Ухвала суду № 41943603, 26.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/23353/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Кошіля В.В.

за участю: секретаря Сватко А.О.,

представника позивача Галуненка І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 по справі №2а-1521/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва до Центру трансферу високих технологій ІМІС про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2011 позовні вимоги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва до Центру трансферу високих технологій ІМІС про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з Центру трансферу високих технологій ІМІС (ідентифікаційний код 26345274) на користь Державного бюджету України (р/р №34122999700005 в УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 26077906, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) податковий борг із сплати земельного податку у розмірі 39472,57грн. та податковий борг із сплати комунального податку у розмірі 10,20грн., а разом 39482,77грн. шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби 26.03.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 №80, пункту 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Центром трансферу високих технологій ІМІС протягом 2009 року до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва подано розрахунки з самостійно визначеними зобов'язаннями, а саме податковий розрахунок земельного податку від 30.01.2009 №3295 з самостійно визначеним зобов'язанням за листопад-грудень 2009 року на суму 5780,85грн.; податковий розрахунок земельного податку від 13.01.2010 №105 з самостійно визначеним зобов'язанням за січень-листопад 2010 року в суму 33697,40грн.

Окрім того, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва було проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт від 07.04.2010 №3055-15/26345274, яким встановлено порушення строків подання до установ банків платіжних доручень, в результаті чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0008281540/0, яким відповідачу донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 289,05грн.

Також відповідачем були подані податкові розрахунки комунального податку з самостійно визначеними зобов'язаннями, а саме податковий розрахунок комунального податку від 07.04.2010 №36799 з самостійно визначеним зобов'язанням на суму 5,10грн.;

Податковий розрахунок комунального податку від 13.07.2010 №122862 з самостійно визначеним зобов'язанням на суму 5,10грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк узгоджені податкові зобов'язання сплачені не були, а тому Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва були надсилала ні на адресу відповідача податкові вимоги: перша податкова вимога від 14.01.2010 №1/55 та друга податкова вимога від 27.04.2010 №2/1013, які вручені відповідачу 24.03.2010 та 18.05.2010 відповідно, що підтверджується актами від 24.03.2010 №8 та від 18.05.2010 №17 про неможливість вручення податкової вимоги платнику податків.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі податкові розрахунки земельного податку від 30.01.2009 №3295 та від 13.01.2010 №105, податкові розрахунки комунального податку від 07.04.2010 №36799 та від 13.07.2010 №122862, податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0008281540/0, облікові картки платника, а також повідомлення від 14.02.2011 №2683/10/24-111 свідчать про те, що за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 39482,77грн., який, на момент розгляду справи не сплачений у добровільному порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції невірно визначений відповідач (боржник), адже за зобов'язаннями вже ліквідованого Центру трансферу високих технологій ІМІС відповідальність несе Державне підприємство ІМІС, а отже саме він є належним відповідачем у даній справі.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи податкового органу, що Центр трансферу високих технологій ІМІС перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва як окремий платник податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи щодо закриття Центру трансферу високих технологій ІМІС за рішенням керівника головного підприємства, не вирішив питання щодо можливості залучення правонаступника відповідача у порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки, відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 по справі №2а-1521/11/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ В.В. Кошіль