Ухвала суду № 41948002, 02.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 р.Справа № 816/3692/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача - Моцун О.П.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р. по справі № 816/3692/14

за позовом Приватного підприємства "Техноком-сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Техноком-сервіс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2014 №0002032202/1282, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 87 301,25 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12.06.2014 року №0002032202/1282.

Відповідач, не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 №359380 (а.с. 13) ПП "Техноком-сервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 27.07.2009 року (ідентифікаційний код 36618359) та згідно зі свідоцтвом №100304616 від 08.10.2010 року (а.с. 15) є зареєстрованим платником ПДВ.

Фахівцями податкового органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "УКРАГРО-ТЕК" за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 21.05.2014 року №1416/16-03-22-02-12/36618359 (а.с. 20-28), яким встановлено порушення ПП "Техноком-сервіс" вимог п.п.198.1, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником ПДВ всього на загальну суму 69 841,00 грн. (за вересень 2012 року).

На підставі висновків даного акту перевірки 12.06.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002032202/1282 (а.с. 16), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 87 301,25 грн., у тому числі 69 841,00 грн. - за основним платежем та 17 460,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Державної фіскальної служби. За наслідками розгляду зазначених скарг податкове повідомлення-рішення №0002032202/1282 від 12.06.2014 залишено без змін, а скарги платника - без задоволення (а.с. 105-111).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ТОВ "Техноком-сервіс" не порушував правил зайняття господарською діяльністю, а тому дії податкового органу щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

В той же час згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для нарахування спірного грошового зобов'язання є висновок акту перевірки про відсутність у ПП "Техноком-Сервіс" права на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "УКРАГРО-ТЕК", який не виписав та не зареєстрував у встановленому порядку податкові накладні щодо поставки в адресу ПП "Техноком-сервіс" товару на суму 419 044,00 грн., в тому числі 69 840,67 грн. ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 15.09.2012 року між ТОВ "УКРАГРО-ТЕК" (постачальник) та ПП "Техноком-сервіс" (покупець) укладено договір поставки №01/15-9-12 (а.с. 35-39), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товар. Під товаром у цьому договорі розуміється Модуль МГП - Імпульс 20 в кількості 40 шт. та Насос FHF 80 - 200/300/с, в кількості 2 шт., згідно зі специфікацією №1 (а.с. 40), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2). Загальна ціна товару за цим договором складає 419 044,00 грн., у тому числі ПДВ 69 840,67 грн. (п. 1.7). Покупець зобов'язаний провести 100% передплату за поставлений товар, яка складає 419 044,00 грн., у тому числі ПДВ 69 840,67 грн. (п. 2.4).

На виконання умов договору ПП "Техноком-сервіс" здійснило повну передплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням №235 від 28.09.2012 року (а.с. 41).

Проте, ТОВ "УКРАГРО-ТЕК" здійснило поставку товару частково, що підтверджується видатковими накладними від 21.11.2012 року №7 та №8 (а.с. 60-61).

В результаті порушення постачальником умов укладеного 15.09.2012 року договору поставки №01/15-9-12 позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з ТОВ "УКРАГРО-ТЕК" 312 174,84 грн. (309 084,00 грн. - заборгованість за непереданий оплачений товар та 3 090,84 грн. - штраф).

13.06.2013 року Господарським судом м. Києва винесено рішення, яким позовні вимоги ПП "Техноком-сервіс" задоволено повністю (а.с. 63-67).

На виконання зазначеного судового рішення 24.07.2013 року відкрито виконавче провадження (а.с. 69).

Заперечуючи право позивача на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ним за товар, придбаний у ТОВ "УКРАГРО-ТЕК", податковий орган посилається на відсутність у позивача податкової накладної від контрагента.

Колегія суддів зазначає, що приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всупереч наведеним вимогам податкового законодавства ТОВ "УКРАГРО-ТЕК" податкову накладну позивачу не надав.

Абзацом 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Разом з тим, положенням абзацу 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України закріплено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Колегією суддів встановлено, що ПП "Техноком-сервіс" разом з податковою декларацією з ПДВ за вересень 2012 року подав до Кременчуцької ОДПІ заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (додаток №8) зі скаргою на такого постачальника (а.с. 43-49).

Таким чином, заперечуючи право позивача на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з посиланням на норму п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідач залишає поза увагою положення цієї ж норми відносно права покупця, у випадку відмови продавця надати податкову накладну, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в заяві про відмову постачальника надати податкову накладну (в графі 7) не зазначено номер та дату документа, що засвідчує факт відмови, а лише зроблено посилання на телефонну розмову.

Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необгрунтованими, оскільки з аналізу статті 201 ПК України вбачається, що закон не вимагає від платника доведення факту відмови будь-якими іншими доказами (як то письмові пояснення постачальника з цього приводу чи інше), крім як інформування податкового органу шляхом подання відповідної заяви за встановленою формою (додаток 8 до декларації з ПДВ).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що позивач, скориставшись своїм правом на оскарження протиправної відмови постачальника надати податкову накладну, отримав право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегією суддів також встановлено, що однією з підстав для застосування до позивача заходів впливу є висновок перевірки про неналежне оформлення видаткових накладних, в яких відсутні прізвища та ініціали осіб постачальника і отримувача товару, відповідальних за здійснення господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до валових витрат та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування податкового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться докази подальшого використання у власній господарській діяльності позивача придбаних насосів шляхом їх установки в ході надання послуг з постачання та монтажу автоматичної системи пожежогасіння та пожежної сигналізації за договором підряду №2912/082027/з від 28.08.2012, укладеним між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та ПП "Техноком-сервіс" (а.с. 70-90).

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги спростовуються через їх необгрунтованість.

Ще одним мотивом для висновку про заниження податкового зобов'язання з ПДВ Кременчуцькою ОДПІ є результати досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо посадових осіб ТОВ "УКРАГРО-ТЕК".

Аналізуючи наведені мотиви суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що жоден чинний на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ТОВ "УКРАГРО-ТЕК" повністю підтверджена первинними документами.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав для віднесення ПП "Техноком-сервіс" сум ПДВ до складу податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "УКРАГРО-ТЕК".

Відповідно до вимог ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р. по справі № 816/3692/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2014 р.