Постанова № 41945756, 29.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2014 рокусправа № 804/6784/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія - термінал» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/6784/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» до про Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія - термінал» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000012305 від 10.01.2013 року. (а.с.3-9)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року відкрито адміністративне провадження у справі № 804/6784/13-а. (а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновок відповідача, що до складу ціни на експорт не включено податок на додану вартість, сплачений продавцем за придбаний товар, є помилковим, оскільки чинне законодавство України передбачає нульову ставку податку за операціями з вивезення товарів за межі митної території у митному режимі експорту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/6784/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено. (суддя - Парненко В.С.) (а.с.125-126)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, доводи позивача спростовані імперативними приписами чинного законодавства та матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія - термінал», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/6784/13-а та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначив, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської операції. Крім того, податковим органом не було враховано, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

14 серпня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№ 42932/14 надійшли пояснення позивача, в яких останній, вказує, що актом перевірки підтверджена наявність всіх необхідних документів , що підтверджують здійснення господарських операцій,.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/6784/13-а та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/6784/13-а.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 28 листопада 2012 року по 04 грудня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальності «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» з питання здійснення експорту товарів невласного виробництва за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року, результати якої оформлено актом перевірки №3960/221/36094203 від 11 грудня 2012 року. (а.с.14-36)

Висновками вищезазначеного акту встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст.14, п.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п. 14.1.36 п.14.1, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість всього у сумі 141232,00 грн., у тому числі за травень 2012 на суму 5536,00 грн., за липень 2012 р. на суму 85869,00 грн.

10 січня 2013 року Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки №3960/221/36094203 від 11 грудня 2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012305, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача на 141232 грн. за основним платежем та 35308 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.13)

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. (а.с.37) За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою у Дніпропетровській області 15 квітня 2013 року прийнято рішення №1687/10/10-25, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача. (а.с.43-46)

Відповідно до матеріалів справи, 03 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» було укладено договір поставки №01/05-12, згідно умов якого Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик») зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю (Товариство з обмеженою відповідальності «Дніпропетровська сталева компанія - термінал»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (пластикат полівінілхлоридний), зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. (а.с.47-49) Ціна даного договору, визначена відповідними Специфікаціями (а.с.50-51), становить 847392,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 141232,00 грн.

23 квітня 2012 года між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська сталева компанія - термінал» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Бізнес Ленд» з метою реалізації вищезазначеного товару було укладено договір комісії №2/04-12 (а.с.58-60), відповідно до умов якого товар було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерготехпласт» (Росія) на загальну суму 779296,73 грн.

Відповідач зазначає, що ним при проведенні перевірки встановлений факт реалізації товару на експорт за цінами нижче ціни придбання. Операції з реалізації на експорт нетипової для підприємства продукції були для позивача завідомо збитковими.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін, на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У відповідності до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринковою вважається ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до підпункту 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчий для покупця (продавця) території.

Методи визначення та порядок застосування звичайних цін до 01 січня 2013 року, відповідно до пунктів 1 та 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, регулювалися пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у випадку незгоди податкового органу із ціною договору, останній зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Аналогічний механізм визначення звичайної ціни закріплений пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестерберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до матеріалів справи, відповідач, дійшовши висновку про економічну необґрунтованість угоди, укладеної позивачем, не надав доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договору, укладеного позивачем у спірних правовідносинах.

З огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаного товару у співставних умовах, його висновки про необхідність донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість є помилковими та необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не містить положень про те, що продукція не може бути реалізована за ціною, нижчою за собівартість такої продукції.

Також підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 195.1.1 статті 195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вартість товару, придбаного позивачем за договором поставки №01/05-12 від 03 травня 2012 року без урахування податку на додану вартість становить 706160,00 грн. А згідно умов договору комісії №2/04-12 від 23 квітня 2012 року, товар було реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерготехпласт» (Росія) на загальну суму 779296,73 грн.

Згідно пункту 193.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи містять копію запиту відповідача від 20 липня 2012 року №15400/10/22-526, відповідно до якого позивача було зобов'язано надати документи по договору комісії з ТОВ «Бізнес-Ленд» №2/04-12 від 23 квітня 2012 року та надати податковому органу відповідні пояснення. (а.с.88-89)

Листом від 31 липня 2012 року №3107/1 (а.с.90-91) позивач надав пояснення відповідачу та, зокрема, копії наступних документів:

- договору комісії №2/04-12 від 23 квітня 2012 року;

- договору поставки №01/05-12 від 03 травня 2012 року;

- ГТД №002838 від 25 травня 2012 року, ГТД №002955 від 31 травня 2012 року, ГТД №002956 від 31 травня 2012 року;

- рахунку ТОВ «Бізнес-Ленд» №СФ-0000061 від 31 травня 2012 року на суму 28500,00 грн. без ПДВ;

- акту №ОУ-0000053 від 31 травня 2012 року на суму 10800,00 в т.ч. ПДВ -1800,00 грн.;

- податкової накладної №5 від 31 травня 2012 року на суму 10800,00 в т.ч. ПДВ -1800,00 грн.;

- акту приймання-передачі товару на комісію №1 від 25 травня 2012 року;

-акту приймання-передачі товару на комісію №2 від 31 травня 2012 року;

-акту приймання-передачі товару на комісію№3 від 31 травня 2012 року;

-рахунку ТОВ ф-ма «Промінвест Пластик» №СФ-0000427 від 25 травня 2012 року на суму 332178,00 грн., в т.ч. ПДВ - 55363,00 грн.;

-видаткової накладної №РН-0000498 від 25 травня 2012 року на суму 332178,00 грн., в т.ч. ПДВ -55363,00 грн.;

-податкової накладної №77 від 25 травня 2012 року на суму 332178,00 грн., в т.ч. ПДВ - 55363,00 грн.;

- рахунку ТОВ ф-ма «Промінвест Пластик» №СФ-0000438 від 31 травня 2012 року на суму 515214,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85869,00 грн.;

-видаткової накладної №РН-0000515 від 31 травня 2012 року на суму 515214,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85869,00 грн.;

-податкової накладної №93 від 31 травня 2012 року на суму 515214,00 грн., в т.ч. ПДВ - 85869,00 грн.;

-платіжного доручення №31 від 14 червня 2012 року, платіжного доручення №90 від 10 липня 2012 року, платіжного доручення №91 від 10 липня 2012 року, платіжного доручення №94 від 13 липня 2012 року.

З акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вбачається, що відповідачу було надано позивачем для проведення перевірки реєстри виданих податкових накладних за травень 2012 року та липень 2012 року, реєстри отриманих податкових накладних та травень 2012 року та за липень 2012 року, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт за травень 2012 року, договір купівлі-продажу товару та договір комісії за травень 2012 року та за квітень 2012 року відповідно та інші документи.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Колегією суддів встановлено, що посилання відповідача в акті перевірки на недоліки оформлення наданих йому у зв'язку з проведенням перевірки первинних документів відсутні. Крім того, відповідачем не заперечувалась реальність здійснених позивачем господарських операцій.

У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що податковий орган, встановивши факт реалізації товару на експорт за цінами нижче ціни придбання, не здійснив визначених законодавством дій, спрямованих на оцінку рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу товару у співставних умовах, з огляду на що необґрунтовано та безпідставно прийняв по відношенню до позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неповно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, порушив норми матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції від 19 червня 2013 року у даній адміністративній справі необхідно скасувати, а заявлені позовні вимоги - задовольнити.

Керуючись ч.3 ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія - термінал» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі №804/6784/13-а - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія - термінал» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000012305 від 10 січня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 03 листопада 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Д.В. Чепурнов