Рішення № 41948677, 17.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.14р.

Справа № 904/8233/14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі заводу конструкцій швидко монтованих будівель, смт. Власівка, м. Світловодськ, Кіровоградська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЛП "СПЕЦСПЛАВ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 191 613,93 грн.

Суддя Турчин С.О.

Секретар судового засідання Сергієнко П.М.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі заводу конструкцій швидко монтованих будівель (далі – Позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СУЛП "СПЕЦСПЛАВ" (далі – Відповідач) про стягнення 191 613,93грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 164 700,12грн., пені у розмірі 14 869,73грн., 3% річних у розмірі 2 044,09грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №30/09 від 30.09.13р. щодо поставки товару.

Ухвалою суду від 22.10.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 11.11.14р.

11.11.14р. в судове засідання повноважні представники сторін не з’явились. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 25.11.14р.

25.11.14р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 16.12.14р.

08.12.14р. позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог та вказано на стягнення основної заборгованості у розмірі 164 700,12грн., пені у розмірі 28493,12грн., 3% річних у розмірі 3181,19грн.

16.12.14р. в судове засідання повноважні представники сторін не з'явились.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відмітками про отримання ухвал суду повноважними представниками сторін та відомостями відображеними в протоколі судового засідання.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, вимоги суду не виконав.

Згідно зі ст. 75 ГПК України за результатами судового засідання справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в обґрунтування своїх позовних вимог .

В судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, суд –

встановив:

30.09.13р. між товариством з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі заводу конструкцій швидко монтованих будівель (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СУЛП "СПЕЦСПЛАВ" (Покупець) укладено договір №30/09.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язаний передати у власність товар, в асортименті та кількості, згідно виставлених рахунків, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його в порядку, передбаченому договором.

Згідно з п. 3.1 договору, товар повинен бути поставлений повністю покупцю протягом 3 днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Передача приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі продавця.

Пунктом 4.1 договору, встановлено, що оплата за металопрокат здійснюється в безготівковій формі, протягом 2-днів з моменту виставлення рахунку.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.09.14р. (пункт 7.2 договору).

Суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, між сторонами укладено договір №30/09 від 30.09.13р.

На виконання умов пункту 2.4 договору, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку №СС-41009 від 09.04.14р. на 164 700,12грн. з ПДВ, здійснено оплату вартості товару на суму 164 700,12грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученнями №2239 від 09.04.14р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.1 договору, товар повинен бути поставлений повністю покупцю протягом 3 днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Передача приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі продавця.

Однак, на час розгляду справи відповідачем не виконано належним чином зобов’язання за договором №30/09 від 30.09.13р. щодо поставки товару.

19.06.14р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погашення заборгованості у розмірі 164 700,12грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.1 договору, за несвоєчасне постачання товару з вини продавця останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару, згідно рахунку-фактури, за кожний день затримки передачі.

Однак, згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічні приписи визначені п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р., де визначено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та частини другої статті 343 ГК України, розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки"

На підставі наведених норми, з урахуванням того, що порушення строку постачання товару підтверджується матеріалами справи, суд враховуючи вищевказане визнає правомірним стягнення пені за період з 13.04.2014р. по 13.10.2014р. у розмірі 18130,55грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 13.04.14р. по 03.12.14р. складає у розмірі 3181,19грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язання є підставою для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 164 700,12грн. – основного боргу, 18130,55грн., 3181,19грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СУЛП "СПЕЦСПЛАВ" (49044,

м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 1/111, код ЄДРПОУ 33185512) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі заводу конструкцій швидко монтованих будівель (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул.. Молодіжна, 57, код ЄДРПОУ 05784785) 164 700,12грн. – основного боргу, 18130,55грн. - пені, 3181,19грн. - 3% річних, 3720,24грн. – судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано – 16.12.2014р.

Суддя С.О. Турчин