Постанова № 41943083, 08.12.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 р. № 820/18280/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Ситніка О.О.,

представника відповідача - Калініної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000224600 від 03.09.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 100704,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 50352,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Державним підприємством «Харківський машинобудівний завод "ФЕД" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за травень 2014 року, за результатами якої складено акт. На підставі вказаного акту перевірки № 279/28-09-46-17/14310052 від 19.08.2014 року відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 03.09.2014 року № 0000224600. Обставини, які викладені в акті перевірки, неправомірно кваліфіковані як порушення, що передбачені ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, вищевказані порушення встановлено відповідачем при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства та свідчить про поверхневе проведення перевірки. У зв'язку із чим, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 03.09.2014 року № 0000224600 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.12.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2014 року проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Укртехснаб", ПФ "Профі" та ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб", а тому податкові накладні, виписані на користь позивача, не є підставою для формування податкового кредиту, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Державним підприємством «Харківський машинобудівний завод "ФЕД" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за травень 2014 року, за результатами якої складено акт № 279/28-09-46-17/14310052 від 19.08.2014 року (т.1 а.с. 29-76).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.п. "и" п. 201.1, п.201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 100703,98 грн.; п.п. "и" п. 201.1. ст. 201, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-2010 року, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 100703,98 грн. (т. 1 а.с. 75).

На підставі вказаного акту перевірки № 279/28-09-46-17/14310052 від 19.08.2014 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 03.09.2014 року № 0000224600 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1007004 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 50352 грн. (т. 1 а.с. 26).

З дослідженого акту перевірки № 279/28-09-46-17/14310052 від 19.08.2014 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлень-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та його контрагентами.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Укртехснаб", ПФ "Профі" та ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб ".

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехснаб" (постачальник) укладено договір на поставку продукції №2П/08/205 від 12.03.2008 року. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця підшипники, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар ( т. 1 а.с. 92-106).

Реальність виконання умов укладеного договору №2П/08/205 від 12.03.2008 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними № 106 від 08.05.2014 року, № 107 від 13.05.2014 року, № 118 від 22.05.2004 року, прибутковими ордерами №213, №152, № 226, лімітними картками № 0671, № 0578, №0694, №0523, №0501, №0605, №0502, № 0512, податковими накладними № 2 від 8.06.2014 року, №3 від 13.05.2014 року, №11 від 22.05.2014 року, паспортами якості, товарно-транспортними накладними № 08/05-1, №13/05-1, №22/05, свідоцтвами про приймання (т. 1 а.с. 107-131, 204, т. 2 а.с. 2-10).

Також між позивачем (покупець) та Приватною фірмою "Профі" (продавець) укладено договір купівлі-продажу металопродукції №334Х/09-205 від 24.12.2014 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує металопродукт у номенклатурі, кількості, вартості та строкам відповідно до специфікацій №1,2,3,4 ( т. 1 а.с. 132-135).

На виконання умов укладеного правочину позивачем надано до матеріалів справи додаткові угоди до договору, специфікації № 1, № 2, № 3, №4, № 5, № 6, видаткові накладні № 108 від 07.05.2014 року, №110 від 12.05.2014 року, № 128 від 21.05.2014 року, №139 від 28.05.2014 року, №141 від 02.06.2014 року, прибуткові ордери № 121, №122, №124, № 137, №00000354, лімітні картки № 1385, № 1386, №1387, № 1400, № 1401, № 1405, № 1454, №1464, №1465, № 1740, №1776, № 1414, №1560, № 1647, №1443, вимоги № 72, № 73, №103, №76, №79, №106, № 108, 110, №109, №104, №112, №111, товарно-транспортні накладні № 048052, №Р110, №Р128, № Р139, №Р141, податкові накладні № 5 від 06.05.2014 року, № 15 від 12.05.2014 року, №31 від 20.052014 року, № 32 від 21.052014 року, № 36 від 26.05.2014 року, №37 від 26.05.2014 року, № 46 від 30.05.2014 року, виписками із сертифікатів (т. 1 а.с. 136-181, 205-209).

Крім того, судом встановлено, що 12.09.2013 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод спеціальних труб " (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 2Г/13-205. Відповідно до умов вказаного правочину, продавець продає, а покупець купує труби нержавіючі у номенклатурі, кількості, вартості та строкам відповідно до специфікації (т. 1 а.с. 181-182).

У підтвердження реальності укладеного правочину, позивачем надано до матеріалів справи додаткові угоди до договору, специфікації, видаткові накладні № 131 від 06.05.2014 року, №161 від 04.06.2014 року, прибуткові ордери № 252, №00000459, лімітні картки № 1007, № 1008, №1009, вимоги № 136, №230, товарно-транспортні накладні № 131, № 04039, податкові накладні №4 від 06.05.2014 року, № 29 від 26.05.2014 року, сертифікатами якості (т. 1 а.с. 183-195, 210-211).

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копію журналу реєстрацію довіреностей за 2013 рік та 2014 рік.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок з рахунків позивача та платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 231-238).

Також позивачем надано договори найму транспортного засобу, укладені між позивачем та ВАТ "ФЕД" та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т. 2 а.с. 11-21).

Для підтвердження подальшої реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем надано до матеріалів справи договори укладені із ПАТ "ФЕД" разом із специфікаціями (т. 2 а.с. 22-46)

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ "Укртехснаб", ПФ "Профі", ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб " підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, специфікаціями, вимогами, лімітними картками, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та та ТОВ "Укртехснаб", ПФ "Профі", ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб " виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Укртехснаб", ПФ "Профі", ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Щодо посилань відповідача на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпровський завод спеціальних труб" та акт "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укртехснаб" суд не приймає до уваги, виходячи із наступного.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкового повідомлення - рішення від 03.09.2014 року № 0000224600, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000224600 від 03.09.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 100704,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 50352,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м.Харків, вул.ю Сумська, б. 132, код ЄДРПОУ 14310052) судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн. 11 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2014 року.

Суддя С.О. Чудних