Рішення № 41939834, 17.12.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5924/13-ц 17.12.2014 17.12.2014 17.12.2014

Провадження №22-ц/784/2997/14

Провадження 22ц-/784/2997/14 Головуючий по 1 інстанції Алєйніков В.О.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2014р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

з участю: секретаря судового засідання Орельської Н.М., представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2014р.

за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного спеціалізованого підприємства „Юстиція" про визнання правочинів недійсними та поділ майна,

встановила:

У червні 2013р. ОСОБА_5 пред'явила позов до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПСП „Юстиція" і з врахуванням подальших уточнень (а.с.130) кінцево просила:

- визнати недійсними прилюдні торги з продажу нежитлового приміщення магазину продтоварів із закусочною з надбудовою другого житлового поверху по АДРЕСА_1, які було проведено 25 грудня 2009р. та свідоцтва про право на придбане майно, видане нотаріальним органом 29 грудня 2009р. на ім'я ОСОБА_3;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину продтоварів із закусочною з надбудовою другого житлового поверху приміщення по АДРЕСА_1, укладеного 12 квітня 2010р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_7;

- провести поділ нежитлового приміщення магазину продтоварів із закусочною з надбудовою другого житлового поверху по АДРЕСА_1 визнавши за нею право власності на 1/2 частку цього майна.

Позивач зазначала, що під час шлюбу з ОСОБА_6 ними 05 серпня 2005р. за спільні кошти було придбано вказане нежитлове приміщення, яке без врахування її прав як співвласника і всупереч положень ст.ст.65,67,68,73 СК, ст.ст.321,369 ЦК було незаконно реалізовано на прилюдних торгах ОСОБА_3, яка у свою чергу не бажаючи реального настання правових наслідків продала спірне майно ОСОБА_7 порушивши при цьому положення ч.5 ст.203 ЦК.

Посилаючись на вказані обставини позивач просила про задоволення її вимог.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2014р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустила строк позовної давності.

Проте з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

За правилами ст.ст.256,267 ЦК позовна давність може бути застосована судом лише до вимог, які свідчать про порушення прав позивача і за наявності заяви сторони про її застосування.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч.1-3,5,6 ст. 203 ЦК.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч.1-3 та 6 ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838 (далі - Тимчасове положення).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 з 1997р. по 2008р.

Нежитлове приміщення магазину продтоварів із закусочною з надбудовою другого житлового поверху по АДРЕСА_1 придбано в період шлюбу названих сторін, а саме 05 серпня 2005р. за договором купівлі-продажу і оформлено на ОСОБА_6

Це нежитлове приміщення 25 грудня 2009р. було продано ОСОБА_3 на прилюдних торгах організованих ПСП „Юстиція".

29 грудня 2009р. приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Центрального відділу ДВС ММУЮ 29 грудня 2009р. на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтва про право власності на придбане нежитлове приміщення.

Враховуючи те, що спірне нежитлове приміщення було відчужено в порядку примусового виконання судового рішення з метою погашення грошових зобов'язань боржника ОСОБА_6 за спеціальною процедурою організації і проведення прилюдних торгів визначеною актами цивільного законодавства, то цей правочин не може бути визнаний недійсним у зв'язку з порушенням ст.ст.65,67,68,73 СК, ст.ст.321,369 ЦК. На порушення ж правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням позивач не посилалась.

За таких обставин позовні вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними із зазначених підстав слід визнати необґрунтованими.

Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 12 квітня 2010р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_7, тобто наступного після прилюдних торгів правочину по відчуженню нежитлового приміщення та про поділ цього майна з визнанням за нею права власності на 1/2 його частки теж є безпідставними.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною ( ст.ст. 215- 235 ЦК), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст.330, 338 ЦК).

В даному випадку позивач, яка вважає себе співвласником спірного майна, звернулась з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав невідповідності його вимогам ч.5 ст.203 ЦК.

Однак права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст.215,216 ЦК. Норма ч.1 ст.216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання правочину, який до того ж недійсним не визнано і яке було відчужене третій особі.

У цьому разі, тобто за умови визнання прилюдних торгів недійсними (першого правочину), майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК.

Оскільки правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення не визнані недійсними в установленому законом порядку, то відсутні підстави як вважати позивача його співвласником, так і відповідно для його поділу у спосіб зазначений в позові.

З огляду на вищенаведені мотиви, а саме порушення судом норм матеріального права, рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2014р. скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПСП „Юстиція" про визнання правочинів недійсними та поділ майна.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: