Постанова № 41946380, 09.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 820/15223/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Биченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. по справі № 820/15223/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , третя особа - ОСОБА_3 Володимирівна-

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2014 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі по тексту - позивач, ПАТ «ОТП Банк») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24 липня 2014 року № 43562495 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_3) стягувачу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено.

Скасовано постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24 липня 2014 року № 43562495 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_3) стягувачу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача до суду апеляційної інстанції подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 - до суду апеляційної інстанції не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_3 та за заявою публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 43562495 (а.с.9, 18-21).

24.07.2014 року Державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач послався на те, що наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, а саме згідно Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". (а.с.8).

Не погодившись з постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24 липня 2014 року № 43562495, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав правових підстав для винесення постанови від 24.07.2014р. ВП №43562495 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За змістом п.1 ч. 1 ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VІІ, який набрав чинності 07.06.2014 року, протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, відповідач повинен був з'ясувати наступні обставини:

- чи виступає майно (квартира за адресою: АДРЕСА_1) як забезпечення зобов'язань саме за споживчим кредитом та чим це підтверджується;

- чи використовується ця квартира як місце постійного проживання позичальника і на підставі чого державний виконавець дійшов такого висновку;

- чи знаходиться у позичальника (боржника) у власності інше нерухоме майно.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

З матеріалів справи убачається, що на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» 23.07.2014 року державним виконавцем отримано інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців, з якої вбачається, що за фізичною особою ОСОБА_3 зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 111,4 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м., право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу Р№740 від 09.06.2010 року; відомості про інші речові права відсутні; згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - 09.06.2010 року за №9917448 приватним нотаріусом ОСОБА_5 внесено заборону на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2, підстава обтяження - договір іпотеки, реєстр.№744. (а.с.37-38).

Як убачається із акту від 23.07.2014 рок, складеного державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6, при примусовому виконанні виконавчого документу - виконавчого напису № 1486 від 20.05.2014 року про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 зі слів сусідів, проживає громадянка по імені " Світлана", а сама боржниця в момент виходу державного виконавця за адресою була відсутня. (а.с. 36).

Крім того, згідно відомостей адресно - довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Харківській області, місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Позивачем не надано доказів, що не є споживчим кредитом кошти, які були надані ПАТ "ОТП Банк" позичальнику - ОСОБА_3 за кредитним договором №МL700/490/2006 від 02.06.2006 року , в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки № РМL-700/490/2010 від 09.06.2010 року, на підставі якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є предметом іпотеки за споживчим кредитом, загальною площею 111,4 кв.м., використовується як постійне місце проживання позичальником - ОСОБА_3

Таким чином, відповідач вірно застосував норми Закону України "Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та встановив наявність заборони стосовно звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2014р. по справі № 820/15223/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк".

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 09.12.2014 р.