Ухвала суду № 41943378, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/9991/57947/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року

у справі № 2а/2370/8199/2011

за позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія-2005»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Будівельна компанія-2005» (далі - ПП «Будівельна компанія-2005»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Черкасах Черкаської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 000002682301 від 19 липня 2011 року та № 000002672301 від 19 липня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Будівельна компанія-2005» витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в розмірі 28,23 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Будівельна компанія-2005» з питань, зазначених в запереченні платника № 25 від 20 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1767/23-2/33536305 від 12 липня 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000002672301 від 19 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 133 867,00 грн. (126 937,00 грн. - основний платіж, 6 930,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 000002682301 від 19 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176 728,00 грн. (153 561,00 грн. - основний платіж, 23 167,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані акти індивідуальної дії - без змін.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Будівельна компанія-2005» пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за договором № 12 від 26 липня 2010 року та додатковою угодою № 1 до даного договору, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРОСС», з підстав їх нікчемності.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за правовим регулюванням норми закріплено в пунктах 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «ГРОСС» будівельних (цегляних) робіт в охоплений перевіркою період засвідчується належним чином складеними податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних (підрядних) робіт типової форми № КБ-3, що контролюючим органом не заперечується.

Сумнівів щодо достовірності цих документів у відповідача під час здійснення перевірки не виникло, про що вказано в акті № 1767/23-2/33536305 від 12 липня 2011 року.

Отже, враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо реального характеру проведених господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування даних податкового обліку від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.