Постанова № 41945914, 22.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2014 року

справа № 804/1085/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз Баглійкокс» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євраз Баглійкокс» звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа - управління Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 року № 110010000/2013/600391/1; від 01.11.2013 року № 110010000/2013/600410/1; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600418/1; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600419/1; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600420/1; від 04.11.2013 року № 110010000/2013/600430/1; від 05.11.2013 року № 110010000/2013/600438/1; від 06.11.2013 року № 110010000/2013/600443/1; від 07.11.2013 року № 110010000/2013/600449/1, від 08.11.2013 року № 110010000/2013/600451/1; 08.11.2013 року № 110010000/2013/600452/1; 11.11.2013 року № 110010000/2013/600454/1; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/600460/1; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/600461/1 від 17.11.2013 року № 110010000/2013/600463/1, від 17.11.2013 року № 110010000/2013/600464/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600469/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600470/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600471/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600466/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600465/1, від 19.11.2013 року№ 110010000/2013/600483/1, від 20.11.2013 року № 110010000/2013/600490/1, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/600493/1, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/600494/1, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/600506/1, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/600507/1, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/600511/1, від 27.11.2013 року № 110010000/2013/500524/1, від 28.11.2013 року № 110010000/2013/600530/1;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2013 року № 110010000/2013/00381; від 01.11.2013 року № 110010000/2013/00402; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00410; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00411; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00412; від 04.11.2013 року № 110010000/2013/00422; від 05.11.2013 року № 110010000/2013/00428; від 06.11.2013 року № 110010000/2013/00434; від 07.11.2013 року № 110010000/2013/00439, від 08.11.2013 року № 110010000/2013/00442; від 08.11.2013 року № 110010000/2013/00443; від 11.11.2013 року № 110010000/2013/00445; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/00451; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/00452, від 17.11.2013 року № 110010000/2013/00455, від 17.11.2013 року № 110010000/2013/00456, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00462, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00463, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00464, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00458, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00457, від 19.11.2013 року № 110010000/2013/00474, від 20.11.2013 року № 110010000/2013/00478, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/00484, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/00485, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/00498, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/00499, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/00503, від 27.11.2013 року № 110010000/2013/00516, від 28.11.2013 року № 110010000/2013/00522;

- зобов’язати Дніпропетровську митницю Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про повернення ПАТ “Євраз Баглійкокс” надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі – 4 746 608,68 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача;

- зобов’язати Дніпропетровську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року адміністративного позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 року № 110010000/2013/600391/1; від 01.11.2013 року № 110010000/2013/600410/1; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600418/1; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600419/1; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600420/1; від 04.11.2013 року № 110010000/2013/600430/1; від 05.11.2013 року № 110010000/2013/600438/1; від 06.11.2013 року № 110010000/2013/600443/1; від 07.11.2013 року № 110010000/2013/600449/1, від 08.11.2013 року № 110010000/2013/600451/1; 08.11.2013 року № 110010000/2013/600452/1; 11.11.2013 року № 110010000/2013/600454/1; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/600460/1; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/600461/1 від 17.11.2013 року № 110010000/2013/600463/1, від 17.11.2013 року № 110010000/2013/600464/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600469/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600470/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600471/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600466/1, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/600465/1, від 19.11.2013 року № 110010000/2013/600483/1, від 20.11.2013 року № 110010000/2013/600490/1, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/600493/1, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/600494/1, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/600506/1, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/600507/1, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/600511/1, від 27.11.2013 року № 110010000/2013/500524/1, від 28.11.2013 року № 110010000/2013/600530/1.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2013 року № 110010000/2013/00381; від 01.11.2013 року № 110010000/2013/00402; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00410; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00411; від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00412; від 04.11.2013 року № 110010000/2013/00422; від 05.11.2013 року № 110010000/2013/00428; від 06.11.2013 року № 110010000/2013/00434; від 07.11.2013 року № 110010000/2013/00439, від 08.11.2013 року № 110010000/2013/00442; від 08.11.2013 року № 110010000/2013/00443; від 11.11.2013 року № 110010000/2013/00445; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/00451; від 13.11.2013 року № 110010000/2013/00452, від 17.11.2013 року № 110010000/2013/00455, від 17.11.2013 року № 110010000/2013/00456, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00462, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00463, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00464, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00458, від 18.11.2013 року № 110010000/2013/00457, від 19.11.2013 року № 110010000/2013/00474, від 20.11.2013 року № 110010000/2013/00478, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/00484, від 21.11.2013 року № 110010000/2013/00485, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/00498, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/00499, від 25.11.2013 року № 110010000/2013/00503, від 27.11.2013 року № 110010000/2013/00516, від 28.11.2013 року № 110010000/2013/00522.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове – про відмову в задоволенні позову.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останніх.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом жовтня – листопада 2013 року звертався до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару – «вугілля кам’яне бітумінозне коксівне, негломероване: вугільний концентрат марки КС; клас0-100мм».

Зазначений товар надйшов позивачу на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2013 року № U-2013/60/993/01, укладеного мыж компаныэю «Unicoal AG» та ПАТ «Євраз Баглійкокс».

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, а саме 108,80 дол. США за одну метричну тону.

У відповідності до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості товарів, з точки зору її повноти і правильності.

Статтею VII ГАТТ оцінка ввезенного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Статтею 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено обов’язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку.

З аналізу наведених норм вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов’язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки (пункт 2.3. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»).

В результаті проведеного контролю посадовою особою митного органу у наданих позивачем до митного оформлення документах було встановлено розбіжності, а саме:

За митними деклараціями:

- від 30.10.2013 року № 110010000/2013/007607;

- від 01.11.2013 року № 110010000/2013/007732;

- від 03.11.2013 року № 110010000/2013/007777;

- від 03.11.2013 року № 110010000/2013/007778;

- від 03.11.2013 року № 110010000/2013/007779;

- від 04.11.2013 року № 110010000/2013/007803;

- від 05.11.2013 року № 110010000/2013/007869;

- від 06.11.2013 року № 110010000/2013/007912;

- від 07.11.2013 року № 110010000/2013/007959;

- від 08.11.2013 року № 110010000/2013/007982;

- від 08.11.2013 року № 110010000/2013/007983;

- від 11.11.2013 року № 110010000/2013/008015;

- від 13.11.2013 року № 110010000/2013/008068;

- від 13.11.2013 року № 110010000/2013/008069.

- інвойсах відсутні реквізити додаткової угоди № 1 від 30.09.2013 року та дата додатку № 14 від 27.08.2013 року, 3 2 від 28.08.2013 року та додатку № 1 від 01.08.2013 року до зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2013 року № U-2013.60.993.01;

- копіях сертифікатів якості та залізничних накладних зазначений номер декларації країни відправлення № 10608010/270913/0001520. Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. При перевірці в ЄАІС органу доходів і зборів електронної копії митної декларації країни відправлення, зазначеній у наданих документах встановлено, що у електронній копії митної декларації країни відправлення зазначені інші реквізити зовнішньоекономічного контракту також встановлено, що в ній відсутні умови поставки;

- у копіях сертифікатів якості марка вугілля зазначена КСКОН-Т, в той час як в інвойсах, залізничних накладних та додатку до додаткової угоди № 1 від 30.09.2013 року та додатку № 13 від 30.08.2013 року до зовнішньоекономічного контракту марки «КС»;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається № U-2012.10.437.00.01 надано не в повному обсязі. Відсутні (банківські реквізити-стр.25, п. 8.4 розміри при недовантаженні, п. 3.2 – 07.12.2012 – орієнтована сума контракту, кількість поставляє мого товару та банківські реквізити, додаткова угода від 20.08.2013 – ціна відвантаженого вугілля.

За митними деклараціями:

- від 17.11.2013 року № 110010000/2013/008147;

- від 17.11.2013 року № 110010000/2013/008148;

- від 20.11.2013 року № 110010000/2013/008253;

- від 21.11.2013 року № 110010000/2013/008299;

- від 25.11.2013 року № 110010000/2013/008374;

- від 25.11.2013 року № 110010000/2013/008376;

- від 25.11.2013 року № 110010000/2013/008377;

- від 27.11.2013 року № 110010000/2013/008457;

- від 28.11.2013 року № 110010000/2013/008503;

- від 11.11.2013 року № 110010000/2013/008169;

- від 18.11.2013 року № 110010000/2013/008170;

- від 18.11.2013 року № 110010000/2013/008166;

- від 18.11.2013 року № 110010000/2013/008153;

- від 18.11.2013 року № 110010000/2013/008152;

- від 19.11.2013 року № 110010000/2013/008218.

- інвойсах відсутні реквізити додаткової угоди № 1 від 28.10.2013 року та дата додатку № 14 від 27.08.2013 року, № 2 від 28.08.2013 року та додатку № 1 від 01.08.2013 року до зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2013 року № U-2013/60/993/01;

- у копіях сертифікатів якості та залізничних накладних зазначений номер декларації країни відправлення № 1068010/270913/0001721; № 10608010/270913/0001520. Відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. При перевірці в ЄАІС органу доходів і зборів електронної копії митної декларації країни відправлення, зазначеній у наданих документах встановлено, що у електронній копії митної декларації країни відправлення зазначені інші реквізити зовнішньоекономічного контракту також встановлено, що в ній відсутні умови поставки.

- копіях сертифікатів якості марка вугілля зазначена КСКОН-Т, в той час як в інвойсах, залізничних накладних та додатку до додаткової угоди № 1 від 28.10.2013 року до додатку № 14 від 27.08.2013 року до зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2013 року № U-2013/60/993/01 зазначено вугільний концентрат марки «КС»;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається № U-2012.10.437.00.01 від 13.12.2011 року надано не в повному обсязі, а саме: відсутні (банківські реквізити-стр. 25, п. 8.4 розміри при недовантаженні, п. 3.2 – вартість контракта, п. 2.3 – орієнтована кількість, додаткова угода № 2 від 07.12.2012 року – орієнтована сума контракту, кількість поставляє мого товару та банківські реквізити, додаткова угода від 20.08.2013 року – ціна відвантаженого вугілля.

У відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, декларант зобов’язаний був протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за мовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- копію митної декларації країни відправлення.

З зазначеними вимогами митного органу позивач був ознайомлений, проте жодних документів, що були витребувані не надав.

Враховуючи те, що позивачем не було надано додаткових документів, у відповідача не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем.

Отже, спірне рішення про коригування митної вартості було оформлено за результатами поглибленого контролю правильності визначення митної вартості у зв’язку із спрацюванням системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Так посадовою особою митного органу було встановлено наступні розбіжності:

- в інвойсах, наданих декларантом, відсутні реквізити додаткової угоди від 28.08.2013 № 2 та дата додатку № 14 до зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2013 № U-2013.60.993.01;

Додаток № 14 від 27.08.2013 вносить зміни до Контракту від 01.02.2013 № U-2013.60.993.01 щодо якості товару, але в рахунку-фактурі дана додаткова угода не зазначена, що не дає митниці можливості ідентифікувати товар.

Додаткова угода від 01.08.2013 № 1 містить відомості відносно порядку розрахунку даного товару, а саме на протязі 50-ти діб з дати поставки на умовах DAP - станція Соловей, Російсько-український кордон. Але у рахунку-фактурі дата даного додатку не зазначена. Тим більше, у даній додатковій угоді відсутня печатка Покупця.

Відповідно до п.11.5 Контракту від 01.02.2013 №U-2013.60.993.01 встановлено, що всі зміни та доповнення до дійсного Контракту оформлюються у письмовій формі та підтверджуються підписами та печатками. Таким чином, якщо в додатковій угоді № 1 така печатка відсутня, то дані зміни є недійсними, отже період доставки товару відповідно доп. 5.3. Контракту від 01.02.2013 № U-2013.60.993.01 - на протязі 30-ти діб з дати поставки, тому товари були доставлені з пропущенням строку.

Додаткова угода № 2 від 28.08.2013 визначає юридичну адресу та банківські реквізити сторін, але вона також у інвойсах не зазначена.

У інвойсах зазначений додаток №13, який взагалі не наданий декларантом. Отже, вищезазначене не дає митниці можливості ідентифікувати товар;

- заявлену поставку товару здійснено за зовнішньоекономічним контрактом від 01.02.2013 № U-2013.60.993.01 проте у електронній експортній митній декларації країни відправлення № 10608010/270913/0001520 (зазначеної у залізничній накладній) № U-2012.10.437.00.01 від 13.12.2011, що унеможливлює ідентифікацію проданої партії товару;

- у копіях сертифікатів якості марка вугілля зазначена КСКОН-Т, в той час як в інвойсах, залізничних накладних та додатку до додаткової угоди № 1 від 30.09.2013 та додатку № 13 від 30.08.2013 до зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2013 № U-2013.60.993.01 зазначено вугільний концентрат марки «КС»;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається № U-2012.10.437.00.01 від 13.12.2011 надано не в повному обсязі, а саме: відсутні (банківські реквізити-стр. 25, п. 8.4 розміри при недовантаженні, п. 3.2 - вартість контракта, п. 2.3 - орієнтована кількість, додаткова угода № 2 від 07.12.2012 - орієнтована сума контракту, кількість поставленого товару та банківські реквізити, додаткова угода від 20.08.2013 - ціна відвантаженого вугілля.

Позивачем до митного оформлення було надано договір з третіми особами від 13.12.2011 №- U-2012.10.437.00.01, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, але у договорі та додатках до нього відсутня інформація щодо ціни, суми контракту, кількості поставленого товару та банківських реквізитів. У листі наданим продавцем «UNICOAL АО»(Швейцарія) на ім'я ООО «ЕВРАЗ УКРАИНА» від 03.10.2013 №247 вказано, що вся інформація щодо ціни, суми контракту, кількості поставленого товару та банківських реквізитів, яка стосується договору, становить комерційну таємницю та не підлягає розголошенню;

- у листі від виробника ОАО "Угольная компания "Кузбассразрезуголь" від 07.10.2013 №17/07/01-100 вказується, що у сертифікатах якості вказана інформація щодо «сортомарки» -«КСКОН-Т» є абревіатурою КС концентрата, але не зрозуміло чому у різних документах марка вугілля вказана по-різному;

- позивачем зазначено, що інвойси заповнені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким не передбачено зазначення відомостей щодо внесення інформації додатків до контрактів, але інвойси, які надані у пакеті документів разом з митними деклараціями, виставлені покупцю продавцем, а саме «UNICOAL AG»( Швейцарія) та не можуть бути заповненні у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні»;

- при перевірці в ЄАІС органу доходів і зборів електронної копії митної декларації країни відправлення № 10608010/270913/0001721 та № 10608010/270913/0001520 вказаній у наданих документах (на з/д накладних та сертифікатах якості) встановлено, що в них відсутні умови поставки;

- на вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини скаржником заявлено, що біржових організацій, які б могли надати інформацію про вартість вугілля у світі, не існує, але у такому випадку для підтвердження заявленої митної вартості надаються висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Вищезазначені обставини стали підставою для витребування додаткових документів та спростовують висновки суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості за ціною договору.

Отже, у документах, поданих позивачем, виявлено розбіжності, з огляду на які застосування першого методу визначення митної вартості не може бути здійснено. Таким чином, у відповідача були правові підстави для витребування від позивача додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушення послідовності застосування методів визначення митної вартості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов’язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 VII «Оцінка товару для митний цілей» Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) визначено, що сумісним зі статтею VII, пунктом 2b), було б тлумачення стороною фрази «при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції» як такої, що виключає будь-яку трансакцію, в якій покупець та продавець не є незалежним один від одного і в якій ціна є не єдиним фактором прийняття рішення.

Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товару «вугілля кам’яне бітумінозне коксівне, негломероване: вугільний концентрат марки КС; клас 0-100 мм» було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі.

У зв’язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості посадовою особою митниці послідовно перейдено до наступного методу.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 Податкового кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції за ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості товару за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів та зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.2012 року № 362 митницею була проаналізована, наявна інформація, у тому числі електронні документи, спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку, інформація, отримана в мережі Інтернет. Відсутність інформації щодо продажу ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

За відсутності інформації щодо ідентичних товарів з урахуванням застережень ст. 59 та ст. 61 Митного кодексу України неможливо було застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 60 Митниго кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно п. 3 ст. 337 Митного кодексу України проведений контроль співставлення – автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації, поданої для митного оформлення, з даними, які наявні у митного органу.

Враховуючи те, що у зв'язку з наявними розбіжностями, відсутністю обгрунтувань цих розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митну вартість товару було скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – 2-б – за ціною договору щодо подібних товарів, з урахуванням наявної у митного органу інформації за МД від 20.09.2013 року № 110010000/2013/006328 та МД від 20.09.2013 року № 110010000/2013/006326 становить 0,21 USD/кг.

При цьому, посадовою особою митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України.

Отже, враховуючи те, що позивачем не підтверджено заявлені відомості про митну вартість товарів, митниця не мала достатніх підстав для застосування першого методу визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Митного кодексу України проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення.

Згідно зі статтею 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Інформаційні ресурси органів доходів і зборів - це сукупність електронної інформації, що включає електронні дані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах митних органів.

Збирання, оброблення, створення, накопичення, аналіз, передавання та зберігання інформації у сфері митної справи здійснюється за допомогою Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС ДМСУ) та регламентується Положенням про Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України, затвердженого наказом ДМСУ від 04.11.2010 року № 1341.

Так, відповідно до п. 2.3 Положення однією з основних функцій ЄАІС ДМСУ є автоматизована підтримка виконання посадовими особами митних органів процедур митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

За допомогою ЄАІС ДМСУ здійснюється централізоване формування баз даних про митне оформлення та надання цієї інформації для використання під час здійснення митного оформлення митними органами за допомогою телекомунікаційної мережі.

З урахуванням того, що в базі даних ЄАІС була наявна інформація про митне оформлення аналогічного товару за ціною, значно вищою, ніж заявлено позивачем, митниця вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що митницею не надано жодних обґрунтувань щодо впливу на ціну товару взаємопов’язаності продавця та покупця товару.

Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

У зв’язку з прийняттям митницею рішень про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови.

Відповідно до ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Пунктом 7 ст. 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Так, на підставі заяви позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплати податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов’язання.

Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та оформленні Картки відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позовних вимог без задоволення.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз Баглійкокс» до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії – скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Євраз Баглійкокс» - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай