Ухвала суду № 41943393, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/800/33576/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі № 2а-10145/12/1370 (876/4964/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна»

до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Едіка-Україна») до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач, Миколаївська МДПІ Львівської області ДПС), про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622321 від 23.10.2012.

Суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 скасовано постанову суду першої інстанції та винесено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18.10.2010 по 23.10.2010 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Едіка-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Різано Трейд» за період з 01.11.2010 по 30.11.2010 та встановлено порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2010 року, на 60 516 грн.

За наслідками перевірки складено акт від 23.10.2012 № 230/2200/34128701. На підставі акта перевірки, Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622321 від 23.10.2012, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Едіка-Україна» з податку на додану вартість в сумі 75 645 грн. (в тому числі: за основним платежем - 60 516 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 15 129 грн.).

В основу виявлених порушень відповідачем було покладено висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Різано-Трейд», взято до уваги акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.2011 № 572/23-1/36445153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Різано-Трейд» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ТОВ «Євросонік» за вересень, жовтень, листопад 2010 року», згідно із яким, зокрема, встановлено, що ТОВ «Різано-Трейд» не знаходиться за юридичною адресою.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено нормами п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження факту реального придбання товару у ТОВ «Різано-Трейд» позивачем надано до матеріалів справи рахунок-фактуру № 151105 від 15.11.2010 на придбання картонної сувенірної упаковки на загальну суму 363 097,86 грн., в т.ч. ПДВ - 60 516,31 грн.; видаткову накладну та податкову накладну № 161105 від 16.11.2010 на загальну суму 363 097,86 грн., в т.ч. ПДВ - 60 516,31 грн.; копії банківських виписок; акт виконаних робіт з перевезення вантажів № 172 від 16.11.2010, докази оплати за перевезення товару тощо.

Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено документи, що підтверджують факт подальшої реалізації позивачем придбаної у ТОВ «Різано-Трейд» продукції, а саме:

- договір виготовлення та поставки продукції № 3375/10 від 21.10.2010 з ТОВ «Снєжка - Україна», Специфікацію до договору №3375/10 на виготовлення та поставку ділових щоденників, видаткову накладну №ЕУ - 0141 від 16.11.2010, довіреність СН №29 від 16.11.2010 на отримання матеріальних цінностей, копії виписок з банківських рахунків;

- договір виготовлення та поставки №3791/10 від 09.11.2010 з ТОВ «Рейнбоу Адвертайзінг», видаткову накладну №ЕУ-0249 від 16.12.2010, копії виписок з банківських рахунків;

- договір виготовлення та поставки продукції № 3986/10 від 01.11.2010, специфікацію до договору №3986/10 від 01.11.2010, видаткову накладну №ЕУ-0238 від 14.12.2010, ЕУ-0237 від 14.12.2010, довіреність на тримання матеріальних цінностей №565 від 23.12.2010, видаткову накладну №ЕУ-0210 від 06.12.2010, довіреність №547 від 06.12.2010, видаткову накладну №ЕУ-0289 від 21.12.2010, копії виписок з банківських рахунків тощо.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Едіка-Україна» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки податкового органу про відсутність у контрагента можливості здійснювати господарську діяльність, відсутність його за юридичною адресою, неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди позивачем.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 29.05.2013 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі № 2а-10145/12/1370 (876/4964/13) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна