Ухвала суду № 41945923, 03.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2014 рокусправа № 804/4632/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/4632/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство «Ліфтсервіс Дніпро» до про Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство «Ліфтсервіс Дніпро» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.03.2014 року № 0000931500.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/4632/14.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/4632/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Єфанова О.В.) (а.с.55-61)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/4632/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем отримано від контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсних господарських операцій та не можуть бути підставою для відображення витрат в бухгалтерському та податковому обліку.

01 грудня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№60315/14 надійшли заперечення позивача, в яких він, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/4632/14.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін по справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 13 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство «Ліфтсервіс Дніпро» з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ «ВАТЕР-ШПАГ» за листопад 2012 року, ПП «КАЛОС» за березень 2013 року, ТОВ «НОРЕН» за червень 2013 року, ТОВ «ГОЛДЛАЙН» за липень 2013 року, результати якої оформлено актом №565/04-66-22-03-06/31874297 від 26 лютого 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено, що ТОВ СП «Ліфтсервіс Дніпро» порушено вимоги и.185.1. ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплати в бюджет на загальну суму 284951 грн., у тому числі за листопад 2012 року у розмірі 966667 грн., за березень 2013 року у розмірі 55590 грн., за червень 2013 року у розмірі 116000 грн., за липень 2013 року у розмірі 16694 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем порушено вимоги п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 284 951 грн., у тому числі за листопада 2012 року у розмірі 966667 грн., за березень 2013 року у розмірі 55590 грн., за червень 2013 року у розмірі 116000 грн., за липень 2013 року у розмірі 16694 грн.

21 березня 2014 року, на підставі акту перевірки №565/04-66-22-03-06/31874297 від 26 лютого 2014 року, відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000931500, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 284951,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 142475,50 грн.

Колегією суддів встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «ВАТЕР-ШПАГ», ПП «КАЛОС», ТОВ «НОРЕН», ТОВ «ГОЛДЛАЙН».

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Колегія суддів зауважує, що зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності податкового повідомлення - рішення відповідача від 21.03.2014 року № 0000931500.

За даних обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 08 травня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року у справі №804/4632/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 08 грудня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна