Ухвала суду № 41945915, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2014 рокусправа № 804/10998/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі № 804/10998/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" (далі - позивач, ТОВ "Добробут") звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) №0000391501 та №0000401501 від 08.08.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року позов було задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачем були подані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких останній зазначив, що підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні, прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності залишку від'ємного значення у сумі 20 122 485 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за квітень 2013 року (вх. № 9029252742 від 20.05.2013р.), за результатами якої складено акт від 15.07.2013р. №202/15-1/32781455.

Згідно із висновками викладеними в акті, позивачем. в порушення п.102.5 статті 102 та пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 9 543 580 грн.; в порушення п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у квітні 2012 року від ТОВ "Домбудсервіс" на загальну суму 601 272,9 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення декларації за квітень 2012 року у розмірі 601 272,9 грн. та завищено залишок від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 601 272,90 грн.; в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занижено суму податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 р. на суму ПДВ у розмірі - 25417034,79 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року у сумі 9977632,00 грн. та до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за квітень 2013 року у сумі 15439402,79 грн..

08.08.2013р., за результатами розгляду акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000391501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 20 122 485 грн. та №0000401501, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість на загальну суму 19 299 253,49 грн., за основним платежем 15439402,79 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3859850,70 гривень.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, виходив з наступного.

ТОВ "ДОБРОБУД" надало декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, де в рядку 21 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)" відобразило 20 123 569 грн., в рядку 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" - 20 122 485,00 гривень та в рядку 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" - 20 122 485,00 гривень.

В довідці щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до податкової декларації за квітень 2012 року), зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із сум ПДВ, які виникли, зокрема, в звітних періодах: червень-грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року, квітень - грудень 2008 року, січень-березень 2009 року, травень-серпень 2009 року, жовтень-грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року на загальну суму - 9 543 580,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що позивач фактично у попередніх податкових періодах мав право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків за червень 2007 року, серпень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року на загальну суму 9 543 580 гривень, що виникло за рахунок будівництва багатоквартирного житлового комплексу, тобто податковий кредит сформовано підприємством за рахунок спорудження основних фондів.

За таких обставин, платник податків мав скористатися правом на отримання сум бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права.

Такі висновки є помилковими, враховуючи наступне.

З наведеного вище вбачається, що платник податку у разі виникнення від'ємного значення ПДВ має право включити його до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Заявлення від'ємного значення ПДВ або його частини до бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника податку. Не використання платником податку такого права не позбавляє його права на включення суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В акті перевірки зазначено, що позивач мав право на саме на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення такого права.

Податковий кодексу України не зобов'язує платника податку декларувати бюджетне відшкодування у разі фактичної оплати від'ємного значення і не позбавляє платника податку права на декларування від'ємного значення в наступних періодах у разі нез'явлення його до бюджетного відшкодування.

Судовим встановлено, що ТОВ "ДОБРОБУД" не подавало заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, а отже строк давності тривалістю у 1095 днів на даний випадок не розповсюджується. Відповідне декларування ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, до показників рядка "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду)" декларації з податку на додану вартість.

При цьому, згідно з абз. "а" п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Таким чином, Податковий кодекс України єдиною підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування у разі його заниження платником податку встановлює відповідне рішення податкового органу про заниження суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем не виносилось жодних рішень про заниження позивачем суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ДОБРОБУД" правомірно задекларувало від'ємне значення в декларації за квітень 2013 року у розмірі 20 123 569 грн., в т.ч. 9 543 580 грн., зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість, через порушення строків давності є помилковим, що свідчить про необгрутованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року № 0000391501.

Щодо завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у квітні 2012 року від ТОВ "Домбудсервіс" на загальну суму 601 272,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ДОБРОБУД" здійснювало будівництво багатоквартирного житлового комплексу "Дует". В межах будівництва житлового комплексу на підставі договору підряду від 09.04.2012 року № Ф-01 ТОВ "Домбудсервіс" за замовленням ТОВ "ДОБРОБУД" були виконані роботи з влаштування вентильованого фасаду на об'єкті за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 28. Роботи були виконані належним чином та прийняті ТОВ "ДОБРОБУД" згідно актів приймання виконаних підрядних робіт. Виконані роботи були повністю оплачені ТОВ "ДОБРОБУД", що підтверджується первинними документами та податковими накладними, оригінали яких надавались під час проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ "Домбудсервіс" на підставі висновків актів перевірки контрагента позивача від 11.03.2013 року №548/221/34734428 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Домбудсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ "ВК Віконні системи" за період з 01.01.2010 по 31.01.2010 року". Відповідно до висновків акту встановлено порушення ТОВ ВК "Віконні системи" статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткуванням податку на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями. За результатами перевірки по ланцюгу продажу товарів (робіт, послуг) від ТОВ ВК "Віконні системи" встановлено, що одним з покупців є ТОВ "Домбудсервіс", яке не є кінцевим споживачем послуг, отриманих від ТОВ ВК "Віконні системи". Замовником послуг є ТОВ "Добробуд".

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми, змісту або не надання до перевірки первинних документів в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином до суду та до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даними договорами було придбано послуги, які використовувалися позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства. Наявність отриманих послуг та їх використання у господарській діяльності відповідачем не спростовано. На час укладання та виконання спірної угоди сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані Єдиному державному реєстрі. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угоди недійсною до суду не надано, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагенту, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угоди недійсною.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення в цій частині є неправомірним.

Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 25 417 034,79 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення на 9 977 632 грн. та до заниження податку на додану вартість на 15 439 402,79 грн. з відповідним нарахуванням штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено актом перевірки, позивачем було здійснено емісію цільових безпроцентних облігацій, які дають право на отримання площі у житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, пров. Ламаний, в районі будинку 13.

За договором від 01.10.2008 року № А 356 наведені облігації були придбані ТОВ КУА "Фінансовий капітал" ПВІФ "Гамма фонд" на загальну суму 171 633 050 грн..

Окрім того, між ТОВ "ДОБРОБУД" та ТОВ КУА "Фінансовий капітал" ПВІФ "Гамма фонд" укладений договір про пайову участь в будівництві від 01.10.2008 року № Р-01/10-2008.

Договір про пайову участь в будівництві передбачає обов'язок емітента облігацій передати власнику облігацій об'єкти нерухомості протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення облігацій до погашення.

Передача об'єктів та погашення облігацій відбувається шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту нерухомості.

Пунктом 4.14.4 Проспекту емісії передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування облігацій на рахунок емітента, тобто, після закінчення терміну погашення, квартира, офісне приміщення чи місце в паркінгу може бути відчужено емітентом на свій розсуд, а Власнику облігацій виплачується номінальна вартість облігацій грошовими коштами протягом трьох місяців з дати пред'явлення облігацій до погашення.

При цьому, відповідач робить висновок про безоплатне отримання в розпорядження новозбудованого приміщення; набуття позивачем права розпорядження спорудженими основними особами підпадає під визначення постачання товарів, оскільки це є передача права розпорядження товарами - матеріальними активами. Тобто фактично у момент переходу права розпорядження товарами - матеріальними активами (новозбудованими приміщеннями) у ТОВ "ДОБРОБУД" виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Оскільки станом на 01.03.2013 року балансова вартість необоротних активів ТОВ "ДОБРОБУД" згідно бухгалтерського рахунку 15 складає 127 085 173,95 грн., то на думку відповідача в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ "ДОБРОБУД" занижено суму податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за квітень 2013 року на 25 417 034,79 грн..

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно абз. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Балансова вартість необоротних активів на бухгалтерському рахунку 15 в розмірі 127 085 173,95 грн. була сформована у період введення об'єкта в експлуатацію.

В момент постачання збудованих приміщень згідно актів приймання-передачі об'єкту нерухомості позивачем включалась вартість таких об'єктів до складу податкових зобов'язань з ПДВ, починаючи з квітня 2013 року.

На момент проведення перевірки ТОВ "ДОБРОБУД" частково вже відобразило у складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, нараховані при передачі частини приміщень згідно актів приймання-передачі в рахунок погашення облігацій. Включення до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість, нарахованих на балансову вартість необоротних активів станом на 01.03.2013 року, призводить до повторного включення до складу податкових зобов'язань тих самих сум ПДВ, які на момент перевірки вже включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ.

Судом встановлено, що ТОВ "ДОБРОБУД" не отримувало та не передавало безоплатно в розпорядження новозбудоване приміщення. Постачання приміщень, окрім передачі їх згідно актів приймання-передачі в рахунок погашення облігацій, не відбувалось.

Позивач не передавав та не отримував права на розпоряджання збудованими приміщеннями на суму 127 085 173.95 грн. як власник, отже поставки товарів на вказану суму не відбувалось, що виключає виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. Дата відвантаження товарів на суму 127 085 173.95 грн. згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України не наставала.

Право ТОВ "ДОБРОБУД" на відчуження приміщень у разі непред'явлення облігацій для погашення стосовно всіх збудованих приміщень балансовою вартістю 127 085 173,95 грн. не було реалізовано, отже і постачання товарів не відбулось.

Право власності на збудовані приміщення не зареєстроване за ТОВ "ДОБРОБУД", відповідних доказів суду не надано.

Саме по собі право на відчуження приміщень не є постачанням товарів та згідно з п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України не може бути підставою для нарахування податкових зобов'язань.

З огляду на не доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень,заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі № 804/10998/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний тест ухвали виготовлено 08.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак