Рішення № 41947096, 08.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/26/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 Справа № 908/3517/14

За позовом: Приватного підприємства «Електрофарфор 2000» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 10; адреса для листування: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. № 19, корп. № 6, офіс № 22)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м. Краматорськ)

про стягнення 228 705грн. 90 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Шишкіна О.М. - довіреність б/н від 12.09.2014 р.;

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Електрофарфор 2000» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 177 846 грн. 72 коп. боргу, 13 089 грн. 76 коп. пені, 14 222 грн. 87 коп. 3% річних, 23 546 грн. 55 коп. втрат від інфляції.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549, 550, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 231 Господарського кодексу України та умов договору поставки № 357-530 від 23.09.2011 року і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2014 р., справу № 908/3517/14 призначено до розгляду на 07.10.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.10.2014 р. представник позивача вказав про неотримання ухвали суду, та надав для огляду суду оригінали документів, доданих до позовної заяви та в підтвердження позовних вимог. Оригінали документів були оглянуті судом.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 р. не з'явився. Клопотанням № 17/1059 від 07.10.2014 р. відповідач просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання 07.10.2014 р. уповноваженого представника відповідача та неотриманням ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Враховуючи неявку представника відповідача, не отримання сторонами ухвали суду та задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи до 28.10.2014 р. до 16 год. 00 хвил.

28.10.2014 р. від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить відмовити позивачу у позовних вимогах, оскільки не надання позивачем документів, зазначених в п. 6.1 договору, свідчить про не настання факту поставки продукції, а отже і відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України і не настало зобов'язання відповідача по оплаті даної продукції. Вказує на сплив строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення суми пені. Просить суд врахувати положення п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України при винесенні рішення у справі. Про що було заявлено клопотання. При вирішенні спору, судом булго задоволено зазначене клопотання відповідача.

В судовому засіданні 28.10.2014 р. представник позивача в повному обсязі підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, з підстав, викладених у відзиві та заявив клопотання щодо застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені. Представник відповідача надав один примірник відзиву представникові позивача. Представник відповідача в судовому засіданні вказував на те, що сам факт поставки товару не заперечує, товар отримано, однак вказує на не доведеність позивачем факту отримання відповідачем разом із товаром відповідної документації, а отже і не настав строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати товару.

Для надання відповідних доказів, за клопотанням представника відповідача, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.11.2014 р. до 16 год. 15 хвил, про що представники сторін були повідомлені в судовому засіданні, у сторін були витребувані: у позивача - оригінали та копії податкових накладних та актів приймання-передачі продукції та пояснення щодо актів приймання-передачі продукції; у відповідача - акт звірки; акти приймання-передачі продукції та пояснення щодо актів приймання-передачі продукції.

11.11.2014 р. від відповідача у справі надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів та відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливості явки в судове засідання представника відповідача.

Представники сторін в судове засідання 18.11.2014 р. не з'явились.

Будь-яких доказів та пояснень на виконання вимог суду сторонами надано не було.

На підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обставини справи та не надання сторонами відповідних доказів та пояснень по справі, беручи до уваги клопотання відповідача, суд задовольнив клопотання відповідача та продовжив строк розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 02.12.2014 р. на 15 год. 30 хвил.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2014 р. розгляд справи було перенесено на 08.12.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином.

02.12.2014 р. від відповідача у справі надійшло доповнення до відзиву, в якому відповідач не погодився із заявленими позивачем до стягнення витратами на послуги адвоката. Відповідач вважає, що при зазначеній ціні позову, його складності заявлена сума 7 500 грн. є завищеною. До того ж, відповідач звертає увагу на зазначення в договорі від 02.09.2014 р. про надання правової допомоги про представлення адвокатом інтересів позивача саме у господарському суді Донецької області, а не в господарському суді Запорізької області, до якого і було подано цей позов.

08.12.2014 р. позивач надав суду заяву про залучення до матеріалів справи витребуваних документів (актів приймання-передачі документів та податкових накладних, а також довідку про надання рахунків). Документи були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Витребуваних судом документів не надав. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду цієї справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання 08.12.2014 р. не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 р. між Приватним підприємством «Електрофарфор 2000» (постачальником) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупцем) було укладено договір поставки № 357-530.

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти продукцію (товар) та оплатити її.

Згідно з п. 1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна продукції вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Датою поставки товару вважається дата його вручення покупцю з додаванням пакету документів, обумовлених у п. 6.1 договору ( п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору, умови оплати зазначені у специфікації.

У розділі 10 договору сторони передбачили відповідальність сторін за не виконання чи не належне виконання умов договору, у т.ч. стягнення пені у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції.

Згідно з п. 13.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками підприємств.

До договору сторонами була складена та підписана специфікація № 1 від 23.09.2011 р. до договору, в якому було визначено найменування продукції (ізолятори), ГОСТ, кількість, одиниця виміру та вартість. Загальна вартість продукції згідно специфікації складає 352 087 грн. 20 коп. Умови поставки: протягом 55 календарних днів після передплати. Умови оплати: 20% передоплата; 80% - по факту поставки протягом 10 календарних днів.

Відповідно до специфікації № 2 від 06.10.2011 р. до договору, в якому було визначено найменування продукції (ізолятори), ГОСТ, кількість, одиниця виміру та вартість. Загальна вартість продукції згідно специфікації складає 222 308 грн. 40 коп. Умови поставки: протягом 55 календарних днів після передплати. Умови оплати: 20% передоплата; 80% - по факту поставки протягом 10 календарних днів.

На оплату продукції на суму 352 087 грн. 20 коп. позивачем було виписано рахунок на оплату № 311 від 14.11.2011 р.

На оплату продукції на суму 222 308 грн. 40 коп. позивачем було виписано рахунок на оплату № 344 від 18.11.2011 р.

На виконання умов договору (із урахуванням специфікації №1), позивачем відповідачу були поставлені відповідні ізолятори на загальну суму 352 087 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № 257 від 14.11.2011 р. Ізолятори були отримані з боку відповідача уповноваженою довіреністю № 2815 від 11.11.2011 р. особою.

На виконання умов договору (із урахуванням специфікації №2), позивачем відповідачу були поставлені відповідні ізолятори на загальну суму 222 308 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною № 293 від 19.12.2011 р. Ізолятори були отримані з боку відповідача уповноваженою довіреністю № 3169 від 16.12.2011 р. особою.

Згідно умов договору (з урахуванням специфікацій) відповідачем була здійснена передоплата за продукцію 25.10.2011 р. у розмірі 70 417 грн. 44 коп. та 18.11.2011 р. у розмірі 44 461 грн. 68 коп.

В подальшому, 06.12.2011 р. відповідачем було сплачено позивачу 237 208 грн. 08 коп. та 23.07.2012 р. - 44 461 грн. 68 коп.

Залишок заборгованості за поставний товар в сумі 177 846 грн. 72 коп. відповідачем сплачений не був.

14.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом, до якого було додано лист про погашення простроченої заборгованості в сумі 177 846 грн. 72 коп. до 25.04.2014 р. та акт звірки, з проханням його підписати та повернути один екземпляр позивачу. Лист отримано відповідачем 16.04.2014 р.

Листом від 05.05.2014 р. позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, додатки до претензії (договір, специфікації, видаткові накладні). Лист отримано відповідачем 12.05.2014 р.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 177 846 грн. 72 коп., відповідач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 177 846 грн. 72 коп. боргу, 13 089 грн. 76 коп. пені, 14 222 грн. 87 коп. 3% річних, 23 546 грн. 55 коп. втрат від інфляції було предметом судового розгляду у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором поставки № 357-530 від 23.09.2011 р. та специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом позивачем виконані зобов'язання за договором (з урахуванням специфікацій до договору) щодо поставки відповідачу відповідних ізоляторів, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Видаткові накладні підписані з боку обох сторін та скріплені печатками. Будь-яких зауважень чи заперечень з боку відповідача у видаткових накладних не зазначено.

Відповідачем товар поставлений позивачем на вказану суму отриманий уповноваженою довіреностями на отримання цінностей за цим договором особою.

Будь-яких зауважень щодо поставки товару відповідачем заявлено не було.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар сплативши суму попередньої оплати та частину залишку оплати за поставлений позивачем товар. Так, відповідачем було сплачено позивачу передоплату в розмірі 20%: 25.10.2011 р. - 70 417 грн. 44 коп. та 18.11.2011 р. - 44 461 грн. 68 коп. 06.12.2011 р. відповідачем було сплачено позивачу 237 208 грн. 08 коп. та 23.07.2012 р. - 44 461 грн. 68 коп.

Отже, відповідач, своєчасно, відповідно до умов договору (з урахуванням специфікацій до договору) та у повному обсязі оплату за отриманий від позивача товар, не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 177 846 грн. 72 коп.

Доводи відповідача щодо не надання позивачем документів, зазначених в п. 6.1 договору, що свідчить про не настання факту поставки продукції, а отже і відповідно до ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України настання зобов'язання відповідача по оплаті даної продукції, судом до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 6.1 договору, постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок; сертифікати якості (паспорт, тех . паспорт, сертифікат відповідності), накладну, податкову накладну.

Якщо на момент передачі продукції будь-які з документів відсутні, вони повинні бути надані протягом двох календарних днів після передачі продукції (п 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що в разі не надання документів протягом строку, зазначеного у п. 6.2, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочки пеню в розмірі 0, 1% від вартості товару, поставленого без зазначених документів.

Отже, згідно умов договору, відповідні документи надаються постачальником покупцю одночасно з продукцією, чи протягом двох календарних днів після передачі продукції. Видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень щодо ненадання одночасно із продукцією відповідних документів. Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою надати відповідні документи чи сплатити пеню, відповідно до умов п. 6.3 договору, відповідачем також не надано. До того ж, позивачем було надано суду листи про направлення відповідачу накладних, довідку про отримання представником відповідача Кравченко Я.І. рахунків та акти приймання-передачі документів (паспортів на партію ізоляторів), які підписані з боку відповідача у справі економістом Кравченко Я.І., на ім'я якого були виписані довіреності на отримання цінностей по договору поставки. надані і податкові накладні в підтвердження поставок за договром.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки будь-які претензії щодо не передання документів на отриманий товар відповідач позивачу не заявляв, товар не повернув - суд розцінює заперечення відповідача як спробу ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача майже три роки назад.

Слід зазначити, що згідно із розділом 8 договору поставки, сторони дали згоду на застосування в процесі приймання продукції по фактичній кількості та якості Інструкцію про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. № П-7.

Доказів складення актів про відсутність документів при прийнятті продукції, передбачених вищезазначеними Інструкціями, чи звернення до позивача із вимогою про надання відсутніх документів відповідачем не надано.

При цьому, суд також враховує, що позивач звертався із відповідача із листом та претензією про погашення спірної заборгованості за поставлений товар. При цьому, відповідачем доказів вимоги від позивача виконання умов п. 6.1 договору та надання відповідних документів, у відповідь на лист та претензію позивача не надано.

Суд зауважує, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що позивачем обґрунтовано та доведено належними доказами правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості в розмірі 177 846 грн. 72 коп.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 177 846 грн. 72 коп. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

З урахуванням приписів статті 549 Цивільного кодексу України, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом, за допомогою системи «Законодавство» було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які були заявлені позивачем до стягнення. З урахуванням заявлених до стягнення сум та періодів нарахування, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14 222 грн. 87 коп. 3% річних та 23 546 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені суд відмовляє, з наступних підстав.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 10.5 договору поставки передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В даному випадку, судом встановлено порушення права позивача щодо своєчасного та у повному обсязі отримання від відповідача оплати за поставлений товар та обґрунтованість заявлення до стягнення суми пені.

Однак, відповідач заявив про сплив строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення суми пені та просив суд врахувати положення п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України при винесенні рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено строк позовної давності до вимог про стягнення пені тривалістю в один рік.

Позов подано до суду 22.09.2014 р. (згідно штемпеля суду на позовній заяві).

За відсутності наведених позивачем поважних причин пропущення строку позовної давності щодо заявлення до стягнення суми пені, суд відмовляє в позові в частині стягнення суми пені, у зв'язку зі спливом позовної давності.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимоги позивача частково і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 177 846 грн. 72 коп. основного боргу, 14 222 грн. 87 коп. 3% річних, 23 546 грн. 55 коп. втрат від інфляції. У задоволенні вимог позивача щодо стягнення суми пені суд відмовляє, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 312 грн. 32 коп.

При прийнятті рішення, суд також враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом ст.ст. 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надані відповідні докази в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, які містяться в матеріалах справи, зокрема, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, довіреність, договір про надання правової допомоги із додатком, квитанцію про сплату за договором 7 500 грн. 00 коп. Як свідчать матеріали справи та протоколи судових засідань, адвокат Шишкіна О.М. дійсно представляла інтереси позивача у цій справі, брала участь у судових засіданнях, надавала відповідні пояснення та документи на виконання вимог суду щодо розгляду цієї справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 177 846 грн. 72 коп. боргу, 13 089 грн. 76 коп. пені, 14 222 грн. 87 коп. 3% річних, 23 546 грн. 55 коп. втрат від інфляції, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару за договором поставки.

З огляду на обставини справи, справа є не досить складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними.

Заявлену до стягнення суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7 500 грн. 00 коп., суд обмежує до 3 500 грн. 00 коп., враховуючи складність спору, розмір позовних вимог, надані адвокатом документи, участь адвоката у судових засіданнях з розгляду справи а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача щодо того, що договором визначено представництво інтересів позивача адвокатом саме в господарському суді Донецької області, судом до уваги не приймаються, оскільки на момент укладення сторонами договору про надання правової допомоги підсудність справи була визначена господарському суді Запорізької області.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 48, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Електрофарфор 2000» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 10; адреса для листування: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. № 19, корп. № 6, офіс № 22; код ЄДРПОУ 34729004, р/р 26004010035228 в АТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313) 177 846 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 72 коп. основного боргу, 14 222 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 87 коп. 3% річних, 23 546 (двадцять три тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 55 коп. втрат від інфляції, 4 312 (чотири тисячі триста дванадцять) грн. 32 коп. судового збору та 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 15» грудня 2014 року.

Суддя О.І. Немченко