Ухвала суду № 41944568, 17.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13106/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив :

-визнати незаконними дії особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ Міндоходів і зборів у Києві» щодо складання вимоги №Ф-466 від 13.05.2014 року у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень;

-скасувати державну реєстрацію особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ Міндоходів і зборів у Києві» як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що постанову суду першої інстанції винесено з грубим порушенням гарантій, встановлених ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р., оскільки прийнята з істотними порушеннями вимог статей 159, 161 КАС України, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповність з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано ключові обставини справи, а саме чи має особа з назвою «ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у Києві» відповідні установчі документи та чи має остання відповідний обсяг правоздатності та дієздатності. Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до абз.3 п. 9

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Гу Міндоходів і зборів у Києві» як такої, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», суд першої інстанції дійшов висновку, що дане положення є актом, який спрямований на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм, а, відтак, державній реєстрації не підлягає. Також суд першої інстанції зазначив, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві мала право виносити вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2014 року №Ф-466, оскільки наділена такими повноваженнями.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2014 року №Ф-466, якою ОСОБА_3 повідомлено про те, що станом на 30.04.2014 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені останнього становить 9 920,62 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 13.08.2014 року №760/Р/99-99-10-01-07-15, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2014 року №Ф-466 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та рішення за результатом розгляду первинної скарги від 07.07.2014 року №1440/Р/26-15-10-09-25 Головного управління Міндоходів у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи незаконними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо формування позивачу відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466 від 13.05.2014 року, позивач звернувся до суду щодо визнання незаконними таких дій та скасування державної реєстрації ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, як такої, що проведена з порушенням вимог закону в частині державної реєстрації.

Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами чинного законодавства, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазанпачає наступне.

Правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються Законом України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2011 року, (далі - Закон №2464) та визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 2 Закону №2464, виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 12 цього ж Закону визначено завданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно зі статтею 13 Закону №2464, органи доходів і зборів мають право, зокрема, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску (пункт 7 частини першої).

Президент України Указом від 24.12.2012 року №726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" постановив утворити Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу України, а також поклавши на це Міністерство функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 затверджено перелік територіальних органів Міндоходів, які утворюються, серед яких, зокрема, зазначено Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України від 17.03.2011 року №3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон №3166).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №3166, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами другим та третім цієї ж статті територіальні органи міністерства можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення). Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром. Типове положення про територіальні органи міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом четвертим статті 13 Закону №3166 встановлено, що територіальні органи міністерства набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про проведення державної реєстрації Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 03.06.2013 року за №1 072 102 0000 028935.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Так, згідно з положеннями частини третьої статті 13 Закону №3166, постанов Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №563 "Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади" і від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та керуючись підпунктом 10 пункту 11 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013, наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №70 "Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у м. Києві" затверджено Положення про Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №70, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міндоходів та Головному управлінню Міндоходів у м. Києві, та забезпечує реалізацію повноважень Міндоходів на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно частини першої статті 15 Закону №3166, Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.

Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Згідно пункту 4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №70 "Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у м. Києві" не підлягає державній реєстрації, оскільки не містить норм права, не зачіпає соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян та не носить міжвідомчого характеру.

Натомість, наказ Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року №70 є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, відтак згідно правил п.5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України і не потребує офіційного оприлюднення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що посилання апелянта про проведення державної реєстрації Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з порушеннями норм законодавства у сфері державної реєстрації, є безпідставними.

Як вже йшлося, Указом Президента України від 24.12.2012 року №726 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи Міністерства доходів і зборів України, тому, Законом України від 04.07.2013 року №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у відповідній частині з визначенням компетенції органів доходів і зборів при реалізації повноважень з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У відповідності до статей 12 та 13 Закону №2464, органи доходів і зборів забезпечують адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску та мають право, зокрема, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Тому, твердження позивача про відсутність відповідного обсягу повноважень відповідача позбавлені правового підґрунтя.

Частиною першою статті 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статі Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455 затверджено "Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 6.3. вказаної "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 6.4. цієї ж Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Тому, колегія суддів зазначає, що за наявності законодавчо визначених підстав для нарахування та сплати єдиного внеску, Державною податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є правомірним та відповідає способу реалізації наданих владних повноважень, визначених законом.

Інші доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній постанові.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачами в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 160, 198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.12.2014 року

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.