Ухвала суду № 41946455, 08.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р.Справа № 573/2099/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 24.10.2014р. по справі № 573/2099/14-а

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації

до ОСОБА_1

про стягнення надміру виплаченої суми призначеної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації переплачену допомогу на дітей одиноким матерям у сумі 928,80 грн.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 24.10.2014р. по справі № 573/2099/14-а позов Управління соціального захисту населення Білопільської райдержадміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми призначеної допомоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення Білопільської райдержадміністрації переплачену допомогу на дітей одиноким матерям у сумі 928,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1827 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що постанова прийнята незаконно та необґрунтовано, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

16.09.2009 року відповідачка звернулась до позивача із заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям. У разі зміни обставин, які впливають на виплату допомоги, відповідачка зобов'язалась повідомити позивача в десятиденний термін. На підставі поданої заяви позивачем було прийняте рішення про призначення допомоги на дитину одинокій матері на період з 01.12.2009 р. по 30.11.2027 р.

З копії повідомлення відділу РАЦС Білопільського РУЮ від 29.03.2014 року до актового запису № 55 від 02 грудня 2009 року про народження ОСОБА_2 на підставі заяви про визнання батьківства № 02-03.1-52 від 25.01.2014 року було внесено відомості про батька. Матері дитини, ОСОБА_1, була видана довідка для пред'явлення органам праці та соціального захисту населення (а.с.7).

Відповідно до повідомлення від 26.06.2014 року № 01-07/1848 відповідачу за підписом заступника начальника Управління соціального захисту населення направлено лист про виниклу переплату допомоги на дітей одиноким матерям в сумі 928,80 грн., яку необхідно погасити до 30.07.2014 року (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний відшкодувати Управлінню соціального захисту населення суму переплати їй допомоги у розмірі 928 грн. 80 коп.

Між тим, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що вказану справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Згідно із ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частина 1 та 2 статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних відносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

В свою чергу, у справах за позовом Управління соціального захисту населення до фізичної особи про стягнення переплати допомоги на дітей одиноким матерям відповідач не є суб'єктом владних повноважень і такі позовні вимоги не поєднані із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, спір щодо стягнення суми надміру сплаченої переплати допомогу на дітей одиноким матерям законодавцем не віднесено до вичерпного переліку підстав, визначених КАС України, що надають право суб'єкту владних повноважень на звернення з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, в даному випадку фактично має місце цивільно-правовий спір про стягнення надміру виплаченої суми призначеної допомоги, заподіяної державі в особі Управління соціального захисту населення, який підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства.

Отже, спірні правовідносини не є публічно-правовими і, як наслідок, вирішення такої категорії спорів не регулюється приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 18.06.2013 року по справі №21-204а13.

Враховуючи викладене, з урахуванням характеру спірних відносин, суб'єктного складу сторін у справі та предмету спору (про відшкодування переплати допомогу на дітей одиноким матерям), колегія суддів зазначає, що справа за позовом Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми призначеної допомоги не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Таким чином колегія суддів вважає необхідним повернути сплачений ОСОБА_1 судовий збір.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю ухвалою скасувати судове рішення суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 24.10.2014р. по справі № 573/2099/14-а скасувати.

Провадження у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми призначеної допомоги закрити.

Роз"яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 913,50 грн. згідно квитанції №152 від 06.11.2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.