Ухвала суду № 41943374, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/9991/180/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року

у справі № 2а/0570/12844/2011

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька» (далі - КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Донецька; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000692341 від 05 травня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 182 447,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19 лютого 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19 лютого 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 878/23-2/35729969 від 11 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000692341 від 05 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 318 419,00 грн. (254 735,00 грн. - основний платіж, 63 684,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підприємством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 12.1.1, 12.1.4 пункту 12.1, підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат заборгованості житлових будинків з квартирної плати та за вивіз твердих побутових відходів, що виникла до створення позивача (18 лютого 2008 року) та обліковувалась перед житлово-експлуатаційними конторами Ленінського району м. Донецька, які йому передано на баланс в господарське відання, за відсутності документів, що підтверджують виникнення такої заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР платник податку-продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

За змістом підпункту 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку-продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними документами, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частин 1, 2 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

В наведеній ситуації судами з'ясовано, що відповідно до розпорядження Донецького міського голови № 247 від 28 лютого 2008 року на баланс позивача від житлово-експлуатаційних контор Ленінського району м. Донецька № 1, 2, 3, 4, 6 передано в господарське відання тільки житлові будинки, а дебіторську та кредиторську заборгованість з квартирної плати, за вивіз твердих побутових відходів та обслуговування ліфтів зобов'язано врахувати лише розпорядженням міського голови від 05 липня 2011 року, винесеним вже після проведення перевірки та складання акту № 878/23-2/35729969 від 11 квітня 2011 року.

З огляду на викладене та враховуючи ненадання КП «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька» на підтвердження сум, включених до складу валових витрат, належним чином оформлених первинних документів, судові інстанції дійшли цілком об'єктивного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія Ленінського району м. Донецька» відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.