Ухвала суду № 41945979, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № П/811/2515/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року по справі № П/811/2515/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0003170171 від 20.05.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 173 751,08 грн., у тому числі за основним платежем 139 000,87 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 750,21 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності господарських взаємовідносин з ПП "Анубіс" та ПП "Джетта-Плюс" та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року позов задоволено. Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області (яка є правонаступником Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби), посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності декларування податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по взаємовідносинах з ПП "Анубіс" за жовтень 2010 року та по взаємовідносинах з ПП "Джетта-Плюс" за жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт №250/17-1/НОМЕР_1 від 29.03.2013 р.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог:

- ч.1 та 5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 139 000,87 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 98 167,50 грн., за листопад 2010 року на суму 40 833,37 грн.

- п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме ненадання на перевірку документів за перевіряємий період, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, ведення яких передбачено законом.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем за перевіряємий період безпідставно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту по господарським операціям з ПП "Анубіс" та ПП "Джетта-Плюс". Позиція ОДПІ, у спірних правовідносинах, ґрунтується на тому, що угоди, які укладені між позивачем та ПП "Анубіс" та ПП "Джетта-Плюс" є нікчемними.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки про нікчемність укладених правочинів ОДПІ зроблено з огляду на акти, які надійшли на адресу ОДПІ під час проведення перевірки, а саме:

- акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №1066/22-9/36654182 від 30.11.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Анубіс" щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Титан-Кір» та ПП «Буд-Імпекс» за період з 01.01.2010 по 30.06.2012р.».

- акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №120/22-5/37059374 від 19.09.2012р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Джетта-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року».

У вказаних актах зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ПП "Анубіс" та ПП "Джетта-Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216, 228 ЦПК України, ОДПІ дійшла висновку про те, що угоди між ФОП ОСОБА_2 та ПП "Анубіс", ПП "Джетта-Плюс" укладено без мети настання реальних наслідків, яка передбачені цими договорами. У зв'язку з цим ОДПІ вказує на те, що вказані угоди є нікчемними, нікчемними правочини є недійсними в силу закону, такі нікчемні правочини не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім цього, в акту перевірки ОДПІ вказує на те, що ФОП ОСОБА_2 в порушення вимог п.44.1, 44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України на перевірку не надано податкові та видаткові накладні на придбання та реалізацію товару (робіт, послуг).

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ФОП ОСОБА_2 вимог цивільного та податкового законодавства, Акт перевірки №250/17-1/НОМЕР_1 від 29.03.2013 р. не містить.

На підставі акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0003170171 від 20.05.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 173 751,08 грн., у тому числі 139 000,87 грн. за основним платежем та 34 750,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством у сфері оподаткування.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності спірних господарських операцій, має бути доведеним (спростованим) факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Анубіс", ПП "Джетта-Плюс".

Як зазначено вище, в Акті перевірки ДПІ вказала на те, що позивачем не надано до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з ПП "Анубіс", ПП "Джетта-Плюс", у зв'язку з чим, фактично не здійснюючи дослідження та перевірку спірних господарських операцій, а прийнявши лише до уваги акти перевірок контрагентів позивача, дійшла висновку про нереальність господарських взаємовідносин. В той же час, ДПІ не надала суду доказів тому, що платник податків був належним чином повідомлений про необхідність надання податковій службі зазначених первинних документів.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіреному періоді, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Анубіс" та ПП "Джетта-Плюс".

Так, 01.10.2010р. між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ПП "Джетта-Плюс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти у власність та оплатити продавцю в порядку, строки та на умовах цього Договору насіння соняшника врожаю 2010 року (а.с.46-48, Т.1).

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_2 придбав у ПП "Джетта-Плюс" насіння соняшнику, зокрема, у жовтні 2010 року на суму 489 005,00 грн., у тому числі ПДВ - 81 500,83 грн., у листопаді 2010 року на суму 245 000,24 грн., у тому числі ПДВ - 40 833,37 грн.

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується видатковими накладними: №С-78 від 30.10.2010р., №С-79 від 30.10.2010р., №С-80 від 30.10.2010р., №С-81 від 30.10.2010р., №С-82 від 30.10.2010р., №С-83 від 30.10.2010р., №С-186 від 16.11.2010р.; податковими накладними: №111 від 30.10.2010р., №112 від 30.10.2010р., №113 від 30.10.2010р., №114 від 30.10.2010р., №115 від 30.10.2010р., №116 від 30.10.2010р., №266 від 16.11.2010р. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.86-89, Т.1).

В подальшому придбаний у ПП "Джетта-Плюс" товар був реалізований ФОП ОСОБА_2 на адресу ТОВ "Креатив Постач" відповідно до укладених договорів поставки №170/п від 27.09.2010р. та №190/п від 04.10.2010р. (а.с.213-218, Т.1).

Транспортування товару на адресу ТОВ "Креатив Постач" відповідно до договору на перевезення вантажів і надання транспортних послуг від 01.10.2010 р. здійснювалося перевізником ТОВ "ОЛС-ВЕСТ", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.72-76, Т.1).

Крім цього, 10.08.2010р. між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) та ПП "Анубіс" (Виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з очистки та сушки соняшнику (а.с.254-255, Т.1).

На виконання умов вказаного договору у жовтні 2010 року ПП "Анубіс" виконало для ФОП ОСОБА_2 роботи з очистки та сушки соняшника на загальну суму 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 16 666,67 грн.

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується рахунком-фактурою №СФ-000222 від 25.10.2010р.; актами здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000108, №ОУ-0000109, №ОУ-0000110, №ОУ-0000111; податковими накладними №169 від 25.10.2010р., №176.1 від 27.10.2010р., №177.2 від 28.10.2010р. Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.90, Т.1).

Відповідно до договору оренди обладнання №34 від 30.08.2010р. ПП "Анубіс" орендовано у ТОВ "Знам'янське хлібоприймальне підприємство" сушильню для зерна марки СЗСБ-8А, виробничою потужністю 12 т. на годину (а.с.1-2, Т.2).

Транспортування товару на адресу ТОВ "Знам'янське хлібоприймальне підприємство" (ПП "Анубіс") здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ "ОЛС-ВЕСТ", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.8-22, Т.2).

Надані позивачем документи, у їх сукупності, дозволяють визначитись зі змістом та обсягом господарських операцій, найменуванням поставленого товару, його кількістю та вартістю, сторонами господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановивши обставини справи, які свідчать про факт придбання товару, оплату вартості товару, у т.ч. ПДВ у їх вартості, використання товару у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ОДПІ щодо нереальності спірних господарських операцій і як наслідок, про безпідставність висновків ОДПІ щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Анубіс" та ПП "Джетта-Плюс".

Враховуючи те, що будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань, акт перевірки не мітить, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року по справі № П/811/2515/14- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк