Ухвала суду № 41945744, 15.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2014 рокусправа № 429/6354/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року у справі №429/6354/12 за позовом до про Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року у справі №429/6354/12 у задоволенні клопотання представника Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач) про закриття провадження відмовлено. Задоволено клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач). Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без розгляду. (суддя - Перекопський М.М.) (а.с.42-44)

Ухвала мотивована пропуском строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для визнання причин пропуску строку поважними.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі №429/6354/12 в частині залишення позову без розгляду. (а.с.48-49)

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовну заяву було надіслано на адресу суду ще 17 серпня 2011 року.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, позивач 14 червня 2012 року звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою, що підтверджується реєстраційним штампом суду першої інстанції.

Також матеріали справи містять акт Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року, з якого вбачається, що позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була подана до канцелярії суду, а не направлена засобами поштового зв'язку.

У відповідності до частин 1,2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що позовну заяву у даній справі ним було направлено на адресу суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 17 серпня 2011 року. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження зазначеної обставини та в матеріалах справи такі докази не містяться. Натомість, виходячи із реєстраційного штампу суду першої інстанції та складеного судом акту від 14 червня 2012 року, колегія суддів вважає датою звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із позовом до суду першої інстанції саме 14 червня 2012 року.

Як вбачається із заявленого позову у даній справі, позивач просить суд, зокрема, визнати рішення відповідача від 16 лютого 2011 року №71-5/VI в частині відмови в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.11.2005 року №040500900265 та визнання договору оренди земельної ділянки площею 0,0050 га, розташованої за адресою: м. Павлоград, на розі вул. К.Маркса та Інтернаціональна (р-н кафе «Вечірнє»), таким, що втратив чинність, недійсним.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення ще у 2011 році. (а.с.27-35)

У відповідності до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач, дізнавшись про існування рішення відповідача у 2011 році та звертаючись до суду першої інстанції з приводу його оскарження 14 червня 2012 року, пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовом та поважних підстав його поновлення не зазначив.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10 липня 2012 року прийнята без порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути підставою для скасування законної ухвали суду, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195,196,199,200,205,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ухвалиВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року у справі №429/6354/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 20 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна