Ухвала суду № 41946029, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2014 р. справа № 804/7780/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р. у справі № 804/7780/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма «Промснаб»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 16.04.2013р., а саме: №0000441503 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість і вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 44642,00грн. та №0000431503 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 264374,00грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд виходив з того, що висновки податкового органу є хибними, позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», ТОВ «Ник7», ПП «Ривал» та ПП «Апрель», а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, тому формування податкового кредиту є правомірним. Також суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача щодо зарахування позивачем у зменшення суми податкового боргу з ПДВ від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду та відмовити в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БПФ «Промснаб» (код ЄДРПОУ 21891718) з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2012 року, за результатами якої було складено Акт №97/15.3-21891718 від 29.03.2013 року.

За висновками вказаного акта перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «БПФ «Промснаб» порушено (а.35-36 «Висновки» Акту перевірки):

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 294135,50 грн. за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., в тому числі по контрагентам: ПП «Ривал» - в сумі 154809,20 грн.; ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» - в сумі 80366,30 грн.; ТОВ «Ник7» - в сумі 58454,50 грн.; ПП «Апрель» в сумі 505,50 грн. та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0000441503 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 44642,00 грн., з них: 29761,00 грн. - за основним платежем та 14881 грн. - штрафних санкцій; форми «В4» №0000431503 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 264374,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинах, укладених ТОВ «БПФ «Промснаб» з ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» (договори №110512 від 11.05.2012р. та №300512 від 30.05.2012р.), з ТОВ «Ник7» (договір поставки №170512 від 17.05.2012р.), з ПП «Ривал» (договір поставки №030512 від 03.06.2012р.), з ПП «Апрель» (усна домовленість на покупку оливи МГЕ-46), позивачем надані копії первинних документів, які відповідають вимогам п.2 ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.п 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, а саме: договори №110512 від 11.05.2012р., №300512 від 30.05.2012р., №170512 від 17.05.2012р., №030512 від 03.06.2012р., Специфікації до договорів поставки позивача іншим покупцям, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, належно оформлені довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі, акти приймання виконаних робіт, виписки по рахункам тощо.

Посилаючись на Акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» з ТОВ «Ник7» від 23.01.2013р. №143/2204/38112606, Довідку ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про результати зустрічної звірки ТОВ «Ник7», Акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Ривал» від 30.11.2012р. №2086/22-517/25009114 податковий орган вказує про непідтвердження факту отримання ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс», ТОВ «Ник7» та ПП «Ривал» товарів від інших постачальників (своїх контрагентів) і, таким чином, про нереальність здійснення поставки таких ТМЦ на адресу ТОВ «БПФ «Промснаб». Відповідач також зазначив, що неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Апрель» та ПП «Ривал» обґрунтована судовими рішенням у справі про банкрутство ПП «Апрель» та ПП «Ривал» (а.22,33 Акту перевірки), а також не наданням позивачем документів про підтвердження реально вчиненої господарської операцій з його контрагентами у травні 2012р., і, як наслідок, юридична дефективність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності вказаних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зміст наданих в ході перевірки первинних документів відповідає вимогам значеної норми закону, що не заперечується і податковим органом, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару. Окрім того, ані акт перевірки, ані заперечення до позову не містять доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. N 1379.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків. У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

З акту перевірки вбачається, що контрагенти позивача перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності ( відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що одним з принципів бухгалтерського обліку, виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Проте відповідач не наводить в апеляційній скарзі, яки саме дефекти первинних документів унеможливлюють їх використання як підставу для формування податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги про ненадання довіреностей на отримання товарів не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки довіреність залишається у постачальника, а не покупця товару, а тому не може бути надана позивачем.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 264374 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000431503 суд зазначає наступне.

Відповідно до наданої декларації з ПДВ за травень 2012 р. (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 19.07.2012р., реєстраційний номер 9041656799) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) складає 264374 грн. Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 264374 грн. зараховано позивачем у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (ряд.20.1).

Обґрунтовуючи відсутність підстав для зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення податкового боргу з ПДВ відповідач зазначає, що податковий борг у позивача в сумі 230084,61 грн. виник за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БПФ «Промснаб» згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 15.06.2012р. № 000042220.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що відповідно до п.4.6.3. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту має бути враховано у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди, проте позивачем воно зараховано у зменшення податкового боргу, який виник в наступному податковому періоді.

Однак, колегія суддів вважає, що таке порушення не призвело до зменшення податкових зобов'язань позивача і йому не може бути зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, в тому числі, з посиланням на порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, як зазначено у спірному податковому повідомленні-рішенні (а.с. 13 т. 1).

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р. у справі № 804/7780/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун