Ухвала суду № 41945054, 02.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3555/13-а ( в 2- х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу охорони здоров"я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відділу охорони здоров"я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до Державної фінансової інспекції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Відділу охорони здоров"я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Черкаській області, в якому просив визнати протиправною та частково скасувати вимогу відповідача від 24 жовтня 2013 року № 23-04/50/8414, а саме: в частині п.2, п.3, п.4, п.5, п.6. вимоги.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною фінансовою інспекцією у Черкаській області відповідно до пункту 1.4 плану контрольно-ревізійної роботи на ІІ квартал 2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 20.06.2013 № 425, від 02.08.2013 № 562, було проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області за період з 01.03.2010 по 31.05.2013. За результатами цієї ревізії відповідачем складено акт від 18.09.2013 № 04-24/013 (далі - Акт ревізії).

З метою повного усунення виявлених під час перевірки порушень, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачем було винесено письмову вимогу від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 щодо усунення виявлених ревізією порушень.

Пунктом 2 цієї вимоги позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 19 736,06 грн. за порушення вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», пункту 20 Рекомендацій щодо раціонального використання бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.10.2001 № 440.

Згідно з пунктом 3 вимоги відділ охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 13 072,73 грн. за порушення вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», пунктів 3.1.2, 3.1.4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 №308/519.

Пунктом 4 вимоги позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 250 987,88 грн. за порушення вимог статей 2, 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282 «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами), пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У пункті 5 вимоги позивача зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в сумі 9 781,48 грн. за порушення вимог статті 94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322 (далі - КЗпП України), статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», підпункту 3.1.3 пункту 3 Умов № 308/519.

Пунктом 6 вимоги зобов'язано відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, шляхом стягнення в порядку, визначеному законодавством, з ТОВ «Сміла Енергоінвест» коштів в сумі 23 803,65 грн. за порушення вимог пункту 21 Правим надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (зі змінами), пункту 7.2 Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери України, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 25.10.1999 № 91.

Під час розгляду справи відповідачем винесено уточнення вимог щодо усунення порушень фінансової дисципліни від 12.12.2013 № 23-04/50-9728, згідно з яким пункт 6 вимоги від 24.10. № 23-04/50-8414 викладено в новій редакції, а саме: зменшено суму шкоди до 17244 грн. 56 коп. та зобов'язано за рахунок винних осіб відшкодувати шкоду, що заподіяна внаслідок наведених порушень в пункті 6 вимоги.

Вважаючи пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 неправомірними, позивач звернувся з вказаним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача при здійсненні ревізії та встановленні описаних в Акті ревізії порушень законодавства з боку позивача є правомірними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Таким чином, оспорювані у справі пункти вимог є правомірними та скасуванню не підлягають.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як вбачається з Акта ревізії, перевіркою дотримання законодавства при здійсненні операцій з оплати праці внутрішніх сумісників, проведеною за період з 01.03.2010 по 31.05.2013 по дитячій поліклініці, поліклініці для дорослих, стоматполіклініці, встановлено порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 №245 (далі - Постанова № 245).

Так, пунктом 4 Постанови № 245 встановлено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Відповідно до статті 98 КЗпП України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 102-1 КЗпП України).

Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 до розділу 1 «керівники» віднесено в посаду «завідувач господарства».

У той же час, під час перевірки установлено, що завідуючому господарством дитячої поліклініки Шумейку А.П., який є керівником структурного підрозділу, в період з 01.03.2010 по 31.12.2012 надавалось сумісництво 0,5 ставки робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків (накази від 04.01.2011 № 6, від 03.01.2012 № 4к, від 02.01.2010 № 2к); завідуючому господарством поліклініки для дорослих ОСОБА_3, який є керівником структурного підрозділу, дозволялось сумісництво 0,25 ставки ліфтера на період щорічної відпуски основного працівника (наказ по поліклініці для дорослих від 27.08.2012 № 179).

Внаслідок викладених вище порушень, позивачем зайво нараховані та виплачені заробітні плати на суму 14 529,94 грн. та, відповідно, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів на суму 5 206,12 грн.

Відповідно до статті 133 КЗпП України керівники підприємств, установ, організацій несуть матеріальну відповідальність за заподіяну з їх вини шкоду (в т.ч. якщо її заподіяно зайвими грошовими виплатами).

Таким чином, внаслідок видання головним лікарем дитячої поліклініки ОСОБА_4, головним лікарем дитячої поліклініки ОСОБА_5 та головним лікарем поліклініки для дорослих ОСОБА_6 наказів здійснені зайві грошові виплати в сумі 19 736,06 грн., які підлягають відшкодуванню.

Отже, визначені в оспорюваному пункті 2 вимоги відповідача зобов'язання є обґрунтованими і скасуванню не підлягають.

Також під час ревізії встановлено, що при нарахуванні та виплаті посадових окладів, тарифних ставок, надбавок та доплат, проведених за період з 01.03.2010 по 31.05.2013 по дитячій поліклініці, поліклініці для дорослих, стоматполіклініці, санітарному гаражу, допущено порушення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298 (далі - Постанова № 1298), пунктів 3.1.2, 3.1.4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 №308/519 (далі - Умови №308/519).

Підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 1298 та Умов № 308/519 визначено, що доплата за суміщення професій (посад) та доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт не встановлюється керівникам структурних підрозділів цих установ.

Проте, як установлено в ході ревізії, завідуючому господарством дитячої поліклініки Шумейку А.П., який є керівником структурного підрозділу, в період з 01.03.2010 по 31.12.2012 встановлювалась доплата у розмірі 25% за суміщення професії інженера з охорони праці (накази по дитячій поліклініці від 01.02.2011 № 6, від 03.01.2012 № 5к, від 02.01.2010 № 6к).

Також, завідуючому господарством поліклініки для дорослих ОСОБА_3, який є керівником структурного підрозділу, встановлювалась доплата за розширений обсяг роботи у розмірі 49% на період тимчасової непрацездатності ліфтера (наказ по поліклініці для дорослих від 11.02.2013 №25к).

Отже, були зайво нараховані та виплачені заробітні плати на суму 9 899,35 грн. та, відповідно, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів на суму 3173 грн. 38 коп.

Таким чином, внаслідок видання головним лікарем дитячої поліклініки ОСОБА_4, головним лікарем дитячої поліклініки ОСОБА_5 та головним лікарем поліклініки для дорослих ОСОБА_6 наказів були здійснені зайві грошові виплати в сумі 13 072,73 грн. 73 коп., які підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, пункт 3 вимог відповідача від 24.10.2013 № 23-04/50-8414 є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Твердження позивача про те, що ревізією не заперечується факт виконання працівниками позивача робіт за сумісництвом та суміщенням професій (посад), у зв'язку з чим даним працівникам правомірно нарахована заробітна плата за дані роботи - є безпідставним, оскільки пунктом 4 постанови КМУ № 245, пунктом 3 Постанови № 1298 та Умови № 308/519 містять застереження щодо виконання зазначених робіт керівниками структурних підрозділів цих установ, керівниками державних підприємств, установ і організацій, їхніми заступниками, керівниками структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхніми заступниками.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282 (далі - Закон № 1282), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін і індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. Для проведення подальшої індексації обчислення індексу здійснюється наростаючим підсумком з наступного за базовим місяця. При цьому сума підвищення заробітної плати має перевищувати суму індексації, яка мала бути нарахована у місяці зростання доходу.

Безпідставне проведення індексації заробітної плати працівникам відповідача суми оплати праці, які не підлягали індексації, узгоджується з роз'ясненнями Міністерства соціальної політики від 03.04.2012 № 95/10/136/12 та Територіальної державної інспекції з питань праці у Черкаській області від 12.09.2013 № 1860.

Суд зазначає, що працівникам позивача безпідставно нараховувалась та виплачувалась індексація заробітної плати із обрахунку базового місяці жовтня 2008 року, в той час, у зв'язку із підвищенням заробітної плати із січня 2010 року, тобто січень 2010 року мав бути визначений як базовий.

Отже, позивачем зайво нараховано та виплачено працівникам заробітну плату в сумі 188 306,83 грн. та зайво сплачено внесків до державних цільових фондів на суму 62 681,05 грн.

Таким чином, викладені у пункті 4 вимоги також є обґрунтованими і скасуванню не підлягають.

Відповідно до матеріалів справи наказами відділу охорони здоров'я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 28.12.2009 № 255, від 31.12.2010 № 269 та наказами по міській лікарні від 04.09.2013 № 1к, від 03.01.2011 № 2к - ОСОБА_7 здійснювалось сумісництво 0,25 ставки лікаря-хірурга ургентного хірургічного відділення та встановлювалась доплата за роботу за спеціальністю лікаря-хірурга хірургічного відділення в межах робочого часу з виплатою 25% посадового окладу за 2010-2011 роки, відповідно.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення від 05.10.2005 № 308/519 визначено, що керівникам закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення - лікарям та їх заступникам - лікарям дозволяється вести в закладах, установах, у штаті яких вони є, роботу за спеціальністю у межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм до 25 відсотків посадового окладу лікаря відповідної спеціальності. Зазначена робота керівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення - лікарів та їх заступників - лікарів повинна відображатись у відповідних медичних документах.

Відповідно до положень статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Обсяг роботи за спеціальністю лікаря-хірурга хірургічного відділення передбачений нормативами, визначеними наказом Міністерства охорони здоров'я «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» від 23.02.2000 №33 (Додаток №2, 25% від навантаження лікаря-хірурга хірургічного відділення в обсязі 20 ліжок).

Як установлено в ході ревізії, до зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_7 за спеціальністю лікаря-хірурга хірургічного відділення - віднесено лише дні роботи, які фактично виконані, однак зазначена робота не відображена у відповідних медичних документах (25% від навантаження лікаря-хірурга хірургічного відділення в обсязі 20 ліжок).

Оскільки вказані порушення не спростовано позивачем під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування пункту 5 вимоги відповідача від 24.10.2013 № 23-04/50-8414.

Стосовно оплати завищених обсягів послуг за постачання теплової енергії та пару та пункту 6 вимоги відповідача, колегія суддів зважає на наступне.

Як установлено в ході ревізії діяльності позивача, за період з 01.10.2010 по 31.10.2011 розрахунки за отримані послуги з централізованого теплопостачання здійснювалися з ТОВ «Сміла Енергоінвест» на підставі договорів № 20006, № 20006/293.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору № 20006, пункту 5.1 договору № 20006/293 для споживачів, які не мають приладів обліку теплової енергії, тариф на послуги теплопостачання становить 10,07 грн./кв. м. приведеної площі.

Також пунктом 1.3 договору № 20006 та пунктом 2 договору № 20006/293 було передбачено, що в разі декількох об'єктів споживання теплової енергії, невід'ємною частиною договору є додаток № 1. Згідно з додатком № 1 до договору № 20006 приведена площа протитубвідділення становить 511,5 кв. м. Вказана площа визначена на підставі пункту 1.3.3 договору № 20006 та пунктів 4, 2 договору № 20006/293, а саме: приведена площа визначається за формулою (S*h/2/6), де S - це опалювальна площа приміщення, що вимірюється в кв. м., h - це висота приміщення, що вимірюється в метрах. З даного розрахунку вбачається, що в договорах зазначена приведена площа приміщення.

Згідно з вимогами пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичними та юридичними особами, які отримують послуги з централізованого опалення, у разі відсутності на вводах у будинок засобів обліку теплової енергії, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами з розрахунку за 1 кв. метр опалювальної площі.

Загальна площа приміщень відповідно до даних експлікацій становить 525, 6 кв. м., відповідно до вимог Державних будівельних норм «Конструкції будівель і споруд. Теплова ізоляція» ДБН В. 2.6-31:2006, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.09.2006 № 301 (далі - Наказ № 301) опалювальна площа приміщень визначається як площа поверхів (у тому числі й мансардного, опалювального цокольного і підвального) будинку, яка виміряється у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін. При цьому, площа сходових клітин і ліфтових шахт включається до площі поверху. В опалювальну площу будинку не включаються площі теплових горищ і підвалів, неопалювальних технічних поверхів, підвалу (підпілля), холодних неопалювальних веранд, неопалювальних сходових клітин, а також холодного горища або його частини, не зайнятої під мансарду.

Отже, відповідачем при здійсненні ревізії правомірно було встановлено проведення оплати завищених обсягів послуг з постачання теплової енергії та з постачання пару на загальну суму 17 244,56 грн. через внаслідок завищення опалювальної площі під час оплати позивачем послугцентралізованого теплопостачання за 2010-2011 роки.

Таким чином, пункт 6 вимоги відповідача є правомірним та скасуванню не підлягає.

Ураховуючи встановлені обставини справи та викладені положення норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Черкаській області від 24.10.2013 № 23-04/50-8414.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу охорони здоров"я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 р - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 08.12.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

ОСОБА_9