Ухвала суду № 41940072, 11.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4661/14-к 11.12.2014 11.12.2014 11.12.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/740/14 Головуючий у суді першої інстанції: Миронова О.В.

Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач апеляційного суду: Гулий В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Хоміка І.М.,

суддів: Гребенюк В.І., Гулого В.П.,

за участю секретаря Демянюк І.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150190002004.

Обвинувачений - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_2), раніше судимий 27 січня 2014 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу розміром 850 грн. Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Осипенко О.М.,

обвинувачений ОСОБА_3,

захисник ОСОБА_4,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора Вознесенської міжрайонної прокуратури Миколаївської області.

Просить вирок в частині призначення покарання скасувати і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом 1 року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2014 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та, із застосуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області витрати за проведення експертизи у розмірі 196 грн. 56 коп.

Вирішене питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.

Вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що полягає в безпідставному застосуванні ст. 69 КК України.

Визнавши за можливе призначити ОСОБА_3, із застосуванням ст. 69 КК України, більш м'яке покарання ніж установлено санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, виходячи з того, що обвинувачений в скоєнні злочину визнав себе визнав повністю, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, є інвалідом 3 групи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд не зазначив у вироку, яким чином ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Усупереч вимогам ст. 65 КК України суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені ним дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він має не зняту і не погашену судимість за вчинення аналогічного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, перебуває на обліку у лікаря-нарколога.

Вказує, що судом не враховано, що попереднім вироком до ОСОБА_3 вже застосовувалися положення ст. 69 КК України.

На думку апелянта призначене судом покарання у виді громадських робіт не відповідає меті покарання, передбаченій в ст. 65 КК України, а саме, виправленню та запобігання вчиненню нових злочинів.

Узагальнена позиція заперечень обвинуваченого.

Вважає всі доводи апелянта безпідставними, просить апеляційну скаргу прокурора визнати необґрунтованою, а вирок районного суду залишити без зміни.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що на початку вересня 2014 року, він, на присадибній ділянці по вул. Маяковського, 125, в м. Вознесенськ, Миколаївської області, нарвав суцвіття з листям рослин роду коноплі, висушив та в приміщенні літньої кухні зберігав для власного вживання без мети подальшого збуту.

22 вересня 2014 року в ході проведення обшуку у літній кухні вказаного помешкання виявлено та вилучено суху рослинну речовину, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом загальною масою у перерахунку на висушену речовину 4,135 гр., а також саморобний пристрій для куріння з нашаруванням на стінках особливо небезпечного наркотичного засобу смоли канабісу (гашишу) масою 0,624 гр., які ОСОБА_3 незаконно зберігав за місцем свого мешкання без мети подальшого збуту.

Ці дії обвинуваченого кваліфіковані судом, як незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно (ч. 2 ст. 309 КК України).

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд визнає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції докази досліджені в порядку, передбаченому вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України. Фактичні обставини справи та кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 309 КК України апелянтом не оспорюються.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_3 та призначаючи йому покарання у виді громадських робіт, які, до речі, належить відбувати реально, суд першої інстанції, як вбачається з вироку, керувався положеннями ст.ст. 65, 66, ч. 1 ст. 69 КК України.

Так, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину (злочин середньої тяжкості), обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, інвалідність 3 групи), даних про особу засудженого (позитивну характеристику, утримання двох малолітніх дітей), відсутність обставин, які обтяжують покарання.

За наявності трьох обставин, які пом'якшують покарання, з урахуванням особи винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, та наведених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_3 покарання більш м'якого виду, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Тому рішення районного суду про застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України та обрання засудженому покарання у виді громадських робіт є обґрунтованим і достатньо умотивованим

З цим висновком колегія суддів погоджується, підстав для скасування вироку за надмірною м'якістю покарання та застосування більш суворого покарання, не вбачає. Призначене ОСОБА_3 покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора щодо неврахування судом наявності у обвинуваченого не знятої і не погашеної судимості за вчинення аналогічного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, є безпідставними, виходячи з наступного. За ч. 2 ст. 309 КК України за якою ОСОБА_3 визнано винуватим, як одну із кваліфікуючих ознак передбачено повторність. Дана кваліфікуюча ознака врахована судом. Врахування її ще раз при призначення покарання, як таку, що його обтяжує, виходячи з положень ч. 4 ст. 67 КК України, не можливо.

Застосування за попереднім вироком положень ст. 69 КК України, виходячи з норм чинного законодавства України про кримінальну відповідальність, не забороняє суду його застосування при призначенні покарання за іншими вироками, а тому доводи апелянта з цього приводу, є такими, що не заслуговують на увагу.

Полишеного сенсу є і доводи апелянта щодо неврахування судом, при призначенні ОСОБА_3 покарання, факту перебування того на обліку у лікаря-нарколога, оскільки, як свідчать дані довідки Вознесенської ЦРЛ від 06.10.2014 р. (а.с. 9), ОСОБА_3 поставлений на профілактичний облік у наркологічному кабінеті лише після вчинення ним злочину.

За такого, доводи викладені в апеляційній скарзі є неприйнятними, внаслідок чого постановлений щодо обвинуваченого вирок скасуванню не підлягає.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Вознесенської міжрайонної прокуратури Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2014 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: