Ухвала суду № 41945764, 29.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2014 рокусправа № 804/5169/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №804/5169/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Фірма ВІП-ГАРАНТ» до про Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ВІП-ГАРАНТ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.12.2013 року № 0006112203 та від 21.01.2014 року № 0000261501. (а.с.3-11)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року відкрито адміністративне провадження у справі №804/5169/14. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що відповідач протиправно прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Сімплекс», оскільки факт виконання договору підтверджується актом наданих послуг та податковою накладною, що оформлені у відповідності до чинного законодавства України. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «ТК «Сімплекс» податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №804/5169/14 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.01.2014 року № 0000261501. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено. (суддя - Златін С.В.) (а.с.112-118)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що судом першої інстанції встановлено рух активів від ТОВ «ТК «Сімплекс» до позивача.

Відповідач - Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №804/5169/14 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 21 січня 2014 року №0000261501 на загальну суму 264810 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

29 жовтня 2014 року у судовому засіданні представник позивача надала письмові заперечення, в яких посилаючись на дотримання судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 у справі № 804/5169/14 залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив частково скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року у справі № 804/5169/14, в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 21.01.2014 року № 0000261501.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі № 804/5169/14 залишити без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Судом встановлено, що посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "ТК "Сімплекс" за червень 2013 року, ТОВ "Продсервіслюкс" за січень, лютий, квітень, травень 2013 року, ТОВ "Санторіна" за березень 2013 року, ПП "Джерело" за серпень 2013 року, та ТОВ "Тигуан Трейд Нова" за липень 2013 року, результати якої оформлені актом № 1906/2203/32653295 від 18.12.2013 року.

Висновками вищезазначеного акту встановлено порушення п. 198.2, п.198.3, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

18.12.2013 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0006112203, яким накладено штраф у сумі 510 гривень та 21.01.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000261501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176540 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 88270 гривень.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТК «Сімлекс» укладено договір № 63061 від 01.06.2013 року про надання консультативно - інформаційних послуг.

Згідно з п.4.2договору № 63061 від 01.06.2013 року сторони погодили вартість послуг, що надаються ТОВ «ТК «Смплекс» протягом дії договору , у сумі, яка не перевищує 1200000 грн. на місяць не залежно від кількості звернень позивача до ТОВ «ТК «Сімплекс»

Відповідно до матеріалів справи, факт виконання послуг підтверджується актом наданих послуг № 63061 від 30.06.2013 року та податковою накладною № 482 від 30.06.2013 року

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Положеннями ст. ст. 43 и 44 Господарського кодексу України встановлена свобода підприємницької діяльності, зокрема: право комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця. Таким чином, підприємець самостійно вирішує яку частину товару, в який період та по яких цінах продати. Крім того, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними засобами доказування правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 21.01.2014 року № 0000261501.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 30 квітня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі №804/4934/14- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 03 листопада 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Д.В. Чепурнов