Постанова № 41947576, 09.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/18322/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Залерцов М.О., довіреність №297 від 01.10.2014 р.,

відповідача: Кравець Д.М., довіреність б/н від 08.09.2014 р.,

Сергієнко С.В., довіреність б/н від 20.04.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р.

у справі №910/18322/14 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10"

про стягнення 186 358, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" про стягнення 186 358, 74 грн., з яких: 157 413,03 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 7 142,20 грн. інфляційних втрат, 5 803,79 грн. 3% річних, 258,41 грн. пені та 15 741,31 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. у справі №910/18322/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" (місцезнаходження: 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 11-г, код ЄДРПОУ 22883046) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 59 845 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 87 коп. основного боргу, 3 888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 65 коп. 3% річних, 38 (тридцять вісім) грн. 03 коп. пені, 5 984 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 59 коп. штрафу та 1 448 (одну тисячу чотириста сорок вісім) грн. 52 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Локомотив-10" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. по справі №910/18322/14 в частині задоволення позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Локомотив-10" та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. у справі №910/18322/14 в частині відмови в стягненні з ЖБК "Локомотив-10" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 97 567, 16 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 3 253,33 грн. інфляційних втрат, 3 135, 14 грн. 3% річних, 220,38 грн. пені та 9 756, 72 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Локомотив-10" в частині стягнення 97 567, 16 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 3 253,33 грн. інфляційних втрат, 3 135, 14 грн. 3% річних, 220,38 грн. пені та 9 756, 72 грн. штрафу задовольнити. В апеляційній скарзі заявник також зазначив, що місцевим господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та як наслідок винесення судом рішення, висновки якого в частині відмови в стягненні з ЖБК "Локомотив-10" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 97 567, 16 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 3 253,33 грн. інфляційних втрат, 3 135, 14 грн. 3% річних, 220,38 грн. пені та 9 756, 72 грн. штрафу не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" представник позивача заперечував та просив суд її відхилити, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позовних вимогах.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" та просили суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" представники відповідача заперечували та просили суд її відхилити, а оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-10" (відповідач, абонент) укладено договір № 00632/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до пункту 1. якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування).

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:

- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору;

- щоквартально представляти перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами правил;

- відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, з'єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла;

- мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником;

- при зміні своїх реквізиті повідомляти про це постачальника у семиденний термін.

Згідно з п. 2.3. договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів, і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

Відповідно до пункту 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з п. 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Відповідно до пункту 3.4. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів банківської установи.

Умовами пункту 3.5. договору сторони погодили, що абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Позивач зазначив, що за договором № 00632/4-02 згідно облікових даних, а саме: актів про зняття показників з приладу обліку, дебетово-інформаційних повідомлень, реєстрів дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, останньму було надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.08.2010 р. по 30.04.2014 р. на суму 476 128,10 грн.

Проте, як зазначив позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.08.2010 р. по 30.04.2014 р. на суму 476 128,10 грн. оплачені останнім лише частково, на суму 310 668,05 грн., тоді як вартість наданих послуг на суму 157 413,03 грн. відповідачем не оплачена. В зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 157 413,03 грн. за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2014 р.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період прострочення з 01.08.2010 р. по серпень 2011 р.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2014 р. - 29.08.2014 р., тобто, перебіг позовної давності щодо стягнення заборгованості починається - 29.08.2011 р., суд дійшов висновку, що заява відповідача про застосування позовної давності підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості в межах загального трьохрічного строку позовної, тобто за період з 29.08.2011 р. по 30.04.2014 р.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору, вбачається, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2008 N 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).

Пункт 2.1 Правил визначає, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюється виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов'язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) і відносини між сторонами щодо постачання питної води (втому числі для використання потреб гарячого водопостачання) та водовідведення виникають на підставі укладеного між сторонами договору №00632/4-02 від 21.05.2002, за яким, як вже зазначалось, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи, що відповідачем обставини, які повідомлені позивачем, не спростувано, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надано, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 59 845,87 грн.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 7 142,20 грн. інфляційних нарахувань та 5 803,79 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у сумі 3 888,87 грн., 3% річних у сумі 2 668,65 грн.

Крім того, в зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за наді послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 258,41 грн. пені та 15 741,31 грн. штрафу.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату послуг в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок суми пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 38,03 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Здійснивши перерахунок суми штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 5 984,59 грн.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню частково.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. у справі №910/18322/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2014 р. у справі №910/18322/14 залишити без змін, а апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран