Ухвала суду № 41943424, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/57226/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012

у справі № 2а-11891/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроком ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,

за участю Прокуратури Шевченківського району міста Києва,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроком ЛТД» (надалі - позивач, ТОВ «Техпроком ЛТД») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), за участю Прокуратури Шевченківського району міста Києва, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002912312/0 від 16.05.2011 та № 0002902312/0 від 16.05.2011.

Задовольняючи позов, суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач та Прокуратура Шевченківського району міста Києва не надали письмових заперечень або пояснень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Техпроком ЛТД» з питань взаємовідносин з ТОВ «БФ «Вертикаль», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП «Славута» за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт № 925/23-12/21513123 від 21.04.2011.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011: № 0002912312/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 564 476 грн., у тому числі: 1 251 581 грн. - основного платежу, 312 895 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0002902312/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1 156 983 грн., у тому числі: 925 586 грн. - основного платежу, 231 397 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), внаслідок відображення у складі валових витрат та податкового кредиту за період з липня 2007 року по листопад 2008 року сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ БФ «Вертикаль», ТОВ «НВФ «Техприлад» та ТОВ «НВП «Славута», які мають ознаки фіктивності, оскільки зареєстровані на підставних осіб та не мають фізичних і технічних можливостей для виконання робіт (послуг).

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ «НВП «Славута» було укладено: договір субпідряду № 62-ІІ від 14.08.2007, предметом якого є виконання проектно-вишукувальних робіт на об'єктах замовника на підставі технічних завдань, та договір на виконання субпідрядних проектно-вишукувальних робіт № 73 від 05.09.2007, предметом якого є виконання інженерно-геологічних вишукувань та обстеження конструкцій на об'єктах замовника.

Між позивачем та ТОВ «БФ «Вертикаль» укладено: договір субпідряду № 110 від 20.06.2007, предметом якого є виконання робіт по підсиленню фундаментів методом металотрубчатих паль, виконання будівельно-монтажних робіт та ремонтно-будівельних робіт на об'єктах замовника, а також договір субпідряду № 114 від 20.06.2007, предметом якого є виконання електровимірювальних та електромонтажних робіт на об'єктах замовника.

Між позивачем та ТОВ «НВФ «Техприлад» укладено договори: договір субпідряду № 31Т/2008 від 02.06.2008, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт і робіт, пов'язаних з улаштуванням буронабивних пальзадавлювальних металотрубчатих паль на об'єктах замовника, та договір на виконання субпідрядних робіт № 35Т/2008 від 14.08.2008, предметом якого є виконання електромонтажних та електровимірювальних робіт на об'єктах замовника.

Факт виконання даних видів робіт підтверджується наявними у матеріалах справи двосторонніми актами приймання виконаних підрядних робіт, актами здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, актами здачі-приймання науково-проектної документації, актами здачі-приймання науково-технічної продукції (послуг), а також технічною документацією, а саме:

- за договором № 62-ІІ від 14.08.2007 - проектом реставрації та пристосування нежитлових приміщень під Подільське відділення Київської міської філії банку на вул. Петра Сагайдачного, 22/1, у Подільському районі міста Києва, та проектом реставраційного відтворення об'єктів історико-архітектурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького» в м. Чигирині Черкаської обл.;

- за договором № 73 від 05.09.2007 - звітами про інженерно-геологічні вишукування для забудови території земельної ділянки житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами в смт. Козин Обухівського р-ну Київської обл., та про інженерно-геологічні вишукування на ділянці будівництва 1-ї черги багатоквартирних житлових будинків земельної ділянки 1,5 га по вул. Польова, 3 у с. Терезине, Білоцерковського р-ну Київської обл.;

- за договором № 110 від 20.06.2007 - виконавчою документацією по влаштуванню буронабивних паль при будівництві НІКЗ «Гетьманська столиця в смт. Батурин Чернігівської обл.» та по підсиленню фундаментів автоклаву на території ВАТ «Обухівський завод пористих виробів»;

- за договором 31Т/2008 від 02.06.2008 - виконавчою документацією по влаштуванню буро набивних паль при будівництві підпірної стінки ПС-ЗБ (Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні на вул. Гетьмана Мазепи, 15-а, у Печерському р-ні м. Києва) та по підсиленню фундаментів при реконструкції дитячої поліклініки № 1 Оболонського району по вул. Л.Гавро, 26, в Оболонському р-ні м. Києва.

ТОВ «НВП «Славута», ТОВ «БФ «Вертикаль» та ТОВ «НВФ «Техприлад» виписано на адресу позивача податкові накладні, які оформлено у відповідності до чинного законодавства України, чого не заперечує податковий орган.

Вищезазначені двосторонні акти приймання виконаних підрядних робіт, акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, акти здачі-приймання науково-проектної документації, акти здачі-приймання науково-технічної продукції (послуг), а також технічна документація розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання вказаних робіт (послуг) у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В оплату за виконані роботи ТОВ «Техпроком ЛТД» перерахувало на рахунки вказаних контрагентів грошові кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Окрім того, суди попередніх інстанцій доречно наголосили на тому, що матеріали справи містять ліцензії на будівельну діяльність контрагентів позивача, що спростовує висновок податкового органу про неможливість здійснення вказаних господарських операцій внаслідок відсутності кваліфікованого персоналу. Так, відповідно до ліцензії № 119754 серії АВ, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, ТОВ «БФ «Вертикаль» строком з 04.08.2006 по 04.08.2011 вправі здійснювати передбачений цією ліцензією перелік видів робіт будівельної діяльності, в т.ч. проектні роботи, архітектурне та будівельне проектування, проектування внутрішніх інженерних мереж, систем, споруд тощо. Відповідно до ліцензії № 357046 серії АВ, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, ТОВ «НВФ «Техприлад» строком з 01.08.2007 по 01.08.2012 вправі здійснювати перелік видів робіт будівельної діяльності, в тому числі проектні роботи (для звичайних умов, нового будівництва, для реконструкції, ремонту тощо). Такі ліцензії були чинні на момент здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується і подальше використання позивачем виконаних та наданих на його замовлення робіт та послуг в господарській діяльності (договори та акти виконаних робіт форми КБ-2, які підписані позивачем, як субпідрядником, з однієї сторони та підрядниками з іншої).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що усі роботи, які виконувались ТОВ «НВП «Славута», ТОВ «БФ «Вертикаль» та ТОВ «НВФ «Техприлад», входили, як складова частина, у загальний обсяг робіт, виконаних підрядником будівництва ТОВ «Техпроком ЛТД» на користь інших замовників.

Висновки податкового органу про відсутність у контрагентів можливості здійснювати господарську діяльність, відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб позивача та його контрагентів не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат, оскільки це не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди позивачем.

Досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Техпроком ЛТД» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням того, що на момент укладення договорів та видачі податкових накладних контрагенти позивача мали статус юридичної особи та перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що скасування свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів після проведення господарських операцій не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту реєстрації такої особи платником податку на додану вартість і до моменту виключення її з реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладені між ТОВ «Техпроком ЛТД» та ТОВ «БФ «Вертикаль», ТОВ «НВФ «Техприлад», ТОВ «НВП «Славута» договори не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договорів із зазначеними суб'єктами господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 у справі № 2а-11891/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна