Ухвала суду № 41945762, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"14" жовтня 2014 р.

справа № 804/5349/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 р. у справі № 804/5349/14

за позовом Приватного підприємства "Шератон"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

14 квітня 2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.02.2014 року №3746/10/152 про відмову в підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік позивачеві;

Зобов’язати відповідача видати позивачеві довідку про підтвердження перебування на обліку як платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду вмотивована тим, що у відповідача відсутні підстави для скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що площі земельних ділянок, щодо яких договори оренди не укладені або укладені, але не зареєстровані у встановленому законодавством порядку, не можуть бути об’єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 14.02.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою №14/02-01 про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році. 18.02.2014 року листом №18/02-01 позивач доповнив вказану заяву та додатково надав відповідачеві копії договорів оренди земельних часток (паїв).

14.03.2014 року позивач отримав рішення відповідача від 27.02.2014 року №3746/10/152 про відмову в підтвердженні статусу платника сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Відповідно до листів відповідача, які містяться в матеріалах справи, позивач з 2007 року по 2013 рік є платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно до свідоцтва №20009048 з 01.01.2009 року є суб’єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У період з 01.01.2007 року по 31.12.2013 року основним напрямком діяльності позивача є вирощування і реалізація продукції рослинництва: зернових та технічних культур, додатковими напрямками діяльності – реалізація продукції тваринництва та птахівництва. При цьому частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача в 2013 році становить 99,03%.

Згідно абз. 1 п. 301.1 ст.301 глави 2 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено ст. 308 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 1 п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Відповідно до пп. 308.6.2. п.308.6 ст. 308 Податкового кодексу України реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником фіксованого сільськогосподарського податку скасовується за рішенням контролюючого органу: якщо такий платник фіксованого сільськогосподарського податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для скасування статусу сільськогосподарського товаровиробника платником фіксованого сільськогосподарського податку, враховуючи те, що позивач не знаходився в процесі ліквідації, злиття або приєднання, окрім того відповідачем не було проведено жодних перевірок позивача, таким чином підстав для відмови позивачеві в підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку немає. Крім того податкове законодавство України не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної земельної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника, а продукція вирощена на земельній ділянці, фактично орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного від 19.05.2014 р. у справі № 804/5349/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун