Ухвала суду № 41943597, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/78142/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

за участю: секретаря Бовкуна В.В.,

представника відповідача Килівника Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 по справі №2а-19384/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астераус» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2011 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Астераус» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2011 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0007542303/0 та від 17.12.2010 №0007542303/1.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва 08.11.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.12.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 та залишити силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Астераус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.08.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 08.08.2008 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення п пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 2008 рік в сумі 246159,00грн. та за перший квартал 2009 року в сумі 149119,00грн., також встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік у сумі 10910560,00грн. та за I квартал 2010 року у сумі 2183112,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 24.09.2010 №553/23-03/36050784 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0007542303/0 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Астераус» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 246159,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 197640,00грн.

За результатами оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку скаргу позивача було залишено без задоволення, а Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення рішення від 17.12.2010 №0007542303/1.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат нараховані відсотки за користування кредитом, отриманим у Відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк» з огляду на недоведеність зв'язку кредиту з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ален» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ОРВІС» був укладений договір про спільну діяльність з метою спільного будівництва торгівельного комплексу за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 20.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ален» та Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк» було укладено кредитну угоду від 05.06.2007 №8807К5 для будівництва та придбання обладнання для торговельного комплексу, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 20.

Згідно з додатковою угодою від 11.12.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Астераус» приєдналося до спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ален» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ОРВІС».

На виконання умов зазначеної угоди між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ален» та Відкритим акціонерним товариством «Укрексімбанк» був укладений договір про переведення боргу на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Астераус».

Позивач в результаті закінчення будівництва, в якому приймав безпосередню участь, набув право власності на об'єкт нерухомого майна - торговельний комплекс за адресою м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 20. в розмірі 100%.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що кредитні кошти були використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Астераус» за цільовим призначенням - для будівництва та придбання обладнання для торговельного комплексу, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 20.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив зв'язок кредиту з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2010 №0007542303/0 та від 17.12.2010 №0007542303/1 є правильним

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 по справі №2а-19384/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв