Ухвала суду № 41945745, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" жовтня 2014 р. справа № 804/6480/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р. у справі № 804/6480/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

13.05.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2013 року № 0001011742 визнати протиправним та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4513,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1008,73 грн.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду вмотивована тим, що позивач не мав підстав для нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету з доходів, що були виплачені фізичній особі-підприємцю іншою фізичною особою, а також не мало підстав для нарахування, утримання та сплати податку до бюджету працівників позивача при здійсненні ним виплат в якості компенсації понесених ним витрат у зв'язку з службовим відрядженням.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа-підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги

та просив її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Синельниковської міської ради 28.07.1998 року. З 17.08.1998 року позивач, як платник податків, перебував на обліку в Синельниківській ОДПІ, а з 26.01.2011 року останнього взято на облік відповідачем.

В період з 14.09.2012 року по 15.11.2012 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 525/23-0/30012937 від 22.11.2012 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- п.п. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 164.2 ст. 164, абз. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 17.3 ст. 173, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 10927,18 грн.

Після процедур адміністративного оскарження відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0001011742 від 26.03.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4513,65 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1008,73 грн.

Висновки акту перевірки щодо заниження податку на доходи фізичних осіб були здійснені внаслідок того, що при перевірці звітів встановлено видачу грошових коштів працівникам підприємства без підтверджуючих документів, встановлено відсутність документів встановленої форми, які підтверджують сплату готівкових коштів.

Відповідно до п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Відповідно до матеріалів справи позивач здійснював відшкодування витрат на відрядження працівників в межах фактичних витрат при наданні відрядженою особою оригіналів документів, що підтверджують вартість таких витрат, а саме: рахунків, отриманих із отелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, що підтверджені відміткою особи, що надавала послуги, а також про фактичну оплату вказаних послуг підзвітною особою.

Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до матеріалів справи обставин, що перелічені у п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України, які є підставою для оподаткування податком, під час перевірки встановлено не було.

У відповідності до п.п 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи які надавались працівниками позивача до звіту містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому позивач не мав підстав для нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету з доходів, що були виплачені фізичній особі-підприємцю іншою особою, а також не мало підстав для нарахування, утримання та сплати податку до бюджету працівників при здійсненні ним виплат в якості компенсації понесених ним витрат у зв'язку з службовим відрядженням.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року у справі № 804/6480/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун