Постанова № 41944991, 10.12.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 809/3246/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Дубінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Оргхім»

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Оргхім» про надання дозволу на погашення податкової заборгованості за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено утворення податкового боргу в сумі 368922,60 грн., з яких 13611,70 грн.- по земельному податку, 331861,83 грн.- податку на додану вартість, 23449,07 грн.- орендній платі за землю.

Про стягнення боргу в сумі 76624,25 грн. Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.01.2013 року (справа №2а-3876/12/0970) винесено постанову. Вжиті позивачем заходи стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача та за рахунок його готівки не призвели до погашення боргу. У зв'язку з цим позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі платника податку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання тричі не з'явився, хоча в усіх випадках був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову відповідач не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав.

За таких обставин на підставі приписів ч.4 ст.122, ст.128 КАС України суд ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство ( далі-ПрАТ) «Оргхім» зареєстроване юридичною особою та включене в ЄДРПОУ, що підтверджується Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.08.2014 року. (а.с.5-6). Крім того, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України, які визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податковий борг, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначається як сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В пункті 89.3 статті 89 Податкового кодексу України зазначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 91.1 статті 91 Податкового кодексу України встановлено, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно (пункт 91.2 статті 91 Кодексу).

Актами податкового керуючого про опис майна від 14.06.2011, 18.08.2011, 19.10.2011, 11.01.2012, 25.09.2012, 13.03.2014 визначено майно, яке вноситься у податкову заставу в загальному розмірі 147926,78 грн. (а.с.14,16,18,20,22,24).

З витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені реєстраційні записи, об'єктами обтяження яких є активи платника податків згідно вказаних Актів опису (а.с.15,17,19,21,23,25).

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В пункті 95.4 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року (справа № 2а-3876/12/0970) з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 76624,25 грн.(а.с.27-29).

За вказаним судовим рішенням судом видано виконавчий лист № 2а-3876/12/0970, який перебуває на виконанні у Відділі Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції.

З копій інформації банківських установ вбачається, що інкасові доручення повернуті без виконання в повній сумі у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника ПрАТ «Оргхім» (а.с.30-52).

Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Як вже встановлено, за судовим рішенням по справі № 2а-3876/12/ 0970 видано виконавчий лист та на його виконання державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону).

Таким чином, позивач щодо стягнення податкового боргу в розмірі 76624,25 грн. скористався процедурою примусового виконання рішень судів, що реалізується державною виконавчою службою, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Згідно статті 3 Закону у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Внаслідок систематичного аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що судові рішення про стягнення податкової заборгованості можуть виконуватися, як і органами державної податкової служби, так і державними виконавцями.

Однак, як вважає суд, не одночасно.

На переконання суду примусове виконання судового рішення за вимогами Закону України "Про виконавче провадження" передбачає ширший спектр дій державних виконавців у порівнянні з діями органів державної податкової служби, передбаченими в статті 95 Податкового кодексу України.

Такі висновки суду підтверджуються положеннями статей 65-66 Закону України "Про виконавче провадження" в яких передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

В свою чергу, стаття 95 Податкового кодексу України передбачає право органу державної податкової служби, після дозволу суду, на погашення суми податкового боргу платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що виконання судового рішення про стягнення податкового боргу може здійснюватися позивачем у порядку, визначеному статтею 95 Податкового кодексу України або державними виконавцями в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Доказів стягнення в судовому порядку податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, орендній платі за землю та земельному податку суду не надано.

У зв'язку з цим позовні вимоги, є такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 15.12.2014 року.