Рішення № 41943205, 16.12.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" грудня 2014 р. Справа № 906/1522/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковському В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриньок О.А. - дов. №14 -126 від 13.05.14 р., дійсна до 13.05.17 р.

від відповідача: Кімак З.К. - дов. №51/16 від 08.01.14 р., дійсна до 31.12.14 р.

В засіданні суду 08.12.14р. оголошувалась перерва до 11:00год. 16.12.14р. згідно ст. 77 ГПК України.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 1737798,99 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 1737798, 99 грн. 3% річних та інфляційних втрат за невиконання безспірного грошового зобов'язання, визнаного в судовому порядку за рішенням судів у справах №11/5007/1012/12 та №906/1828/13.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається , серед іншого, на таке:

- протягом жовтня 2011р., лютого - квітня, жовтня - грудня 2012р. було передано відповідачу природний газ в обсязі 18 403, 316 тис. м. 3 на загальну суму 83 259 965, 74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, довідками щодо кінцевого сальдо;

- оплата за газ, згідно п. 6.1. Договору №14/2364/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. передбачає, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місцем поставки газу;

- оскільки відповідач допустив неналежне виконання своїх грошових зобов'язань за період після 26.11.13р., що неохоплений судовими рішеннями , останній має сплатити 3% річних з простроченої суми в сумі 339 439, 43 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 398 359, 55 грн.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 54 ГПК України.

Ухвалою від 17 листопада 2014р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи №906/1522/14 до розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано суду заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмовий відзив, в якому проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки вважає, що вина підприємства як підстава для відповідальності за порушення грошового зобов'язання , відсутня, з наступних підстав:

- основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є непогашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, зокрема, різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями за період 2012-2013 роки та перше півріччя 2014 року становила 65 879 335, 25 грн.;

- вчасне відшкодування підприємству різниці в тарифах дозволило би підприємству уникнути виникнення основного боргу за отриманий природний газ, а відтак, до необхідності сплати інших його складових ( 3% річних та інфляційних втрат);

- іншою причиною несвоєчасних розрахунків за отриманий енергоносій є заборгованість населення за спожиту теплову енергію , розмір якої станом на 01.12.14р. складає 30, 3 млн. грн. , попри вжиті підприємством заходи щодо її стягнення в судовому порядку.

Стосовно розміру заявлених позовних вимог, відповідач вважає, що арифметично правильною є сума інфляційних втрат в розмірі 1 331 226, 94 грн., а не в розмірі , заявленому позивачем - 1 398 359,55 грн. Розрахунок 3% річних в розмірі 339 439, 43 грн. є правильним (а. с. 111-113).

В засіданні суду 16 грудня 2014р. представник відповідала заявила клопотання від 16.12.14р. № 6068/16 про надання розстрочки виконання судового рішення в порядку п.6 ст. 86 ГПК України.

Представник позивача заперечив проти задоволення заявленого клопотання, оскільки вважає останнє необґрунтованим.

В засіданні суду 16.12.14 р. представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №11/5007/1012/12, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р. стягнуто з відповідача на користь позивача 8016842, 85 грн. боргу, 145832, 65 грн. 3% річних, 438067, 75 грн. пені, 26380, 02 грн. інфляційних, 951206, 20 грн. 7% штрафу, 64379, 94 грн. судового збору за неналежне виконання Договору від 30.09.11р. №14/2364/11 на купівлю-продаж природного газу та додаткових угод до нього : №1 від 11.10.14р., №2 від 30.01.2012р. та №3 від 27.06.2012р.

Зокрема , цим рішенням суду стягнуто заборгованість за спожитий згідно договору №14/2364 від 30.09.2011р. у березні-квітні 2012р. природний газ, а 3% річних - за період по 16.08.2012р. ( а с. 88 -91).

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/1828/13 від 20.01.2014р., залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. стягнуто з відповідача на користь позивача 26613514, 14 грн. боргу, 500000, 00 грн. пені, 500000, 00 грн. штрафу, 1023592, 19 грн. 3% річних, 68820, 00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Зокрема , цим рішенням суду стягнуто з відповідача 3% річних в сумі 27459,26 грн., нарахованих за період з 17.08.2011р. по 19.12.2012р. та 84677,42 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.08.2012р. по 17.05.2013р.

Крім того, стягнуто 3% річних у розмірі 911455,51 грн. у зв`язку із несвоєчасною сплатою вартості спожитого природного газу: у жовтні 2012р. - за період з 15.11.2012р. по 26.11.2013р. (157324,36 грн.), у листопаді 2012р. - за період з 15.12.2012р. по 26.11.2013р. (283512,09 грн.), у грудні 2012р. - за період з 15.01.2013р. по 26.11.2013р. (470619,06 грн.).

Позивач в даному позові просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми в розмірі 339 439, 43 грн. за наступний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу у жовтні 2012р. - грудні 2012р., починаючи з 26.11.13року по 23.06.14року включно та інфляційні втрати суми основного боргу в загальному розмірі 1 398 359, 55 грн. за період грудня 2013року по травень 2014 року включно.

Відповідач погодився із розрахунком 3% річних в сумі 339 439, 43 грн., однак інфляційні втрати визнає в сумі 1 331 226, 94 грн., проти заявленої позивачем 1 398 359, 55 грн., з підстав допущеної арифметичної помилки у розрахунку, оскільки вважає, що інфляційні втрати за квітень та травень 2014року підлягали визначенню із суми основного боргу за поставу грудня 2012року в розмірі 11 485 971,14 грн., а не із суми 12 126311,42 грн.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши їх правову оцінку у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку позов задовольни, з огляду на наступне.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання ( п.7.1 Постанови ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ( надалі - Постанова № 14)).

Судом встановлено, що 3% річних в загальній сумі 339 439, 43 грн. нараховані позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу у жовтні 2012р. - грудні 2012р., починаючи з 26.11.13року по 23.06.14року включно

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд перевірив здійснені позивачем та відповідачем розрахунки 3% річних та визнав їх арифметично правильними, відтак вважає їх такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Судом встановлено, що інфляційні втрати в загальній сумі 1 398 359, 55 грн. нараховані позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу у жовтні 2012р. - грудні 2012р. за період грудня 2013року по травень 2014 року включно.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, та абз. 3 п. 3.2. Постанови ВГСУ №14 , господарський суд перевірив здійснені позивачем та відповідачем розрахунки інфляційних втрат, та визнає арифметично правильним розрахунок позивача. Задоволенню підлягає заявлена сума. Розрахунок інфляційних втрат відповідача на суму 1 398 359, 55 грн. суд відхиляє.

Відповідно до п. 6 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

В п.2.3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

За судовою практикою, як встановив Конституційний Суд України, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У п. 7.2. Постанови ВГСУ від 17.10.12р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також роз'яснено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" та Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV "Про теплопостачання" відповідач є виконавцем та виробником комунальної послуги з теплопостачання.

Судом встановлено, що придбаний за Договором від 30.09.11р. №14/2364/11 природний газ використаний відповідачем виключно на вироблення теплової енергії , яка спожита, зокрема, населенням ( громадянами, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам).

У ч. 4 ст. 191 Господарського кодексу України зазначено, що законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Згідно ч.6 цієї статті органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Ч. ч. 4, 5 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні-послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Окрім того, у ст. 1 Закону України від 20.02.2003 № 554-IV "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачається, що громадяни для реструктуризації заборгованості мають право укласти з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).

Як зазначено у статті 5 цього закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Однак реалізація правової норми статті 5 напряму залежить від реалізації правової норми статті 1 цього Закону, а оскільки укладення угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги є правом, а не обов'язком громадян, тому змусити їх цим правом скористатися відповідач не може.

Так, дебіторська заборгованість населення за спожиту теплову енергію станом на 01.12.14року складає більше 30 млн. грн.

Збитки підприємства за 2013 рік склали 73 076 тис. грн., за 9 місяців 2014 року - 47 735 тис. грн. ( звіти про фінансові результати за 9 місяців 2014 року).

Заборгованість відповідача за спожитий природний газ перед кредиторами, в тому числі, позивачем, станом на 01.12.14р. складає 216 571 455,58 грн. , з них штрафні санкції - 23 847 366,38 грн.

Суд вважає, що наявність некомпенсованої відповідачеві заборгованості з різниці в тарифах за 2012-2013 роки та перше півріччя 2014 року у розмірі 65 879 335,25 грн. грн. , є тією винятковою обставиною, яка є підставою для розстрочки виконання рішення суду у цій справі.

Окрім того, відповідач є комунальним підприємством Житомирської міської ради.

У п.3.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 у справі N 1-14/2007 (справа щодо кредиторів підприємств комунальної форми власності) зазначено, що статтею 7 Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування, однією з найважливіших цілей діяльності якого є забезпечення нагальних потреб населення територіальної громади у комунальних та інших невідкладних послугах соціального характеру, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо.

Якщо головною метою суб'єкта господарювання в комунальному секторі економіки є виробництво продуктів чи послуг для задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади, наприклад, з водопостачання, опалення, вивезення сміття та відходів тощо, то його організаційно-правовою формою має ставати комунальне унітарне підприємство.

Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини восьмої статті 5 Закону України 2343-12, наголошує, що комунальні унітарні підприємства є суб'єктами господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основі їх діяльності покладені інтереси територіальної громади.

З врахуванням вищевикладеного та конкретних обставин цієї справи, суд прийшов до висновку скористатися наданим правом та розстрочити виконання рішення суду у цій справі строком на 6 місяців, оскільки боржник повинен мати реальну можливість його виконання у спосіб та порядку, що у ньому визначені.

Розстрочення виконання рішення суду здійснюватиметься в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 1 737 798,99 грн. шістьма рівними платежами, починаючи з першого в сумі 289 633,16 грн. у строк до 16.01.2015 р. включно та щомісячно - до шістнадцятого числа включно, закінчуючи останнім платежем на суму 289 633,19 грн. - до 16.06.15 р.

Витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ч.5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 47, 49, 82, п. 6 ч. 1 ст. 83, 84-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Б. Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 339 439,43 грн. 3% річних;

- 1 398 359,55 грн. інфляційних втрат;

- 34 755,98 судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення у справі №906/1522/14 в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 1 737 798,99 грн. строком на шість місяців, зі сплатою рівними платежами кожного календарного місяця в такому порядку:

- платіж в сумі 289 633,16 грн. підлягає сплаті до 16.01.2015 р. включно;

- платіж в сумі 289 633,16 грн. підлягає сплаті до 16.02.2015 р. включно;

- платіж в сумі 289 633,16 грн. підлягає сплаті до 16.03.2015 р. включно;

- платіж в сумі 289 633,16 грн. підлягає сплаті до 16.04.2015 р. включно;

- платіж в сумі 289 633,16 грн. підлягає сплаті до 16.05.2015 р. включно;

- платіж в сумі 289 633,19 грн. підлягає сплаті до 16.06.2015 р. включно.

4. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.14 р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (простою)