в місце, визначене покупцем і прийняття покупцем цих товарів.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору 2 встановлено, що кількість і номенклатура товару вказується в рахунку, доставка товару відбувається за рахунок продавця.

Згідно пункту 3.1. договору 2 ціна товару, який продавець продає покупцю, визначається в узгоджених рахунках, які є невід'ємною частиною договору, а також накладних, що супроводжують товар.

Пунктом 3.2. договору 2 встановлено, що розрахунки за товари здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок продавця протягом п'яти банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору 2 вартість товару, що постачається продавцем у відповідності до договору складає 10 071 грн. 84 коп. з урахування податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору 2 встановлено, що сторони договору у разі невиконання умов договору несуть відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Згідно пункту 5.1. договору 2 товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по якості - згідно технічних характеристик виробника за відсутністю письмових зауважень щодо його якості з боку покупця, по кількості - згідно накладної.

Пунктом 6.2. договору 2 сторонами погоджено, що у випадку прострочення покупцем терміну сплати вартості товару він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, на підставі Довіреності на отримання товарно-грошових цінностей від 10.10.2013 року №157 за Видатковою накладною від 10.10.2013 року №17 передав, а відповідач прийняв товар за договором на суму 10 071 грн. 84 коп. (належним чином завірена копія довіреності та видаткової накладної в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого товару в розмірі 10 071 грн. 84 коп.

25.11.2014 року відповідачем подано до суду заяву (вх. №51000/14), у якій повідомляє суд про сплату відповідачем Платіжним дорученням від 20.11.2014 року №2031 суми основної заборгованості за договором в розмірі 35 563 грн. 79 коп. та просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за договором на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

В підтвердження викладених доводів відповідачем до матеріалів справи долучено належним чином завірену копію Платіжного доручення від 20.11.2014 року №2031 на суму 79 680 грн. 07 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічне правове положення викладене в пункті 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями).

Представникам сторін роз'яснено правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтею 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 35 563 грн. 79 коп. суми основної заборгованості за договором слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідач у своєму відзиві, поданому до суду 21.11.2014 року за вх. №50574/14, позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості визнає, проти нарахування пені за період з 18.04.2014 року по 01.10.2014 року заперечує з підстав того, що згідно частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 166 грн. 34 коп. пені, нарахованої відповідно до пунктів 6.2. договору 1 та договору 2 (розрахунок пені в матеріалах справи).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В судовому засіданні 16.12.2014 року перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення25491.9517.10.2013 - 14.04.20141806.5000 %0.036 %*1634.2825491.9515.04.2014 - 17.04.201439.5000 %0.052 %*39.8110071.8417.10.2013 - 14.04.20141806.5000 %0.036 %*645.7010071.8415.04.2014 - 17.04.201439.5000 %0.052 %*15.73

Так, загальна сума пені становить 2 335 грн. 52 коп. (1634,28 + 39,81 + 645,70 + 15,73).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 166 грн. 34 коп. пені підлягають до задоволення у частково шляхом стягнення 2 335 грн. 52 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 177 грн. 99 коп. трьох відсотків річних та 7 006 грн. 07 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні 16.12.2014 року перераховано розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

три відсотки річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів25491.9517.10.2013 - 20.11.20144003 %838.0910071.8417.10.2013 - 20.11.20144003 %331.13

інфляційні втрати:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі17.10.2013 - 20.11.201425491.951.2215629.2431121.1917.10.2013 - 20.11.201410071.841.2212224.1112295.95

Так, загальна сума трьох відсотків річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 1 169 грн. 22 коп. (838,09 + 331,13), інфляційних втрат - 7 853 грн. 35 коп. (5629,24 + 2224,11).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 177 грн. 99 коп. трьох відсотків річних та 7 006 грн. 07 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 1 169 грн. 22 коп. трьох відсотків річних та 7 006 грн. 07 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження в частині стягнення 35 563 грн. 79 коп. суми основної заборгованості за договором - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду Платіжним дорученням від 17.10.2014 року №64 сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 653 грн. 34 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за договором товару, а погашення суми основної заборгованості відбулось після порушення провадження у справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження в частині стягнення з боржника: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3А; код ЄДРЮО та ФОП 07638027) на користь стягувача: Приватного підприємства «Беркут» (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Драгана, буд. 30, кв. 42; код ЄДРЮО та ФОП 23267591) 35 563 грн. 79 коп. суми основної заборгованості за договором припинити.

3. Стягнути з боржника: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 3А; код ЄДРЮО та ФОП 07638027) на користь стягувача: Приватного підприємства «Беркут» (79066, Львівська область, м. Львів, вул. Драгана, буд. 30, кв. 42; код ЄДРЮО та ФОП 23267591) 2 335 грн. 52 коп. пені, 1 169 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 7 006 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 1 653 грн. 34 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

16.12.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 16.12.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.