Ухвала суду № 41943844, 08.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2014 р. м. Київ К/800/60230/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Єврокомершл Україна"

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі № 821/183/13-а

за позовом Приватного підприємства "Єврокомершл Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП "Єкврокомершл Україна" за жовтень 2011 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку), листопад, грудень 2011 року, за результатами якої складено акт №152/15-4/32725810 від 15.03.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: ст.198 ПК України, а саме: завищено податковий кредит за вересень 2011 року у сумі ПДВ - 242485,12 грн., за жовтень 2011 року у сумі - 288059,39 грн., за листопад 2011 року у сумі - 47438,69 грн., за грудень 2011 року у сумі - 25633 грн.; п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, а саме: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у вересні 2011 року на 242485,12 грн., за жовтень 2011 року на 288059,39 грн., за листопад 2011 року на 47438,69 грн., за грудень 2011 року на 25633,00 грн.; п.200.4 ст.200 ПК України, а саме: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ у листопаді 2011 року на 232058,00 грн.; п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ПДВ у грудні 2011 року на 72937,00 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 27.03.2012:

- №0000121504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 556732,00 грн., з яких за 10 місяців 2011 року на 251737,00 грн., за 11 місяців 2011 року на 232058,00 грн., за 12 місяців 2011 року на 72937,00 грн., та застосовано штрафні санкції на 278366,00 грн.;

- №0000131504, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 11 місяців 2011 року на 1065,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства, так як господарські операції носили формальний характер, а саме товари та послуги позивачем не придбавались, тому за відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні правомірним спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, взагалі не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Єврокомершл Україна" задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль