Ухвала суду № 41943400, 04.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/25476/12

К/9991/11179/12,

К/9991/11252/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Голубєвої Г.К.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод», Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року

у справі № 2а-7986/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» (далі - ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод»; позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську; відповідач-1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (далі - УДКС України у м. Луганську Луганської області; відповідач-2) задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» суми в розмірі 268 319,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 268 319,00 грн., з якої 195 065,00 грн. - за січень 2011 року, 73 254,00 грн. - за лютий 2011 року, пеню в розмірі 7 657,00 грн., судові витрати в розмірі 1 703,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року апеляційні скарги задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року скасовано в частині стягнення пені в розмірі 7 657,00 грн. В задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року залишено без змін. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» судові витрати в розмірі 1 656,14 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі позивач та відповідачі оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

УДКС України у м. Луганську Луганської області в поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року, постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 268 319,00 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях на касаційні скарги відповідачів позивач просить залишити їх без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а касаційні скарги відповідачів - залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в банку за січень - лютий 2011 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2010 року - грудні 2011 року, за наслідками якої складено довідку № 267/23-616/00480796 від 11 травня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки не встановлено укладення позивачем нікчемних (недійсних) правочинів, проведення безтоварних операцій з постачальниками та покупцями, завищення або заниження від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за охоплений перевіркою період. В той же час, зазначено про неможливість підтвердження залишку заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 195 065,00 грн. та за лютий 2011 року в розмірі 73 254,00 грн., що обумовлено неотриманням результатів проведення зустрічних перевірок підприємств, залучених до схеми постачання ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод», а саме - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут біохімічних технологій», Закритого акціонерного товариства «Макрохім».

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.7, 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами, за результатами проведеної перевірки відповідачем-1 не приймалось податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України щодо суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року та за лютий 2011 року в загальному розмірі 268 319,00 грн., а також підтверджено фактичну сплату позивачем зазначеної суми податку в ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг).

При цьому слід враховувати, що чинним податковим законодавством не поставлено право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковим органом зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання, а проведення таких перевірок, в свою чергу, не може продовжити визначений ПК України строк відшкодування з Державного бюджету України відповідної суми податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому непередбачення Законом України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI) видатків на сплату пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

А відтак, суд апеляційної інстанції з посиланням на Закон № 2857-VI помилково скасував постанову суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 7 657,00 грн., яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» задовольнити частково, а касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області залишити без задоволення.

Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2012 року, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Голубєва Г.К.